• АНТИдержава

Диверсія заради наживи

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Потерпаючи від лиха, спричиненого рашистською ордою, мешканці селищ Черкаське та Гвардійське Піщанської громади мусять терпіти ще й наругу від місцевих представників влади, які затіяли аферу із забезпеченням питною водою.

ВОДОГОНИ до цих селищ, розташованих серед лісів на березі повноводої Самари, проведені ще за радянських часів. Живилися вони з магістральної мережі, проходячи довгий шлях через сусідні населені пункти. Тож не дивно, що з року в рік перевантажена система подавала дедалі гіршу за якістю воду, до того ж із частими перебоями. А років п’ять тому поломки та прориви зрештою призвели до того, що у Черкаське та Гвардійське вода перестала надходити зовсім.

Тодішні очільники Новомосковського району кинулися ліквідовувати цю катастрофу, освоюючи запаси місцевих підземних запасів столової води, якої тут завше вистачало. Збудували гідрокомплекс зі станцією водопостачання, водовідведення та очисними потужностями. Дбаючи про майбутнє, поруч основної мережі заклали кілька резервних. Мешканці Гвардійського та Черкаського небезпідставно вважали, що надовго забезпечені чистою водою, яку п’єш і пити хочеться.

Несподівано в лютому нинішнього року їм почала надходити вода, забруднена мастилами...

Що ж сталося?

З’ясувалося, робочі й резервні свердловини навмисне зіпсовані: забиті брудом настільки, що відновленню навряд чи підлягають. Слідом за цим фактом жителі обох населених пунктів були не менше вражені наступним: виявляється, їхній гідрокомплекс постачання води чомусь перебуває у підпорядкуванні віддаленого від них ТОВ «Комсіті» Піщанської територіальної громади.

Слідчими Служби безпеки порушено кримінальну справу і навіть уже розпочалось досудове розслідування. Позаяк «при безпідставній і незаконній консервації таємно виведено з ладу станцію та зіпсовано свердловини гідровузла, чим заблоковано їх подальше використання».

Якщо таке злодійство вчинене, то це комусь дуже знадобилося. Правоохоронці й дали знати, в кого саме виникла потреба навмисне, по суті, знищити свердловини артезіанської води. Вкотре приголомшуючи місцевих жителів, вони повідомили і про передбачене подальше приєднання водогонів селищ до мережі ТОВ «Комсіті». Це підприємство вже встигло набути масштабів монополіста з водопостачання кільканадцятьом селам двох громад. Отож керівництву ТОВ видалося спокусливим підім’яти під себе ще й водогони Черкаського та Гвардійського, що не становило труднощів, натомість обіцяло неабиякий зиск. Затим все ті ж правоохоронці заявили: «Директор і підприємець, приватний власник ТОВ «Комсіті», він же депутат обласної ради від партії «Слуга народу» Дмитро Герасимчук, за згодою й участю селищного голови Піщанської ОТГ Сергія Тищенка спонукали своїх змовників до виконання їхнього рішення про консервацію роботи свердловини Черкаського й Гвардійського».

Важко повірити, проте факт залишається фактом: депутат-підприємець разом із очільником громади — ініціатори диверсії! Не менш приголомшливо звучить і те, що задля «консервації свердловин» із бюджету громади було виділено 1 мільйон 200 тисяч гривень!

Карне провадження щодо виведення з ладу свердловин триває, і, вочевидь, до його завершення ще далеко. Потерпілим селянам радять набратися терпіння та чекати судового вироку. Тим часом стало достеменно відомо, що наприкінці серпня цього року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено нове кримінальне провадження, двоє фігурантів якого «перегнали» понад 8 мільйонів бюджетних коштів на підконтрольне їм підприємство. Який стосунок це має до водопостачання двох селищ у Новомосковському районі? Прямий. Оскільки за даними нового чи паралельного слідства «голова Піщанської ОТГ Тищенко Сергій Володимирович та депутат облради і власник ТОВ «Комсіті» Герасимчук Дмитро Юрійович розробили та запроваджують зараз схему особистого збагачення через підконтрольне їм ТОВ «Комсіті», яке приєднало до себе мережу водопостачання і водовідведення Гвардійського і Черкаського».

Названі особи наполягають на тому, що роблять це виключно в інтересах мешканців селищ, чиї свердловини виведені з ладу. Словом, рятують людей від безводдя. Проте слідство іншої думки. Правоохоронці стверджують, що вода, яку тепер у селища подає «Комсіті», не відповідає санітарним нормам, тому що надходить споживачам не з очисної водозабірної станції, а видобувається в антисанітарних умовах із незаконних свердловин, пробурених кустарним способом без необхідних дозволів. Уявіть, вода, яка подається населенню під виглядом очищеної, насправді не проходить жодної стадії знезараження! Таким чином, безоплатно використовуючи місцеві надра, посадовці ТОВ «Комсіті» одержують неправомірні прибутки.

І насамкінець: це абсурдне самоправство вимагає щоденної «підтримки» з бюджету громади в сумі не менш як 96 тисяч гривень.

Про кошти, які течуть у кишені організаторів оборудки, слідство поки що нічого не повідомляє. Це нібито й зрозуміло, адже всіх крапок над «і» ще не поставлено. У нас зазвичай такі справи швидко не робляться. Хоча маємо й виняток. У жовтні нинішнього року в селищі Гвардійське відбувся суд щодо водопостачання. Судили Олега Левченка, який рік тому влаштувався в «Комсіті» на посаду з подвійними обов’язками: оглядачем обладнання та мережі й майстром-технологом.

«Обладнання ТОВ «Комсіті» на ладан дихало, а люди в один голос скаржилися на погану якість питної води, — стверджував Левченко. — Тож я самотужки налагодив постачання води…»

Що ж цей спритник утнув? Він умовив мешканців Гвардійського скинутися грішми, за які придбав три водонасоси. Встановив їх у лісі, там же обладнав і власну лінію електропередачі, щитову, яка регулювала подачу води. Олег Левченко запевняє, що воду качав знезаражену й очищену. А що плату брав у власну «скарбницю», так за реальні ж послуги зі свого гаманця.

Суддя Новомосковського міськрайонного суду Вікторія Березюк кваліфікувала діяння Олега Левченка як бездозвільне видобування державних корисних копалин. Хоч судили його за серйозні провини — порушення правил охорони, використання надр і незаконне видобування корисних копалин, — проте ніби й пожаліли. Обмежилися стягненням у розмірі 68 тисяч гривень у дохід держави.

Утім, тепер непокоїть не вирок, а інше: чи не залишиться хитромудрий Левченко крайнім у цій історії з водопостачанням, де фігурують набагато винахідливіші й більш підприємливі ділки, розслідування злочинів яких кимсь явно гальмується?