• Допекло!

Школа має працювати

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

 Фото автора.

Школа та дитсадок у Берестовці Комарівської громади, що в Ніжинському районі, можуть знову зачинити двері перед дітьми, причому посеред навчального року. Керівництво громади вирішило перевести дітей на дистанційну форму навчання. Офіційний привід — нібито відсутність належного бомбосховища. Батьки ж говорять про примхи керівника громади Віктора Бондаренка.

_{Дистанційкою не задоволені}

МИНУЛИЙ навчальний рік школярі з Берестовця (їх тут 43, і ще 12 дошкільнят) буквально відмучились удома. Бо хіба можна назвати повноцінним навчання за комп’ютером чи телефоном, коли світло регулярно вимикають?!

Загалом же освітній процес для керівництва Комарівської громади — це суцільна «оптимізація». Так, торік закрили дві школи — у Сидорівці та Ховмах. На переконання людей, зробили це задля того, аби наповнити класи гімназії у Степанівці, звідки родом очільник громади Віктор Бондаренко. Одначе більшість батьків та дітей навідріз відмовились переводитися туди. «В Берестовець виявило бажання ходити 12 учнів із Сидорівки, — каже мама школяра Людмила Дудка. — Але керівництво не хоче, аби вони їздили до нас, тому не дає автобуса».

Після того, як дітей із Сидорівки не вдалося силоміць загнати у Степанівку, знайшли інший вихід — закрити школу в Берестовці, а заразом і дитсадок. Формальною причиною стала відсутність бомбосховища. Батьки спершу спробували переобладнати під укриття два шкільних погреби, але Держслужба з надзвичайних ситуацій (ДСНС) їх не прийняла. Мусили діти навчатися дистанційно. Про рівень такої освіти годі й говорити! «Інтернет у селі слабкий, ще й світло вимикали регулярно, — згадує Людмила Дудка. — У мене синок був першокласник. Самі уявляєте, як із нуля навчати його дистанційно… Тому ми з чоловіком за нормальну соціалізацію наших дітей і за повноцінні уроки. Скільки вже можна?»

_{Укриття руками батьків і педагогів}

ДУМКУ пані Людмили поділяє більшість односельців, тож часу не гаяли, оббивали пороги й таки випросили у громади гроші на облаштування укриття. За основу взяли наявне підвальне приміщення.

— Кошти виділили лише на матеріали, а роботи виконували батьки і педколектив, допомагали також депутати і фермери, — уточнює чоловік пані Людмили Олександр.

— За ці гроші закупили плити та цемент, цеглу возили зі старої ферми, землю і побілку носили мами, — додає батько першокласника Руслан Неваленний. — Фермер Ігор Блоха купив бетономішалку, батьки своїми тракторами підвозили все необхідне, облаштовували приміщення самотужки.

В укриття проведено воду, каналізацію, є туалети, пандуси та поручні — зробили все капітально, згідно з вимогами безпеки. Споруду прийняли і в ДСНС, давши старт навчальному процесу. Втім, уже 7 вересня з відділу освіти сільради надійшов наказ про перехід на дистанційку в Берестовецькій гімназії. Причина — недотримання вимог щодо максимальної кількості осіб, яких здатне вмістити сховище. Батьки учнів наголошують, що цей наказ прямо суперечить висновку про найпростіше укриття, яке перед цим прийняли на баланс громади.

— Ніде не написано, що учні повинні навчатись в укритті, — обурюється жителька села Валентина Корнієнко. — Якщо ж говорити про проведення уроків, то потрібен один метр квадратний на дитину, а пересидіти тривогу — 0,6 квадрата. Виходячи з останнього, то укриття вміщує 90 школярів.

— Нам сказали, що шість дітей мають навчатися дистанційно, бо вони нібито не вписуються в норми бомбосховища. Значить, нам пропонують «вибракувати» учнів. За яким принципом? Тягнути жереб, хто зайвий, а хто навчається?! — дивується мама першокласника Людмила Неваленна.

_{Самодурству слід покласти край}

ОБУРЕНІ таким рішенням батьки навідались до сільради, де розказали чиновникам, яким має бути освітній процес і що вони думають про ці вибрики. Після «гарячої» розмови вже наступного дня надійшов наказ, яким дозволялося відновити очне навчання. Навіщо цей цирк? «Найімовірніше, сидорівські діти хочуть ходити в школу до нас, а не у Степанівку, тому чиновники шукають будь-який привід, аби повернути їх туди», — припускає Олександр Дудка.

Батьки ж учнів із Сидорівки попри порушення прав їхніх дітей (громада відмовляє в наданні автобуса) щодня самостійно возять їх до школи. Допомагають односельцям місцеві фермери та свідомі депутати.

— Проблема полягає в тому, що всі рішення стосовно освітнього процесу нині ухвалює виключно сільрада. Спочатку Бондаренко відмовлявся надати автобус, яких у громаді аж три, потім посилався на відсутність бомбосховища. Все це — формальності, причина ж зовсім в іншому, — переконаний депутат Ніжинської райради уродженець Берестовця Микола Шкарупа. — Укриття прийняли б і торік, але метою було не допустити тут повноцінного навчання, щоб діти із Сидорівки перейшли у Степанівку. Частина учнів із закритої школи в Ховмах поїхала у Ядути сусідньої Борзнянської громади. Степанівка, куди всіх заганяють, — село неперспективне, дороги туди жахливі. А так звана гімназія являє собою дві хати без спортивного майданчика.

Таким чином, якщо вірити сказаному, то один чиновник розпоряджається долею дітей, причому з трьох сіл. Шукає формальні причини, аби закрити школи, вирішує, куди давати автобуси, а куди ні… Все це тягне на скаргу до Уповноваженого з прав людини і на залучення правоохоронців задля наведення ладу.

Батьки учнів біля бомбосховища, яке самотужки збудували для своїх дітей. Хіба відпустили б вони їх до школи, якби не були певні в його надійності?