Узаконена змова

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Ще в дев’яностих роках минулого століття Михайло Ручик з Оленівки, що в Магдалинівському районі, разом із сином Кирилом та зятем Сергієм Лебедем створили фермерське господарство «СКМ». У той же час у сусідньому селі Почино-Софіївка запрацювало ТОВ «Зоряна», очолюване Артуром Погосяном.

НЕЗАБАРОМ «СКМ» трьох бідових Ручиків, як назвали це фермерське господарство в селі, пішло вгору, чого не можна було сказати про «Зоряну». Не дивно, що дедалі більше власників земельних паїв із Почино-Софіївки стали розривати договори оренди з цим товариством. Неочікувано й сам Артур Погосян нагодився до керівництва «СКМ», запропонувавши взяти в оренду три його паї, тобто 32 гектари ріллі.

Пропозиція була спокусливою, хоча Погосян, передаючи свої гектари на максимально дозволені 49 років, висунув геть несподівану умову: повна оплата наперед! Сума виходила надмірна, про зустрічний варіант поетапної виплати Погосян і слухати не хотів. Зрештою, позичивши гроші, Ручики погодилися на таку неординарну пропозицію сусіда. Негативних наслідків од неї не чекали — з давніх-давен селяни звикли довіряти одне одному.

Однак земельною реформою 1990-х декому, мабуть, було «пороблено», що й позначилося на одвічних правилах життя сільського люду. Такого висновку дійшов Михайло Ручик, коли у грудні 2018-го побачив у тицьнутій йому кадастровій мапі, що орендовані ФГ «СКМ» 32 гектари Погосяна належать не йому, а іншим фермерам.

Цю очевидну аферу не вдається довести ось уже п’ятий рік, хоча подробиці її з’ясовано: підробивши підписи на трьох фальшивих заявах про нібито згоду Ручиків, Артур Погосян у жовтні 2018-го тишком-нишком «розірвав» із ними угоди оренди. А через десять днів по тому за договором міни записав у державної реєстраторки Тетяни Грендач із віддаленої Чумаківської сільради три свої земельні паї на жительку Полтави Наталію Дудку.

Попри віддаленість розташування сіл Оленівка, Почино-Софіївка від Чумаків і міста Полтава, шахрайство скоїлося на диво спритно. Пенсіонерка Наталія Дудка передала отриману земельну ділянку на наступні 49 років із правом пролонгації своїй невістці Яні Дудці, яка разом із чоловіком має фермерське господарство «Дніпровські чорноземи» у Поливанівці, що сусідить з Оленівкою та Почино-Софіївкою. Розпорошеність місць життєдіяльності учасників цієї справи пояснює, натякаючи на змову, цікавий факт: син Наталії Сергій Дудка — колишній колега держреєстраторки з Чумаків.

Ошукані фермери ФГ «СКМ» насамперед намагалися знайти Артура Погосяна, але він зник з України на початку війни, скориставшись тим, що є багатодітним батьком. Із його відсутності користається Яна Дудка, яка разом із чоловіком наполягає на тому, що, укладаючи договір із Наталією Дудкою, Артур Погосян нібито й словом не обмовився, що земельні ділянки вже перебували в законній оренді. Вони, мовляв, про це навіть не здогадувалися. Та хіба може таке бути, щоб місцева фермерська спільнота знала, де чия земля, а ця сім’я — ні?!

У квітні 2019-го батько і син Ручики та їхній зять Сергій Лебідь порізно подали до Магдалинівського райсуду три позовні заяви до Погосяна і ФГ «Дніпровські чорноземи». Себто про визнання договорів припинення оренди землі недійсними та про витребування майна з чужої незаконної власності. Три заяви тому, що в Артура Погосяна вони брали в оренду три окремо узаконені ділянки — по одній на кожного. Тому тепер кожен фермер мусить відстоювати свої інтереси окремо.

Судові позови Ручиків і Лебедя ось уже п’ятий рік розглядає суддя Магдалинівського райсуду Тетяна Ковальчук.

— З усією відповідальністю свідчу, — говорить адвокат Євген Падашуля, який від обласної Асоціації фермерів захищає інтереси Ручиків та Лебедя, — про несумлінне виконання суддею Ковальчук процесуальних повноважень, аби припинити недобросовісне поводження опонентів Ручиків.

Власники «Дніпровських чорноземів» дозволяли собі ігнорувати вимоги закону, часто не з’являлися на засідання, змінювали адвокатів і не стомлювалися повторювати, що не мали злого заміру. Це, мовляв, справа рук негідника Артура Погосяна. В той же час суддя не домагалася рівних умов для учасників процесу, що й вилилось у безпрецедентно затяжний розгляд справи.

Слухання за позовом членів ФГ «СКМ» відкладалося та переносилося на надто тривалі терміни (понад рік!). Не мирячись із таким судовим свавіллям, Євген Падашуля підготував до Вищої ради правосуддя дисциплінарну скаргу на Тетяну Ковальчук.

Зрозуміло, що Артур Погосян не сам замислив і вчинив свою підлу аферу. Про це свідчить недешева й клопітна схема оборудки: аби заплутати і замести сліди, землю передавали з рук у руки. Три ділянки Погосяна розбили аж на шість нових. Відтак земельних наділів цього афериста в степу вже не знайти, а нові тепер з іншими кадастровими номерами. Фокус і… ніякого шахрайства — так намагався трактувати справу суд у Магдалинівці.

— Тепер Апеляційному суду Дніпропетровської області доводиться виправляти, м’яко кажучи, плутаний розгляд наших позовів суддею Тетяною Ковальчук, — коментує хід справи Сергій Лебідь.

Між іншим, суддя відома своєю сумнівною репутацією. Якось поліцейський патруль затримав її нетверезою за кермом, але протокол події до суду не дійшов, всупереч наполяганням активістів «Антикорупційної правозахисної ради», яка діє у Дніпрі. Втім, це «дрібниця» порівняно з іншою провиною служительки Феміди, яка відразу у двох справах винесла рішення стосовно відповідачів, котрі на ту пору …померли. Неминуча в таких випадках дисциплінарна справа була відкрита, та на цьому все й зупинилося.

Власники ФГ «СКМ» сподівалися, що бодай цієї весни, після п’яти років баталій, вони повернуть три десятки з гаком гектарів, за оренду яких розрахувалися на «довічний» термін. Та де там! Травневі слухання в Апеляційному суді перенесено, причому на невизначений строк. Це знову постаралися опоненти Ручиків, які продовжують усілякими методами вповільнювати судовий процес, натякаючи в разі свого програшу на касаційний суд.