Добрий господар

Коли площа садка невелика

НА БУДЬ-ЯКІЙ присадибній чи дачній ділянці з часом виникає потреба в заміні старих плодових дерев, які або родять погано, або вигналися до неба, отже, проблематично збирати врожай. А якщо площа садка невелика, доводиться вирішувати, як по змозі уникнути повторних посадок: яблуні після яблуні, груші після груші й т. п.

Насамперед слід пам’ятати, що багато садових культур дуже чутливі до ґрунтовтоми, яка виникає, коли на одному й тому ж місці садити дерева однієї породи.

Найсильніше на неї реагує яблуня, трохи менше айва та груша. Серед кісточкових при повторних посадках особливо страждає персик, менше — черешня, вишня, слива, абрикос. З ягідних дуже погано переносить посадку на колишньому місці суниця, а ось смородина і аґрус до ґрунтовтоми менш чутливі.

Після досліджень виявилося, що у варіанті «сад по саду» яблуні в 12-річному віці були майже вдвічі меншими, ніж посаджені на свіжій землі. Більше того, близько двох третин дерев, посаджених на місці «колежанок», просто загинули. У посадках на свіжій землі таких втрат було вдвічі менше. Крім того, яблуні на новому ґрунті почали родити на три роки раніше, а сумарний урожай виявивсь у п’ять разів більшим.

Причиною втоми ґрунту є накопичення в ньому продуктів напіврозпаду рослинних решток. В яблуневому садку це фенольні сполуки, що утворюються у процесі життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів. Таким чином, при вирощуванні яблуні на одному й тому ж місці декілька років накопичуються опале листя, пелюстки квітів, зав’язь плодів, дрібні гілки і щорічно відмираючі дрібні корінці, а після корчування — великі корені. Зрештою рослинні рештки перетворюються на перегній і частково мінералізуються, але для цього потрібно дуже багато часу.

Навколо дорослих яблунь рослинні рештки щороку поповнюються, а значить, у ґрунті накопичується дедалі більше шкідливих продуктів напіврозпаду. І якщо поруч посадити молоде деревце, воно буде дуже пригнічуватися.

Є й інші причини ґрунтовтоми. Приміром, однобічне споживання елементів живлення, накопичення в землі шкідників і хвороб, погіршення її фізичного стану. Частково з цими проблемами можна впоратися, якщо вносити необхідні добрива, поліпшуючи стан ґрунту, знищувати шкідників і збудників хвороб. Однак повністю оздоровити ґрунт при цьому не вдасться. І коли посадити саджанець поблизу дорослого дерева цієї ж породи, навіть внісши потрібну кількість поживних речовин у пухкий ґрунт і забезпечивши нормальний світловий режим та вологість, нічого доброго не вийде.

Що ж можна порадити в боротьбі з наслідками ґрунто­втоми?

Відразу після викорчовування плодового дерева можна посадити саджанець будь-якої іншої породи. Якщо з якихось міркувань заміна культури не бажана, то на місці корчування протягом чотирьох-п’яти років треба вирощувати будь-які однорічні культури або суницю. А потім уже посадити молоде деревце тієї ж породи. Термін перепочинку можна скоротити до трьох років, якщо засіяти місце корчування сумішшю конюшини червоної і вівсяниці лугової або тимофіївки. Наприкінці другого вегетаційного періоду трави перекопують. На початку наступного літа слід посіяти на цьому місці сидерати — ріпак або гірчицю, їхню зелену масу прикопати наприкінці літа. Тоді саджанець можна буде посадити вже навесні наступного року.

Замість трав допускається вирощувати овочі, але з неодмінним внесенням гною, який активізує життєдіяльність ґрунтових мікроорганізмів.