• З інших видань

Новий сезон. Чи готова наша ППО?

Уляна Безпалько.

rbc.ua

Росія, ймовірно, готує чергову кампанію атак на українську енергетику. Чи здатна наша протиповітряна оборона протистояти новим ударам — у матеріалі інформаційного агентства «РБК-Україна».

УЖЕ КІЛЬКА місяців поспіль представники української влади просять у партнерів про постачання додаткових систем ППО, аби відбивати російські ракети та дрони. Дані й української, й іноземних розвідок вказують на те, що цього року москва знову зробить ставку на руйнування нашої енергетики. З огляду на те, що в наших містах стартував опалювальний сезон, імовірно, нову кампанію російських терористичних обстрілів слід очікувати вже в найближчі тижні.

Коли кремль рік тому почав бити по наших енергооб’єктах, західні аналітики пророкували Україні сценарій, близький до апокаліптичного. Задум москви минулих осені та зими фактично зазнав фіаско: ворог серйозно прорідив свій арсенал ракет, так повністю і не знеструмивши Україну. Однак говорити про те, що цього разу план москви теж завершиться безрезультатно, було б надто поспішно.

_{Що змінилось у захисті українського неба}

ОСНОВУ нашої протиповітряної оборони на момент російського вторгнення становили комплекси, що здебільшого дістались Україні у спадок від СРСР. Це, зокрема, системи дальнього та середнього радіуса дії — ЗРК С-300 та «Бук»-М1, а також «Оса», «ТОР», С-125 і ЗСУ-23-4 «Шилка».

Уже з весни в Україну стали надходити від союзників тисячі комплексів ближнього радіуса дії. Та навіть із цим додатковим озброєнням наша країна все одно не могла збивати більш ніж 30% ворожих цілей, і так було аж до жовтня 2022 року, коли москва вдалась до перших атак по енергосистемі.

Відтоді союзники почали партіями постачати нам західні зразки систем ППО. Йдеться про зенітно-ракетні комплекси (ЗРК) середнього радіуса дії, що дуже підсилило здатність уражати російські ракети та «шахеди». Згодом на озброєння українських військ надійшли додаткові системи малої дальності та різноманітні переносні зенітно-ракетні комплекси (ПЗРК), які допомагають у боротьбі з ворожими дронами.

Справжнім переломним моментом стала передача Україні ЗРК дальнього радіуса дії — Patriot, що дав змогу нашим військовим з травня цього року вперше уражати балістичні та аеробалістичні цілі, а також подібної італійсько-французької системи SAMP/T (Mamba).

Вже з жовтня минулого року, коли почали надходити західні комплекси, щомісячний показник збиття російських повітряних цілей не опускався нижче за 50 відсотків. У квітні та травні нинішнього року він був близький до 90%. Якщо ж звернутися до останньої статистики, то, наприклад, у вересні українським силам ППО вдалось уразити майже 79% «шахедів» і 75% усіх випущених по нас ракет.

Проте інтенсивна осінньо-зимова кампанія не минула безслідно як для росії, так і для нас. У квітні цього року з витоків секретних документів Пентагону стало зрозуміло, що в України закінчуються радянські зенітні ракети до комплексів протиповітряної оборони С-300 та «Бук»-М1. Це підтверджують і представники нашого військово-політичного керівництва. За словами речника командування Повітряних сил Юрія Ігната, має місце серйозний дефіцит і зенітних ракет до радянських комплексів, і зап-частин до останніх.

Нещодавно західні ЗМІ повідомили, що американським та українським інженерам вдалось адаптувати «Буки» для оснащення американськими ракетами RIM-7. У рамках цього проєкту фахівці змогли також створити імпровізовану зенітно-ракетну систему під ракети AIM-9M Sidewinder. Ймовірно, ці рішення дадуть змогу дещо покращити стан української ППО, але напевно не стануть панацеєю. Про якусь подібну схему для комплексів С-300 поки що не відомо.

«Колись ми були тим рубежем, який захищав москву. Тому в нас був найбільший авіапарк у Європі і дуже потужна система ППО. Проте наша основна проблема не в кількості С-300 чи «Буків», а в самих ракетах до них», — стверджує експерт у галузі авіації колишній інженер з випробувань конструкторського бюро ДП «Антонов» Костянтин Криволап.

_{Які виклики залишаються}

ЯКЩО переглянути різношерсту номенклатуру постачених нам систем ППО, то може створитися враження, що їх достатньо для заміни радянських комплексів. Проте це доволі хибне враження. Зрозуміло, що певні поставки можуть відбуватися таємно. Однак, за даними видання, наші війська отримали аж ніяк не всі з обіцяних комплексів. Деякі ЗРК, згідно з контрактом, взагалі мають бути виготовлені до кінця серпня наступного року.

«Поступово ми замінюємо старі радянські системи на західні комплекси. Але їх потрібно в достатній кількості. Тому радянська протиповітряна оборона поки що залишається основою. Для ешелонованої системи ППО, яку ми хочемо створити у перспективі, потрібно повністю замінити увесь радянський парк техніки і необхідна чимала кількість західних систем», — каже в розмові з РБК-Україна Юрій Ігнат.

Речник командування Повітряних сил уточнив, що зараз провідні західні країни вже нарощують виробництво систем ППО новітніх зразків, зокрема й тих, які можуть захистити від балістики. Проте на це потрібен час. Після закінчення Холодної війни основну роль у захисті неба країни відводили винищувачам. З огляду на нинішню напруженість у світі ніхто не готовий зняти у себе з бойового чергування та віддати таку кількість комплексів ППО, яка нині необхідна Україні.

Нещодавно заговорили про можливість оренди західних комплексів ППО на осінньо-зимовий період для відбиття російських атак. Принаймні один такий досвід у нас був. Проте, на думку Юрія Ігната, ця практика навряд чи стане масовою.

Одним із рішень в умовах недостатньої кількості ЗРК стало створення мобільних вогневих груп, які захищають Україну насамперед від «шахедів», а за можливості намагаються уражати і ракети.

У використанні кулеметних систем є своя перевага, вважає Костянтин Криволап. Вони, по суті, є значно дешевшим засобом ураження, ніж ракети, якими теж у крайніх випадках доводиться збивати «шахеди». За його словами, десь із середини літа в Україну стало надходити стрілецьке озброєння різноманітних типів, що, вочевидь, має масштабувати та посилити роботу мобільних вогневих груп.

В арсеналі Повітряних сил є винищувачі МіГ-29 та Су-27, які також здатні виконувати завдання ППО. За оцінками Міжнародного інституту стратегічних досліджень (IISS), до початку вторгнення український авіапарк налічував близько 71 такого літака. Згідно з аналізом міжнародного проєкту Oryx, за час війни було втрачено 22 МіГ-29 і 12 Су-27. Однак ця кількість, імовірно, була заміщена поставками від партнерів. За словами Юрія Ігната, наші винищувачі інколи збивають чимало ворожих цілей — «шахедів» та ракет. Але це радше виняток, ніж стала практика.

«Це дуже складні цілі для пілотів. У наших винищувачів надто слабкі радари, щоб їх захопити. Для цього нам потрібні F-16, які можуть впоратися з цим значно ефективніше. Після надходження літаків наша протиракетна оборона теж посилиться», — пояснив речник ПСУ.

Тож відповідь на запитання, чи готова українська ППО до можливих осінньо-зимових атак, — рівно настільки, наскільки це дозволяють наявні ресурси. Бо попри приріст за якісними показниками у нашої протиповітряної оборони все ще залишаються прогалини у кількісному покритті.

Протягом останнього місяця росіяни накопичують ракети, передусім «Калібри» та Х-101. Наприкінці серпня РБК-Україна зробило докладний аналіз, скільки і чого нині здатна виробляти москва, а також які у неї можуть бути запаси. Загалом за місяць росія може виробляти приблизно 120 ракет різних типів, які стріляють на дальність понад 500 кілометрів.

Один із невтішних для нас моментів — це те, що противник зміг наростити виробництво балістичних ракет. Інший тривожний фактор — росіяни зуміли налагодити в себе виробництво «шахедів». І, зважаючи на те, що лише у вересні ними було випущено понад 500 так званих Гераней-2, напрошується висновок, що з цим типом дронів особливих проблем ворог не має.

Україна зможе впоратися з імовірним викликом росіян. Але точно неможливо гарантувати, що наша ППО відіб’є всі удари. І насправді на це не була б здатна жодна країна світу, якби їй довелося наразитися на таку інтенсивність ракетних і дронових атак.