• Гаряча тема

Військові податки: де золота середина?

Інна ОМЕЛЯНЧУК.

Рівненська область.

Левову частку бюджетів територіальних громад нині формує податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), зокрема і з грошового забезпечення військовослужбовців та правоохоронців. І саме «військовий» ПДФО 2024 року уряд пропонує повністю спрямувати до держбюджету.

ГОЛОВИ громад, м’яко кажучи, розгублені. Розуміють: посилення обороноздатності країни та перемога — понад усе. Проте часто вони дають на допомогу військовим та соціальний захист їхніх сімей більше ресурсу, ніж отримують із того ж таки ПДФО.

Часу на дискусії мало: Держбюджет-2024 ухвалений у першому читанні, на підході — друге.

Голова Володимирецької територіальної громади на Рівненщині Василь Ковенько розповідає: «Заплановані бюджетні показники наша 26-тисячна громада виконує навіть в умовах війни. Але конкретні кроки до збалансованості бюджету громади ми робимо постійно. Оскільки селище Володимирець до 2020 року було центром однойменного району, то саме наша громада дістала в спадщину і колишню центральну районну лікарню, і розвинену мережу позашкільних закладів та закладів культури. Порівнювати це із невеликими сільськими громадами, що не мають розвиненої інфраструктури, просто некоректно. Бо ми ж і витрачаємо в рази більше. Тому я б закликав творців держбюджету поцікавитися не лише тим, скільки хто одержує «військового» ПДФО, а й тим, скільки і які витрати несе кожна громада. Стригти всіх під одну гребінку — це дорога в нікуди».

Важко не погодитися з аргументами, які наводить досвідчений голова громади з рівненського Полісся. По-перше, тут оптимізували освітню галузь: 14 працівників централізованої бухгалтерії обслуговують усі 28 закладів освіти (тобто кожний бухгалтер веде по два); по-друге, в школах нема кухарів — доброякісно і порівняно недорого дітвору годують місцеві кооператори. До речі, вони ж забезпечують харчування у лікарні, яка з центральної районної перетворилася на багатопрофільну. Тепер її послугами користуються жителі не лише Володимирецької, а й інших громад, що утворилися на теренах колишнього району, — Антонівської, Рафалівської, Полицької, Каноницької. Здавалося б, усе добре — проте ні: аж ніяк не всі голови згаданих громад спрямовують у лікарню кошти за обслуговування своїх мешканців, хоча й мають угоди співпраці. Бо законодавство таку співпрацю передбачає, а ось відповідальності за невиконання її умов — ні. Й це, між іншим, проблема не тільки згаданої громади.

Ось де втрутитися б депутатам, підкоригувавши закони у відповідності до життєвих реалій. Так ні: зараз вони мають остаточно «освятити» переміщення військового ПДФО з бюджетів громад до державної скарбниці.

«Справді, забезпечення військових і наша перемога — пріоритет, тому варто розглядати механізм відрахування частини ПДФО військових до держбюджету. Але решта все ж має залишатися в місцевих скарбничках. Мені видається прийнятним варіант 50 на 50. Причому з тієї половини ПДФО, що залишається в громадах, чверть має працювати на цільову підтримку військових та членів їхніх сімей. Гадаю, це буде справедливо», — переконаний народний депутат із Рівненщини Олександр Аліксійчук. Він активно консультується з головами громад, знає, як усе відбувається на місцях, тому й непохитний у своїй позиції.

Василь Ковенько погоджується з такою формулою. Наводить приклад своєї громади: від військового формування, яке дислокується на їхній території, торік отримано 20 мільйонів ПДФО, ще 5 мільйонів — із грошового забезпечення працівників поліції, ДСНС та територіального центру комплектування і соціальної підтримкм (ТЦК). Але згадана вже лікарня (що обслуговує аж шість громад) лише на енергоносії «потягнула» 10 мільйонів із бюджету. До того ж коштом громади доставляють мобілізованих у ТЦК, надають допомогу сім’ям загиблих і поранених захисників, долучаються до укріплення українсько-білоруського кордону, якого на Рівненщині 218 кілометрів.

«Якщо забрати від нас усе військове ПДФО, ми змушені будемо припинити, приміром, фінансування енергоносіїв для лікарні. До того ж діти поліцейських, рятувальників, працівників територіальних центрів комплектування ходять до наших шкіл, їхні дружини та батьки отримують соціальні та медичні послуги... Як бути з цим?» — запитує в законодавців Василь Ковенько. І радить їм «приземлитися»: просто приїхати в ту чи іншу громаду й поцікавитися її життям.

Б’ють на сполох і в Асоціації міст України, яка наполегливо відстоює інтереси аж ніяк не лише міських громад. Її виконавчий директор Олександр Слобожан у виступі на бюджетному комітеті 5 жовтня наголосив на необхідності збереження військового ПДФО в місцевих бюджетах: він потрібен насамперед малим громадам, деокупованим і тим, які в зоні бойових дій. Із неодмінним спрямуванням на потреби безпеки та оборони 70 відсотків цих надходжень. Йдеться також про визначення права громад безпосередньо надавати допомогу військовим підрозділам (досі нема такої норми).

Надзвичайно гостро стоїть питання старту опалювального сезону. Тим часом 36 мільярдів ще минулорічної різниці в тарифах на енергоносії, які уряд обіцяв виділити місцевим бюджетам у вигляді субвенції, досі не погашені. Тож новий опалювальний сезон під загрозою навіть без російських обстрілів.