Чиновницька братія розперезалась

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Йдеться про тих чиновників державної і самоврядної влади, які неначе навчені всіляким оборудкам. Звісно, не обходиться тут без специфічних послуг правоохоронців.

ГРОМАДА Піщанської ОТГ, що на Дніпропетровщині, — особлива. Чому? Завдяки своєму географічному розташуванню: з одного боку близенько обласний центр, з іншого — районний. Громада — курортний оазис із лісовими селищами Орлівщина і Знаменівка та бальнеологічним Солоним озером у Троїцькому. Уявляєте, яка ціна тут земель для господарських потреб чи під зведення елітних котеджів? Претендентів вистачало завше, не зменшилось їх і нині.

Обзавестися земелькою, причому не для своїх спеціалізованих виробничих потреб, припекло і ТОВ «Вудмет трейд», яке, згідно з реєстрацією, числиться в суміжниках АТ Віктора Пінчука «Інтерпайп-трубний завод» і займається прокатом різних порожнистих сталевих профілів. Облюбувавши 18,5 гектара землі сільськогосподарського призначення, представники товариства прибули на перемовини до штабу Піщанської громади. Там обнадіяли: воно то можна, але яким чином, треба покумекати. А незабаром і підказали спритникам, як узяти вподобану ними землю в оренду.

Так чи не так було насправді, свідків тепер не знайти. Однак достеменно відомо, що після розмови з керівництвом Піщанської ОТГ «Вудмет трейд» розіслав гінців шукати будь-який, не обов’язково новий, пересувний вагончик. Надибали на напівцілий, який колись, переїжджаючи з будови на будову, правив побутовим прихистком для мулярів і малярів, які там перевдягалися, обідали тощо.

Може, й не дивно, що підприємству з виробництва металопродукції знадобився старий будиночок-вагончик на колесах. Питання в іншому: чим він здатен зарадити претензії на доволі ласий шматок землі? Однак прислужився, ще й як! Щоправда, лише після спілкування вищеозначеного ТОВ із нотаріусом, а потім і з державним реєстратором майнових прав. Предмет розмови: придбання нерухомої приватної власності — вагончика, хоч він і на колесах, тобто рухомий. Але на це не зважили: мерщій перегнали його на ті 18,5 гектара, «застовбивши» земельний наділ.

А далі консультанти — знавці сучасних тенденцій і можливостей — порадили паняти до суду. Словом, не ловити гав, на те і ярмарок…

Той вагончик як нерухоме майно дістав у свою власність хтось наразі невідомий із «Вудмет трейду». Чинне земельне законодавство надало йому право вимагати хай і не у приватну власність, а в оренду або й постійне користування земельну ділянку, де знаходиться його «цінне» приватне майно. Не діляночку під вагончиком, а всі бажані 18,5 гектара. Зговірливий суд дав добро. Для декого ця оборудка — хитрість, винахідливість і ніякого шахрайства! А насправді вона є «бізнесом» чиновників. Обіймаєш посаду в громаді, у виконавчих чи держвідомствах, не кажучи про правоохоронні або судові органи, — маєш гарантії заробляти на своїх можливостях. Тобто служити не інтересам громади, а собі, коханому, своїм статкам і нестримним забаганкам.

Ось два промовисті приклади. Нещодавно прокуратура області повідомила про повернення двом громадам колишніх районів (Петропавлівського і Магдалинівського) земельних ділянок, якими місцеві ділки при посадах розпорядилися на власну користь: незаконно вилучили, спрацювавши як держслужбовці-рейдери.

На Дніпропетровщині ефективно діє інформаційна агенція «Антикорупційна правозахисна рада», про невтомність і здобутки якої «Сільські вісті» розповідали не раз. Ця інформагенція-рада поцікавилась, як же «чорним силам» удались їхні підступні діяння? Виявилося, виключно за рахунок… сфальсифікованих рішень, шитих білими нитками, на що чомусь досі не звертали уваги місцеві посадовці, а разом із ними і керівники органів місцевого самоврядування.

У петропавлівському випадку «чорні» нотаріуси і державні реєстратори речових прав тишком-нишком передали в оренду ТОВ «Біла гавань» 72 гектари земель у межах Брагинівської сільради. Як не старалась Антикорупційна правозахисна рада на чолі з Олександром Снісарем відшукати бодай якісь сліди реєстрації прав власності на ці 72 гектари громади, здійсненої нотаріусом дніпровського міського нотаріального округу Галиною Андреєвою, а так і не знайшла. Нема документів ні на папері, ні в електронному вигляді. Така ж доля й у відомостей про передання все тих же 72 гектарів в оренду «Білій гавані», внесених до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстратором Межиріцької сільради Павлоградського району Антоном Зайцевим. Також досі не знайдено наказу про дозвіл на таємну операцію з ділянкою землі начальниці Петропавлівського відділу Держгеокадастру Людмили Аксьонової. Наче нічого подібного не оформлялось і не підписувалось — не інакше як відбулося з якогось дива.

Аналогічну історію викрила прокуратура і в Магдалинівській громаді. Тут спромоглися передати товариству з обмеженою відповідальністю «Пшеничний горизонт» аж 102 гектари землі в оренду на 35 років. І знову ніяких дозволів, рішень чи наказів, навіть проєктів землеустрою сьогодні не знайти. Аби замести сліди, «Пшеничний горизонт» незаконно одержану землю передав у суборенду, нівроку заробляючи таким чином.

Зловмисників викрили, землі повернули громадам, а далі що, запитує Антикорупційна правозахисна рада. Хтось за це відповів? Чому мовчать прокуратура області й Національна поліція, які мають звітувати завершеними і переданими до судів провадженнями?

Чиновницька братія нині настільки розперезалась, що їй усе мало. І буде мало доти, доки на волі й матиме можливість не стримувати своєї зажерливості.