• Подія

Доста помилок

Підготувала
Інна ОМЕЛЯНЧУК.

Непересічна постать матері польської «Солідарності» українки із походження Анни Валентинович може об’єднувати наші народи й через віки. Це вкотре довела міжнародна конференція «Солідарність народів», що відбулась у стінах Національного університету «Острозька академія».

ВІДПОВІДІ на виклики, які нині постають перед нашими націями, знаходимо і в історії польсько-українських відносин, і в сучасній геополітиці. Як мінімізувати їхній негативний вплив на обидва суспільства, що здебільше прагнуть спільного європейського майбутнього? Ось які думки, зокрема, прозвучали на конференції.

«Історія свідчить: коли українці та поляки були розрізненими, з того вигравала росія, — каже ректор Національного університету «Острозька академія» Герой України Ігор Пасічник. — І навпаки: коли ми були об’єднані, то перемагали її. На цих землях, які тоді входили до складу Речі Посполитої, вже наприкінці ХV століття були школи і перша в Східній Європі академія. Римо-католики, православні, іудеї, протестанти — всі жили в мирі й злагоді. Хіба це не приклад солідарності? Українка Анна Валентинович, яка віддала життя за Польщу і поставила інтереси людини праці вище від національності, — це приклад солідарності, яка, власне, не має кордонів. Небачена й нечувана солідарність, яку наш народ пам’ятатиме довіку, розпочалась із повномасштабним вторгненням росії. Як під проводом князя Василя-Костянтина Острозького об’єдналися українці, поляки та литовці, щоб розгромити московитів біля Орші у 1514 році, так і сьогодні під командуванням випускника Острозької академії головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного наші захисники б’ють цих зайд».

«Після другої світової війни Польща прийняла владу, нав’язану радянськими комуністами, — констатує соратник Анни Валентинович Ян Карандзєй. — Але поляки постійно прагнули скинути це ярмо: перші сутички були у Гданську вже 1967 року, потім — 70-ті роки, коли загинуло 45 людей. У 1978-му як супротив комуністичній владі були створені профспілки. Я став членом профспілки на судноверфі в Гданську за рекомендацією Анни Валентинович. Ми розкидали листівки, в яких інформували робітників про долю ув’язнених та про їхні власні права, виступали проти агресії совєтів в Афганістані, організовували відзначення патріотичних дат. За це мене звільнили з роботи — автоматично втратив і заводську квартиру. Тоді мені надала притулок Анна. Затим були ще арешти: ми з нею сиділи в сусідніх камерах і, як могли, підтримували одне одного. Втім, навіть запроваджений у Польщі воєнний стан не стримав прагнення людей до свободи. Коли Лех Валенса пішов на поступки владі й розпорядився завершити страйк, страйковий комітет продовжив непрості переговори з урядом. У центрі групи перемовників стояла Анна Валентинович, яку справедливо нарекли матір’ю «Солідарності»: саме в такому статусі її тепер знає світ. Переконаний, що разом з Україною ми маємо йти демократичним європейським шляхом розвитку».

Петро КРАЛЮК, професор «Острозької академії»: «Україна та Польща не просто сусіди: у різні часи ми перебували і в межах єдиних державних організмів. Саме тому між українцями та поляками більше спільного, ніж ми бачимо та сприймаємо. На жаль, є і стереотипи — антиукраїнські й антипольські, якими підступно користаються наші вороги. Приміром, не дуже сприймають у Польщі наше козацтво. У книжці «Виникнення козацтва» я розповідаю і про козацьких гетьманів польського походження, згадки про це є в літописах. Чи багато ми про них знаємо? Ні. Українсько-польську історію найчастіше пов’язуємо з Богданом Хмельницьким чи Волинським повстанням 1943 року. А чому постійно звертаємося саме до цих паралелей, які, власне, нас роз’єднують? І забуваємо, скажімо, про гетьмана Івана Виговського, що уклав історичний Гадяцький договір, про випускника Острозької академії Петра Конашевича-Сагайдачного, який успішно завершив Хотинську битву? Про Тадеуша Костюшка, що був свідком заповіту Гальшки Острозької, яка передала кошти на створення академії в 1579 році? Про письменника та військового діяча Міхала Чайковського, на руках якого помер Адам Міцкевич? Про письменника та етнографа Яна Потоцького, який на початку ХІХ століття заявив, що українці — окремий етнос. Пригадуєте фразу путіна про те, що «українців придумав Ян Потоцький»? Хотілося б, щоб наші інтелектуали працювали саме на об’єднавчому полі, тоді разом будемо руйнувати стереотипи. Бо допоки наших спільних позитивних героїв не знатимуть в інших країнах, деструктивні сили знаходитимуть приводи для розбрату українців і поляків. Ми не маємо права давати їм такого шансу».

Винести мудрі уроки з історії, щоб не припуститися помилок у взаємних стосунках, — надважливо. Для цього маємо знати і шанувати постаті, які об’єднують наші народи.

Довідка «СВ». Анна Валентинович (Любчик) народилася 15 серпня 1929 року в селі Сінне (нині Садове) на Рівненщині в багатодітній сім’ї. Через складне матеріальне становище змалку працювала служницею в панів Телесніцьких, з якими виїхала до Польщі 1943 року. Відтоді зв’язок із родиною в неї обірвався. Анна самостійно здобувала собі місце під сонцем.

«Солідарність» — незалежна професійна спілка робітників, створена у вересні 1980 року після страйку працівників Гданської судноверфі імені Леніна. Приводом став наказ дирекції про звільнення з роботи кранівниці Анни Валентинович, яка була символічною постаттю на всьому Балтійському узбережжі ще з часів першого страйку 1970 року. Згодом ця профспілка перетворилася на суспільно-політичний рух, що повалив комуністичний режим у Польщі. А Валентинович зі звичайної кранівниці стала яскравою лідеркою протестувальників, чим заслужила почесне наймення матері польської «Солідарності».

Анна загинула 10 квітня 2010 року в авіакатастрофі неподалік російського Смоленська разом з усіма 96 пасажирами польського літака, що прямував на вшанування пам’яті жертв Катинської трагедії. Це була політична, військова та релігійна еліта держави на чолі з президентом Лехом Качинським.