Добрий господар

Відгодівля свиней

ЯК ПОКАЗУЄ практика, якщо не боятися брудної роботи і правильно організувати ведення господарства — це не дуже затратний і незмінно вигідний бізнес, що швидко окуповується.

Свиноробство може мати три напрями: м’ясне, сальне і м’ясо-сальне.

Поділ порід на м’ясні та сальні досить умовний. Однак відмінності все ж є. Тварини м’ясних порід мають великі розміри, подовжений тулуб, досить високі ноги, неширокі загривок і спину, полегшений укорочений окіст і легку голову. Серед найпопулярніших — ландраси і свині естонської беконної породи. Велику розповсюдженість здобули в’єтнамські свині, які також належать до беконної породи.

Відгодівля тварин м’ясного напряму має ґрунтуватися на раціоні з достатньою кількістю білкових кормів. Крім того, такі свині для отримання високоякісного м’яса більше, ніж інші, потребують щоденних вигулів. За правильного утримання цих порід свинки вже до пів року набирають 100 кг ваги. При їх забої співвідношення м’яса і сала становить 60:40. Фінансові вкладення на корми багаторазово окуповуються виручкою від продажу м’яса, яке повсякчас користується попитом у покупців.

Серед усіх порід свиней перше місце за кількістю поголів’я посідає велика біла. Це універсальна порода м’ясо-сального напряму. Дорослі свинки в середньому набирають 280 кг живої ваги, а кнури — 380 кг. Свиноматки дуже плідні. В одному посліді може бути 15 поросят. Порода вирізняється невибагливістю щодо кормів і стійкістю до більшості поширених хвороб свиней. Господарям-початківцям рекомендується в домашніх умовах вирощувати свиней саме цієї породи.

Та перш ніж купувати тварин, для них потрібно підготувати приміщення. Свинарники завше будують за типом капітальних приміщень із міцними фундаментом, підлогою і стінами. Дорослі свині — сильні тварини, які до того ж люблять рити. Легку будівлю вони легко розвалять. Розмір свинарника залежить від кількості тварин, які розміщуватимуться в ньому. Для одного підсвинка потрібно приблизно 3 кв. м площі, на одну свиноматку з поросятами — 6 кв. м, на дорослого кнура — 4. До віку 5-6 місяців поросят можна утримувати в загальному приміщенні. До пів року підсвинки зазвичай набирають вагу, достатню для забою. Верстат для свиноматок із поросятами, як і верстат із дорослим кабаном, треба відділити від загальної площі міцними перегородками.

Головна умова для успішного вирощування поросят — теплий і сухий свинарник. Приміщення має захищати тварин від протягів, до яких особливо чутливий молодняк. Найбільшою помилкою недосвідчених господарів є думка, що свині добре почуваються у бруді. Якраз найбільше вони страждають від вогкості та аміачних випарів. Тому підлога у свинарнику неодмінно має бути сухою, а приміщення — вентилюватися. До того ж поміст, за правилами, треба робити з невеликим нахилом і облаштовувати канавки для стоку нечистот.

У регіонах із суворими зимами і в невеликих господарствах рекомендується холодної пори використовувати товсті підстилки із соломи, тирси або ж ферментаційні підстилки. Що це таке? Спеціальний натуральний субстрат заселяють кисломолочними бактеріями, які розщеплюють відходи життєдіяльності свиней. При такому способі утримання запах у свинарнику буде набагато слабкішим, але прибирання, звичайно, займатиме більше часу. Зате глибока підстилка захистить поросят від застудних захворювань.

У свинарнику неодмінно мають бути вікна і штучне освітлення, оскільки світловий режим дуже позитивно позначається на наборі маси тіла тварин. Мають бути облаштовані годівниці й напувалки, а поруч свинарника — вольєр для вигулу, обнесений міцним парканом на бетонному фундаменті. На майданчику для вигулу доцільно облаштувати грязьову ванну: просто викопати неглибоку (до 30 см) яму розміром 2х2 м, яку час від часу заливати водою. Грязьові ванни вельми благотворно позначаються на стані шкіри поросят і захищають їх від укусів комах і перегріву в спеку.

У домашньому господарстві утримання свиней звичайно починають із пари — свинки і підсвинка. Свині — стадні тварини, тому на самоті поросяті буде абсолютно некомфортно. Вибираючи молодняк, варто поцікавитися, скільки поросят було у посліді, до яких кормів вони привчені. Якщо є бажання мати пару тварин, то поросят краще взяти з різних сімей і навіть із різних господарств. Близькоспоріднене схрещування вельми погано дається взнаки на здоров’ї поросят. Статевозрілою свиня стає до пів року, але до парування її допускають ближче до однорічного віку. В цьому разі потомство буде міцнішим і численним, а сама свинка фізіологічно більш підготовленою до вагітності та пологів.

 У господарів нерідко виникає запитання, коли підпускати кнура для спаровування. Статева зрілість у свиней визначається за статевою охотою, яка буває приблизно раз на два-три тижні й триває добу-дві. Свинка стає неспокійною, втрачає апетит і нерідко верещить. Кнура підпускають до самки на добу. Якщо злучка була успішною, то статева охота найближчого місяця вже не настане, оскільки почалася супоросність, яка триває в середньому 115 днів.

Поросята народжуються маленькими і безпорадними. Дуже важливо, щоб температура у приміщенні з новонародженими не опускалася нижче плюс 22^ОС. Малюків необхідно якомога швидше підкласти під свиноматку, щоб вони підкріпилися молозивом. Це значно посилить їхній імунітет і виживання. Перший тиждень поросята будуть харчуватися виключно молоком матері. Відтак їх необхідно почати підгодовувати. Місячне порося має важити вже близько 11 кг, а до двох місяців — приблизно 25.

Чимало господарів беруть поросят на відгодівлю без подальшого розмноження. Це ще більш вигідна справа, позаяк у цьому разі не потрібен утеплений свинарник. Поросят купують навесні, відгодовують пів року, а восени забивають. Теплої пори року витрати на годівлю значно менші, ніж узимку: свині всеїдні. Вони залюбки будуть підгодовуватися пашею, бадиллям та відходами від овочів і коренеплодів з городу, падалицею із садка. Однак свиням не варто давати кислі відходи та ті, що забродили. Це може спричинити захворювання органів травлення, що погано позначиться на прирості ваги і якості м’яса. До 4-місячного віку у раціон поросят не можна вводити і сиру картоплю.

Основою годівлі клаповухих мають бути каші із зернових. Для ліпшого засвоєння зерно подрібнюють. Із різних видів збіжжя найкраще свині їдять ячмінь, кукурудзу, овес, пшеницю, жито, горох. Для місячних поросят готують молочні добре розварені каші. Після 3 місяців молочні продукти в раціон додають у вигляді відвійок, сироватки або сиру. Добре ростуть поросята і на комбікормах, які заздалегідь необхідно запарювати. Досвідчені свинарі вважають за краще поєднувати годівлю поросят промислово виготовленими сухими концентратами і вологими кормами домашнього приготування. П’ятачки погано засвоюють грубі корми з великою кількістю клітковини, натомість гарно ростуть і набирають вагу на м’яких поживних кормах. Соковиту зелень слід подрібнювати, а овочі та коренеплоди — проварювати перед згодовуванням. У зерносуміші варто додавати різні добавки, наприклад дріжджі, горохове і кісткове борошно тощо.

У складі раціону поросят неодмінно має бути мінеральна пожива у вигляді крейди, солі, яєчної шкаралупи, кам’яного або деревного вугілля. Такі речовини насичують організм тварини мікроелементами, необхідними для міцного імунітету. Добавки тваринам дають як з основним кормом, так і в чистому вигляді в окремій годівниці.

Пересічно порося на добу споживає близько 4 кг корму. Супоросна свиноматка чи та, яка годує, — близько 6 кг, приблизно стільки ж і дорослий кнур. Узимку свиней годують тричі на добу, влітку можна тільки вранці та ввечері.

Неодмінно треба мати зв’язок із ветеринаром, до якого можна буде звернутися в разі потреби. Слід дбати і про своєчасну кастрацію молодих кнурів і стерилізацію свинок, непридатних до материнства.