Архів
Вівторок,
29 серпня 2023 року

№ 35 (20027)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Криниця
  Версія для друку          На головну
  • Думки вголос

Цар і бояри

Ігор ГУЛИК,

головний редактор сайту «Еспресо. Захід».

Нинішня ситуація в Україні особисто для мене дуже подібна до тієї, яку ми пережили напередодні вторгнення росії.

ЗЛИВА популістських заяв, звинувачень, голослівних обіцянок, легковажної бравади... Щоправда, додався ще один елемент, якого тоді не зауважувалося: імітація «справедливості» специфічними методами, властивими популістам.

Люди, яких привів до влади чинний президент, виявилися, м’яко кажучи, не готовими не тільки до управлінських функцій, а й до усвідомлення елементарної відповідальності за свої вчинки. Можливо, у мирні часи це не так впадало б у вічі, але під час війни картинка постає у всій невідворотній разючості. Вже «звичні» для нашого політикуму брутальні образи опонентів, цькування і відверте шкідництво, прикрите патріотичними гаслами, тьмяніють на тлі розкішних вояжів «слуг народу» на найдорожчі курорти, астрономічних статків «зелених призначенців», які повною мірою скористалися призупиненням декларування доходів.

Влада не здатна системно протидіяти всій цій «пиятиці», оскільки володіє лише єдиним політичним арсеналом, який, зрештою, підняв ці «нові обличчя» на Олімп, — популізмом.

Потрапили під «гарячу руку» так званих борців за справедливість, а насправді невігласів і пройдисвітів, і військкоми. Я не буду заперечувати очевидного факту, що чимало хто з посадовців цього розряду відверто зловживав своєю специфічною посадою: в умовах війни вони фактично стали вершителями доль мільйонів. Однак мене цікавить не хвиля обшуків та звинувачень, а реальні рішення судів. А їх катма. Замість того, аби очманілі від грошей та можливостей посадовці сідали за ґрати, їх відправляють на фронт. Я переконаний, що люди такого штибу і там зуміють належно прилаштуватись і повернутися після перемоги «героями».

Те ж і з нардепами з «монобільшості». Чи хтось із них реально відповів за цілком конкретні порушення закону, за якими — статті Кримінального кодексу? Далебі ні. Написали заяви про складання повноважень — ось і вся історія.

Давид Арахамія, голова фракції «Слуг…», у свіжому інтерв’ю намагався виправдатися за 17 втрачених «багнетів», але його спроби виявилися вельми неоковирними. Мовляв, «набирали швидко», маючи на увазі єдину мету — привести «нові обличчя». Даруйте, так, ніби йдеться про робітників, які мають за годину розвантажити фуру, взяти копійчину і розійтись.

Арахамія, мабуть, забув, як разом із Корнієнком та Стефанчуком на початку каденції намагалися зліпити щось на кшталт «ідеології» для збіговиська трускавецьких випускників, маніпулюючи політологічними покручами? Як жонглювали фразочками на кшталт «народний суверенітет», «неолібертаріанство» тощо.

І якщо хтось тепер розповідає про смерть парламентаризму в Україні, то початкові симптоми недуги слід шукати саме там — у передвиборній риториці Зеленського та його «слуг». Ідея «правити без посередників», як твердить Гарольд Джеймс, історик, професор Принстонського університету, навпаки, «не дозволяє реалізувати суверенітет, тому що вона не пропонує жодних інструментів для управління нескінченним потоком прозаїчних і дуже складних політичних рішень, які урядам доводиться приймати щодня».

І попри все симптом задавненої хвороби час від часу дається взнаки. Як ото нещодавня заява «академіка» Стефанчука про «дискусії» довкола виборів. Наперед знаючи про ідіотизм такого формулювання в умовах воєнного стану, спікер насправді не тільки тестував суспільну реакцію на свою, з дозволу сказати, креативну ідею, а спробував було зміцнити серед народу думку про винуватість «бояр», яких варто було б замінити.

У цій всій катавасії чітко проглядається оця «ісконно русская» думка про «святого царя» і «огидних бояр». Той же Арахамія наполегливо артикулює думку про те, що «колективне невдоволення владою насамперед фокусується на депутатах», хоча насправді ті, хто «кожен президент», тобто пересічні українці, розуміють життя по-іншому. Для них є один «відповідальний», і це — Володимир Зеленський.

Скільки б громовідводів не нашпигували довкола першої особи: та ж фракція, урядовці, голови обласних адміністрацій, зрештою, неофіційний віцепрезидент Андрій Єрмак, — вони не врятують іміджу Володимира Олександровича. І він не може дати ради в цій ситуації. Ніщо і ніхто не зможе переважити висновку, до якого впевнено прямує український виборець. «І скажуть вони: нема в нас Царя (Осії 10.3)».

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Тариф «заморозили»
Читати
Штрафи і кредити
Читати
Перевиконують план
Читати
Ціни підскочили
Читати
Водогін запрацював
Читати
Справа в суді
Читати
Вирішуватимуть на місцях
Читати
Допомагатимуть залежно від регіону
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове