• АНТИдержава

Свавілля як норма

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

У вересні 2016-го наша газета в матеріалі «Нищать село і державу» докладно описала безпрецедентно жорстоке рейдерське захоплення фермерського господарства «Дар» у селі Попасне тодішнього Новомосковського району Дніпропетровщини. Аби привласнити близько двох тисяч гектарів землі колишньої колгоспної бригади з повним комплексом техніки та споруд, зажерливі ділки безжально знищили працелюбну селянську родину Дарадуд. Неймовірно трагічна доля цій сім’ї випала тільки тому, що на успішне господарство накинув ненаситним оком ласий до чужого приятель тодішнього одіозного нардепа.

ЗАДЛЯ виконання його забаганки державна реєстраторка Світлана Мшар аж в Одеській області переписала «Дар» спершу на безхатька з міста Кам’янське, який навіть не підозрював, у що його втягнули. Затим цей чоловік нібито перепродав господарство із «наваром» якомусь пану Кузнецову, також не відомому в районі. А далі сталася ціла низка трагічний подій. Раптово, начебто від серцевого нападу, помер справжній власник «Дару» Василь Дарадуда. Всі члени його родини і співзасновники господарства категорично відмовилися визнавати вигаданий судом факт, що вони, мовляв, із власної волі збули своє дітище безхатьку з Кам’янського, хоча їм безсоромно демонстрували невідь-звідки взятий протокол спільного рішення про це. По тому Дарадуд спершу всіх разом, а потім поодинці та парами почали викликати до найвищих кабінетів облуправління поліції. Не для з’ясування обставин рейдерської оборудки надзвичайного зухвальства, а щоб переконати осиротілих власників «Дару», що їм треба змиритись із втратою свого господарства. У них, мовляв, нема ніяких законних шансів його повернути!

Та ні син Василя Дарадуди, ні його дочка не злякалися такої «опіки» очільників обласної поліції. А от зять покійного після виклику невідомими особами на таємні перемовини віч-на-віч, очевидно, впав у відчай: наступного дня наклав на себе руки, не лишивши навіть прощальної записки. В цій ситуації відважно виступила на суді вдова Василя Дарадуди Антоніна Анатоліївна. Незабаром її знайшли утопленою в басейні у власній садибі. Напередодні хтось вивів із ладу відеоспостереження за двором…

Бандитсько-хижацьку розправу над фермерською родиною благословляв і «узаконював» у Бабушкінському райсуді Дніпра суддя Андрій Леонов. Отого пана Кузнецова, який замахнувся на «Дар», він зробив... потерпілим від спадкоємців фермера Василя Дарадуди! Причому фальсифікував справу настільки відверто зловмисно, що це було видно наскрізь. Однак ніхто з обласних охоронців закону не схотів цього бачити. Постраждалій родині взявся допомагати обласний осередок Асоціації фермерів і приватних земле-власників. Сільгоспвиробники навіть розвідали, що беззаконня Андрій Леонов учинив за 30 тисяч доларів...

Асоціація почала свою тривалу, але невідступну й наполегливу боротьбу за те, щоб суддя був викритий і покараний за свій злочин: співучасть у рейдерському захопленні ФГ «Дар» і знищенні селянської сім’ї. Боротьба тривала майже сім років. І ось у червні нинішнього року колишнього суддю Бабушкінського райсуду м. Дніпра Андрія Леонова нарешті було заарештовано. Вищий антикорупційний суд України (ВАКС) визнав його винним у вимаганні 30 тисяч доларів. Таку ціну він справді призначив за своє навмисне кривосудне рішення на користь майже навіжених рейдерів фермерського господарства. Пан Леонов устиг одержати готівкою половину названої суми, а замість другої — 11 років позбавлення волі.

Отож зажерливий суддівський чиновник потрапив за ґрати. Повторимо, що основна заслуга в цьому належить обласному осередку Асоціації фермерів і приватних землевласників. Одначе про гучний вирок першою на повен голос повідомила, а радше, похвалилася перед селянами прокуратура Дніпропетровщини. Вирок іще тільки мав набути чинності, й ніхто не сумнівався, що Леонов подасть апеляційну скаргу, аби хоч трішки скоротити собі термін ув’язнення. Втім, ця спроба пом’якшити покарання не мала успіху. Леонова заарештували безпосередньо в залі суду і доправили до в’язниці.

Все?! Справедливість узяла гору?!

Та якби ж то… Щойно з’явилася приголомшлива новина: Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду (ВАКС) оголосила Андрія Леонова в розшук! Але ж ВАКС, виносячи 27 березня 2023 року свій суворий вирок, до набрання ним чинності застосував до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Як сталося, що він зник? Аж тепер з’ясовується неймовірне: Леонова під час оголошення вироку на судовому засіданні не було. Він нібито щез іще до того. В ухвалі про розшук обвинуваченого сказано, що копія вироку, надіслана йому, повернулася без вручення. І насамкінець іще одна шокуюча звістка: у пошукових сервісах МВС дані колишнього судді відсутні.

Що ж виходить? Леонов під час оголошення вироку ВАКС у залі суду не перебував, а тепер і геть безслідно зник? Як могло статися, що обвинуваченого судили без його присутності? Тим часом Апеляційна палата все того ж ВАКС, ніби нічого не сталося, з подачі адвоката засудженого продовжує розглядати його апеляційну скаргу, хоч Леонова і слід прочах. У Міністерстві внутрішніх справ сном-духом не відають, де він може перебувати.

Така вона, нинішня правничо-судова практика. Підтвердженням цього є аналогічний не менш дивовижний факт, який мав місце, знову ж таки, у Дніпрі. Разом з Андрієм Леоновим тут оголосили в розшук і суддю сусіднього Кіровського райсуду Наталію Овчаренко. Вона попалася на тому, що, зловживаючи службовим становищем, за хабарі підбурювала медпрацівників видавати численним «клієнтам» недостовірні лікарняні листки, яким вони були потрібні для уникнення покарання. ВАКС позбавив волі суддю Овчаренко на 10 років. Вона давно має сидіти в буцегарні, натомість її розшукують! Причому як психічно хвору, котра пішла чи то з дому, чи то зі спецзакладу органів охорони здоров’я і... зникла.

Звісно, можна покепкувати з того, чи видали цій екссудді лікарняний листок… А якщо серйозно, то невже нас намагаються переконати, що божевілля, яке ми маємо замість верховенства права, — це і є норма?