• З роси й води!

Наш спеціальний...

Сільськовістяни.

«Його твори радують і бентежать, звеселяють і обурюють, нікого, либонь, не залишаючи байдужим». Ця цитата взята зі cторінки одного з чисел нашої газети за 2003-й рік. Так колектив редакції оцінив творчий доробок спеціального кореспондента «Сільських вістей» зі Львова Ігоря Табінського в його 40-ліття.

ВІДТОДІ минуло двадцять років, і нині, відзначаючи черговий ювілей колеги, з усією відповідальністю можемо повторити: його твори радують і бентежать, нікого не залишаючи байдужим.

За 40 років трудового стажу на рахунку Ігоря Табінського — тисячі газетних матеріалів: кореспонденції, інтерв’ю, замальовки... Тисячі світлин — панорамних, портретних, репортажних. Їхня географія — вся Україна, від Карпатських гір до териконів Донбасу, від синьоокого Полісся до степового Півдня.

В них біль і щем, сумний голос трембіти вівчаря Івана Мадяра з околиці Воловця на Закарпатті (зникає вівчарство) і тривоги Марії Фіци з Вишнівчика на Львівщині через спотворене обличчя сільських реформ... В них і тиха, непоказна втіха гуцульської берегині Марії Чупірчук з Івано-Франківщини, і радощі багатодітної родини Ярмусів на Тернопільщині та світлі сподівання Василька Марковича з Рівненщини...           

Герої його публікацій — люди від землі, працьовиті й унікальні, молоді, перспективні, а також заслужені, з медалями, орденами, зірками Героїв України... Легенди аграрного сектору держави, як ось Герої України — генеральний директор компанії «Земля і воля» кандидат економічних наук Леонід Яковишин з Чернігівщини, директор ДП «ДГ «Асканійське» Віра Найдьонова з Херсонщини…

Людина енергійна, мобільна, з невсипущим характером, Ігор Табінський і тексти, і знімки свої творить динамічними. Його герої не стають обличчям до об’єктива, завдання своє він бачить в іншому — аби об’єктив «підловив», зафіксував у найбільш характерний для їхньої професії момент. Чи то йдеться про фермерів, чи про лісівників, чи механізаторів, чи учасників народної самодіяльності...

Праця колеги в нашій газеті відзначена Грамотою Верховної Ради України, іншими нагородами.

...Ігор прийшов на світ у Корсові тодішнього Бродівського району в сім’ї колгоспників. Зі шкільних років батьки привчали сина до сільської праці. Після закінчення факультету журналістики Львівського університету імені Івана Франка І. Табінський працював у перемишлянській районній газеті. Яскравими публікаціями привернув увагу керівництва «Сільських вістей». Потрапити до колективу нашої газети було мрією молодого журналіста, який добре знав село, бачив його проблеми і перспективи, і зрештою вона збулась.

Наш колега — невиправний оптиміст. Цю рису набував у процесі становлення, плину життя. Її підґрунтя — кипуча діяльність. Безвихідних ситуацій не буває, переконаний він. Потрібно лише наполегливо стукати, і будь-які двері рано чи пізно відчиняться. «Все буде добре!» — коронна Ігорева фраза. Та це не лише заспокійливий еліксир слів, а й спонукання до дії. На перший погляд, можна було б припустити, що в чоловікові від народження закладена якась надзвичайна, особлива енергетика. Можливо, й так. Та видається, що на крутій дорозі життя Ігор Табінський збагнув закономірний кругообіг: енергія шукає вихід у добрих справах, а добрі справи густо вливають у людину нові струмені енергії. Вельми корисна взаємозалежність.

...З початком російсько-української війни Ігор Миколайович активно включився у волонтерський рух. Вже у перші дні та тижні зварював (має власний інструмент) протитанкові «їжаки», прилаштовував на Львівщині вимушено переміщених осіб, роздобував бронежилети і форму для добровольців…

Що ж стосується сфери захоплень, то в нього на відміну від «нормальних» людей не одне хобі, а кілька!

У дворі, окрім господаря, хазяйнують двоє породистих, з родоводами, собак, з якими регулярно виступає на виставках, змаганнях. Поруч подвір’я — озерце, де «танцюють риби з раками».

А ще Ігор затятий пасічник і садівник, охоче пригощає друзів, знайомих як не медом, бджолиним пилком, прополісом, то сортовими яблуками, грушами, сливами...

Наш колега має музикальний слух, може достойно проспівати будь-якому ювілярові «Многая літа!», бо успішно здобув свого часу музичну освіту. Грає на акордеоні й сопілці.

З такими людьми, як Ігор Миколайович, приємно мати справу. З ними можна поділитися сокровенним, своїми тривогами, бо вони знають, що саме порадити в скрутній ситуації, як допомогти, такі не губляться у критичні моменти й оперативно знаходять оптимальні рішення для розв’язання будь-якої проблеми. Чуйність і чутливість до правди й нещирості — ще одна характерна риса людей такого штибу. Вони з перших слів відчувають фальшиві ноти.

Нині Ігор Табінський дійшов до своєї «пенсійної» дати.

Дім давно збудував, сад посадив, двох синів виростив — Ярослава та Андрія, онуками — Теодором та Марком — тішиться... І з дружиною Ірою — повна гармонія.

А ми бажаємо йому й надалі творчого неспокою і традиційні «Многая літа!»