Кому перейшли дорогу добровольці?

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

У прикордонному Новгород-Сіверському районі, який щодня зазнає обстрілів і на чиїх північних рубежах точиться гаряча війна: гатить артилерія, відбуваються численні спроби заходу ворожих диверсантів, — збираються розформувати добровольчий підрозділ. Його бійці донині несуть службу, не отримуючи за це платні. Проте абсурдність ситуації в тому, що, за словами командира, тиск на них чиниться з подачі… керівника районної військової адміністрації (РВА), якому добровольці стали поперек горла.

_{«Сказав, що буде мстити»}

ДОБРОВОЛЬЧЕ формування Новгород-Сіверської міської територіальної громади (ДФТГ) узаконило свій статус 15 квітня 2022 року. Утворене воно було 24 лютого, коли майже всі правоохоронці покинули райцентр, ініціативні жителі об’єднались, аби запобігти мародерству та добувати розвіддані для ЗСУ. Спершу підрозділ діяв згідно з бойовими розпорядженнями та наказами територіальної оборони міста Шостка (Сумщина), пізніше, коли до Новгорода-Сіверського повернулась військова частина, стали підпорядковуватись їй.

30 березня 2022-го командиром ДФТГ затвердили Віктора Коленченка (на фото Сергія Кордика). Понад рік добровольці плідно взаємодіяли з міською громадою, ЗСУ та військовою адміністрацією. Командир підрозділу каже, що проблем і непорозумінь не виникало взагалі. Втім, усе змінилося, як тільки начальником Новгород-Сіверської РВА було призначено вже ексдепутата облради Сергія Сергієнка.

За словами Віктора Коленченка, в нинішнього очільника військової адміністрації є особиста неприязнь до добровольців. «Коли він повернувся в місто, на нашому блокпосту його, бувало, зупиняли, уважно оглядали багаж, знаходили в ньому дещо заборонене. Після цього Сергієнко сказав, що буде мстити і розжене наш добровольчий підрозділ. Він усім розповідає про намір створити своє формування, однак не зрозуміло, яке і з кого», — знизує плечима командир добровольчого підрозділу.

Віктор Коленченко стверджує, що РВА абсолютно не допомагає посиленню обороноздатності району. З його слів, С. Сергієнко не відповів на жоден із листів, надісланий на його адресу військовою частиною та ДФТГ. Натомість віддав наказ розібрати передовий блокпост.

— Сергій Федорович почав із того, що дотримав слова. Так би мовити, перейшов від погроз до дій, — каже командир добровольців. — Це був єдиний блокпост, споруджений за всіма канонами військової науки, з бліндажами і бійницями. На нього є формуляр-паспорт, акти прийому-передачі виконаних робіт — усі належні документи. Про це ми доповідали, але нам відповіли, буцімто нічого немає. Цей блокпост зводили добровольці разом із прикордонниками, і він мав виконувати оборонну функцію, закриваючи шляхи відходів.

Бійці чергували на цьому місці, аж поки згори не спустили розпорядження законсервувати пост. «Нам надійшов наказ піти. Ми залишили пост, а потому сиділи за столиком і знімали «кіно», як повз нього йшли машини з нелегальним лісом, — розповідає командир. — Коли наші бійці тут стояли, то неодноразово затримували вантажівки з необлікованим деревом, повідомляли про це у поліцію, але замість розслідування мені стали надходити погрози, що нас усіх посадять, закриють і так далі».

Розбирали блокпост працівники ТОВ «Новгород-Сіверський шляховик», засновником якого є Сергій Сергієнко. «Наш підрозділ цілий місяць просив техніку, щоб на дальніх рубежах викопати бліндажі та окопи. Сергієнко тоді відмовляв: мовляв, нічого в нього нема, — зате розбирати знайшлись і трактор, інша техніка, і солярка, — обурюється командир і додає, що добровольче формування дуже муляє старим «елітам». — Ми одні з небагатьох, хто заважає деяким товаришам, які тут роками пиляли ліс, вивозили його і займалися не тільки цим».

_{За покликом серця}

ПІДРОЗДІЛ ДФТГ чергує на блокпостах, патрулює місто, допомагає з евакуацією в зоні бойових дій, охороняє об’єкти критичної інфраструктури і виконує безпосередні завдання, які ставить командування. Попри це хлопці не одержують жодної копійки за свою роботу. Єдиною підтримкою родин добровольців було збереження середньомісячного заробітку на підприємствах, де вони працювали до повномасштабної війни. Проте з цим віднедавна також почали виникати проблеми: деякі підприємці припинили платити. І тут, підозрює В. Коленченко, не обійшлося без стороннього втручання, адже робиться все для того, аби служба у підрозділі стала максимально некомфортною.

Але ж через особисту неприязнь керівника РВА до добровольців страждає обороноздатність району. «Думка всього нашого формування — розбирати пости передчасно, бо в цьому регіоні мають місце постійні спроби заходу ворожих диверсійно-розвідувальних груп. Наразі це відбувається в 20-кілометровій зоні, але не виключено, що вони можуть дійти й сюди», — каже Віктор Коленченко.

У Новгород-Сіверській міськраді вважають, що існування підрозділу є виправданим, а цим людям варто завдячувати багато чим.

— Добровольче формування було створене 24 лютого, в день повномасштабного вторгнення, коли ми залишилися самі в місті, — розповідає голова громади Людмила Ткаченко. — Попросили хлопців: мисливців, лісівників, усіх, хто не полишив рідної домівки, — розбитись на групи і патрулювати вулиці. Добровольці доставляли гуманітарні вантажі, доправляли в райцентр десятки мільйонів гривень готівки — пенсії, зарплати бюджетників, ризикуючи власним життям, робили багато інших потрібних речей. Коли у військової адміністрації постало питання про узаконення формування, були проведені збори, проголосовано за кандидатуру командира, від нас вимагалось лише погодити. Ми не заперечували, бо Віктор Коленченко виявив себе як лідер із першого дня війни. Запитуєте мою думку про те, чи доцільне нині існування ДФТГ? Я вважаю, що підрозділ потрібен. Хлопці охороняють об’єкти критичної інфраструктури, допомагають ЗСУ, займаються евакуацією цивільних, адже наші водії бояться їхати туди, де стріляють. Усе це становить значні ризики для життя, і добровольці виконують небезпечні завдання за покликом серця, а не за гроші.

З урахуванням вищезазначеного стає очевидним, що існування ДФТГ, яке складається з місцевих жителів, виправдане, оскільки ці люди знають рідний край як своїх п’ять пальців, і допомагають підрозділам ЗСУ, котрі прибувають на оборону північних рубежів. Крім того, добровольці є уособленням стержня системи оборони наших відважних предків, адже новгород-сіверський край — це земля козаків. Щоправда, дехто про це почав забувати…