Покрова — захист на всі часи

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

Фото автора.

Українці завше знайдуть привід для суперечки. Здавалося б, із переходом на новоюліанський календар для нерухомих свят усе зрозуміло, але ні, сперечаємося. І не лише прості миряни. Знайомий єпископ написав мені: «Святкуватиму Покрову 14 жовтня, як мої діди і прадіди».

_{Суть не в даті}

УТІМ, Синод Православної церкви України (ПЦУ), ухвалюючи рішення про перехід на новий календар, не був категоричним. Ті громади, яким конче важливо відзначати свята по-старому, можуть і надалі жити за своїм часом. Бо головне — віра, а не, так би мовити, коли варити святковий холодець. Щодо предків, то Покрову вони святкували 1 жовтня, Різдво — 25 грудня. Це за календарем, запровадженим 1582 року (задовго до сумнозвісної Переяславської ради у 1654 році) папою Григорієм ХІІІ, оскільки наші терени тоді входили до складу Речі Посполитої.

До того був юліанський — за іменем римського консула язичника Юлія Цезаря, який його запровадив. З плином століть утворилася похибка літочислення, і в XVI столітті «накрапало» аж 14 днів неточності. Тож учені мужі переконали Григорія перейти на досконаліший календар, який відтоді й називають григоріанським і котрий нині є міжнародним стандартом. У православних, проте, в цьому питанні виникли колізії. На пропозицію папи Григорія прийняти нове літочислення Помісний собор відповів анафемствуванням. Що, певна річ, проблеми утворення похибки не вирішило, і ліквідували її аж 1923 року, коли було розроблено новоюліанський календар, чинний для більшості православних церков і на який перейшла нині й ПЦУ.

«А як же бути зі вшануванням Української повстанської армії? — одразу знайшли «зраду» деякі патріоти. — Адже є указ про відзначення цієї події 14 жовтня». Воно й так, якби не суттєве «але»… В документі йдеться про дату, що збігається з шанованим споконвіку козаками, а потім їхніми нащадками-воїнами святом Покрови. Тепер за новим календарем воно припадає на 1 жовтня, то й дні захисників і захисниць, козацтва та заснування УПА, за логікою, також мали б перенестися на це число.

— Ніколи не втомлюсь пояснювати, що важлива не дата, а сутність свята, його дух, — переконаний настоятель храму Івана Богослова ПЦУ о. Віктор Маринчак.

_{За духом}

КОЛИ ми говоримо про Покрову, то насамперед ідеться про захист. Саме свято з’явилося відтоді, коли, за легендою, Матір Божа накрила своєю хусткою — покровом — Константинополь, оточений ворожим військом. Так вона оберігала місто, в якому перебував Вселенський патріарх. Це свято споконвіку таке шановане в Україні, тому що захист, а не напад був і є для нашого народу на першому місці. На Запорозькій Січі головну церкву збудували на честь Покрови Божої Матері, і покровських храмів тут споруджено найбільше.

Відносини українців із московитами — це постійний захист перших від других. Володимиро-Суздальський князь Андрій Боголюбський (прізвисько пішло аж ніяк не від богоугодних справ, а від назви села Боголюбове біля Владимира, де була його резиденція), зібравши велике військо, 1169 року напав на Київ. Ось як згадується в літописі захоплення стольного града: «Грабували вони два дні увесь город: Поділ, і гору, і монастирі, і Софію, і Десятинну Богородицю. І не було помилування нікому і нізвідки. Церкви горіли, християн убивали, а других в’язали. Жінок вели в полон, силоміць розлучали з мужами їхніми. Діти ридали, дивлячись на матерів своїх». Була викрадена й вивезена в Боголюбове головна святиня України-Русі — Вишгородська ікона Богородиці, яку московити перейменували на Володимирську і вважають найбільшою реліквією російського православ’я.

Протягом століть потому вбивства і руйнування на нашій землі росіяни вчиняли не раз. Різанина в Батурині: жителі міста були винищені, археологи знайшли навіть розтрощені дитячі черепи. Часи УНР: руйнування Києва артилерією Муравйова, розстріли, розстріли, розстріли... За вишитий рушник, портрет Шевченка на покуті, за українське слово на вустах. Потім виморення голодом, грабування через торгсіни, куди, сподіваючись урятуватися від страшної смерті, селяни приносили зароблені важкою працею скромні золоті вироби й інші коштовності. Знищення практично всієї (!) української культурної еліти в таборах Сандармоху в 30-х роках минулого століття… Тисячі замордованих та розстріляних у тюрмах на західних теренах, коли радянські війська відступали під ударами гітлерівців у Другу світову. Наші дні: Бородянка, Буча, Гостомель, Ізюм, Маріуполь, село Ягідне на Чернігівщині…

_{Захисти і збережи}

У ХАРКОВІ вперше відзначили в нову дату День захисників і захисниць України, приурочений до Покрови. Віддали шану подвигу військових попри всю небезпеку, яку несуть місту рашистські зенітні ракети, перероблені для влучання по наземних цілях. Збити їх неможливо, потрібно менше хвилини, щоб вони дісталися столиці Слобожанщини з-під Бєлгорода. Кожен харків’янин щодня виходить із дому на свій страх і ризик.

Із міркувань безпеки офіційно не повідомлялося про вшанування пам’яті полеглих на Алеї слави Харківського міського кладовища. Але людей прийшло багато: побратими, дружини, діти, матері загиблих героїв... Відправили молебень, поклали квіти на могили воїнів. Із 2014 року і до широкомасштабного вторгнення вздовж алеї з’явилося приблизно дві сотні могил.

Три тижні тому я запитав голову Асоціації родин полеглих і зниклих безвісти Марину Полякову, скільки тепер поховано на цьому кладовищі воїнів, і вона відповіла, що вісімсот. А 1 жовтня була вже майже тисяча... Під час наступів завжди великі втрати. Війна ж ця в Європі — найжорстокіша після Другої світової. І гинуть на ній найкращі.

Тож, коли б не відзначалося свято Покрови, вимолюємо в Божої Матері одного: захисти і збережи тих, хто живий.