Добрий господар

Плануючи трояндарій

ЧАРІВНА, ніжна квіткова королева сьогодні підкорює дедалі більше сердець тих, хто має бодай невеликий клаптик землі. Всі хочуть поселити на своїй ділянці це природне диво (а нині саме час для садіння), але мало хто заздалегідь планує трояндарій так, щоб він вийшов ефектним, вписався в загальний стиль садка та двору і був не занадто вимогливим у догляді, позаяк небагато господинь можуть дозволити собі розкіш займатися лише трояндами.

 Звичайно, молодих садівниць вже зазвичай не приваблюють припрошування бабусь-продавщиць на стихійних базарчиках: «Купіть у мене трояндочку, бо дуже гарна!». «А яка?» «Назви не знаю, але дуже гарна!». Адже з’явилося чимало розсадників, які один поперед одного рекламують в Інтернеті свої прекрасні сорти, деякі й за помірними цінами, скажімо, від 60-80 гривень за саджанець. Очі розбігаються: оце хочеться, й те, і ще он те. Та якщо ми не продумуємо заздалегідь свої трояндові клумби, то чи далеко відійшли від стихійного базару?

У самих тільки назвах видів можна заблукати: чайно-гібридні, грандифлора, флорибунда, штамбові, поліантові, плетисті, мініатюрні (спреї)… А кожний вид — це сотні сортів, десятки кольорів, відтінків і форм. І бажано багато чого врахувати, плануючи дизайн клумби з трояндами.

Бо як буває? Скажімо, ви більш-менш визначилися з видами, придбали кілька сортів, посадили. Перший рік усе чудово, кущі набирають силу. А в подальшому один із них (приміром, популярний сорт Павичеве око) розростається так, що решта кущиків просто губляться поруч нього, він їх глушить, ще й виграє переливчастими барвами від темно-рожевої до світло-жовтої: кольори інших красунь вже й не впадають в око, гроші на вітер, так би мовити. Відтак стає зрозуміло, що Павичеве око (або будь-який інший яскравий багатоколірний сорт, що «сам оркестр») слід садити чи окремо від усіх, так званим мононасадженням, або розміщувати його в центрі клумби й облямовувати трояндами сортів нижчого зростання відповідних відтінків — персикового, оранжевого, жовтогарячого, кавового. Тоді буде гармонійний вигляд. Натомість ніжно-рожеві, блакитні, бузкові, навіть відтінки білого (універсальний колір, що пасує практично до всіх інших) гарної картини не створять.

Отут і на поєднанні кольорів варто докладніше зупинитись, адже це має чи не більше значення, ніж поєднання видів. Є у вас, приміром, два місця, які ви запланували під трояндові клумби. Радимо для однієї дібрати сорти в рожевій (питомо трояндовій) гамі — від ніжного ледь помітного відтінку зорі, що сходить, до темно-бордового; білі троянди теж сюди «впишуться», але чистих, холодних відтінків, не молочних (скажімо флорибунда Аспірин, ще одна флорибунда, а також плетиста Айсберг). А другу клумбу можна оформити в жовтих, оранжевих, теракотових (цегляних), ясно-червоних (не бордових), кавових, кава з молоком, молочних відтінках. А якщо знайдете місце для третьої, де посадили б червоні, темно-червоні аж до чорних, поєднуючи через одну з білосніжними трояндами (це називається контрастний ефект), то, як кажуть, життя вдалося б! Просяться до свого гурту й бузкові, лілові. Окреме місце можна відвести для зеленкуватих, холодного жовтуватого та холодного білого відтінків... Коротше кажучи, варіацій безліч, але найголовніше, що справить враження і засвідчить ваш гарний смак, — це дотримання однієї гами на клумбі.

Тепер трохи про сортовиробників, бренди. Їх ого-го скільки: англійська (Девід Остін), французька (Дельбар, Мейланд), німецька (Тантау, Кордес), італійська (Барні) селекції... Навіть трояндарі-початківці чули, либонь, ці назви. Останніми роками садівники захопилися англійськими трояндами, що походять із розсадника Девіда Остіна, так званими «остінками». Форма квітів у цих сортів справді зачаровує — старовинна, у вигляді широкого келиха, півонієподібна. Їхні пелюстки — сама ніжність. Проте деякі сорти, чи не більшість, зовсім недовго тримають цвіт! Приміром, знаменитий Вільям Шекспір: колір — бузково-буряковий, аж очі вбирає, закрутками пелюсток можна милуватися, здається, цілий день, пахощі — не відійти. Та річ у тому, що квітка тримається два-три дні, а затим втрачає декоративність і облітає. Особливо ж дошкуляє остінкам спека. Заради справедливості слід відзначити сорти, що довго тримають квітку, — це Дарсі, Кері (або Керіо), Констанція, Міранда, Тесс...

Звичайно, у кожного свій смак, нічого не нав’язуємо, але радимо все ж вибирати сорти, які квітують від п’яти до 14 днів. Подаємо десяток таких чайно-гібридного виду (усе досить суб’єктивно, та все ж): Осирія (двоквітковий сорт із Німеччини, зовні темно-червоний аж до бордового забарвлення, а виворіт пелюсток сріблясто-білий); Блек Баккара (темно-оксамитна француженка, належить до умовно чорних, «найчорніша»); Дольче Віта (виведена в Нідерландах, білі пелюстки з яскраво-рожевою злегка розмитою крайкою); Черрі Бренді (забарвлення цієї німкені помаранчеве з блідо-вишневим); Чорна магія (знову з Німеччини, назва говорить сама за себе, темний оксамит); Едді Мітчел (бархатисто-червона француженка із золотаво-жовтим реверсом пелюсток); Супер грін (ця бокалоподібна італійка ніжного світло-салатового відтінку); Ельдорадо (німкеня золотаво-жовтого кольору з лососево-помаранчевими тінями, надзвичайно довгий період квітування); Еліна (ірландська велична біла королева з напрочуд великими квітами); Дабл делайт (американка з кремовою, як морозиво, серединкою і малиновим забарвленням по краях); Сімбол (голландка дивовижного мідно-коричневого забарвлення із бузково-рожевими вкрапленнями по краях).

Щодо вибору місця для майбутнього квітника, то загальновідомо, що троянди люблять захищені од вітру сонячні ділянки, де в ранкові та найбільш спекотні полуденні години квіти можуть сховатись у півтіні, зате ближче до вечора ніщо не затуляє їх від сонця. Проте від цього правила, як засвідчив досвід, можна й відступити. Наприклад, у вас на довгу доріжку, що тягнеться під вишнями, сонячні промені потрапляють рано-вранці й аж надвечір — зробіть із неї гарну рабатку (квітник у формі довгастого прямокутника, фактично смуги), тільки попередньо доберіть сорти, що полюбляють півтінь, а таких багато.

Рабатка, яка б вона не була: однобічна чи щоб підходити до неї зусібіч, має плануватись у відповідності з важливим принципом — у центрі найбільш високорослі рослини, а ближче до краю — низькі. Простір між кущами доцільно замульчувати сосновою корою або гравійною крихтою.

Найпростіше оформити клумбу з трояндами не в центрі ділянки, а біля будівель або огорож, неподалік дерев та вздовж доріжок. Це захищатиме рослини од вітру, отже, насадження довше зберігатимуть декоративність.

Варіантів же оформлення клумб із трояндами — безліч. Але завважте найголовніше: негармонійний вигляд мають безладні посадки троянд різної висоти!

Якщо ділянка не зовсім рівна, це не має стати перешкодою до посадки королеви саду. Головне, щоб схил не мав північної орієнтації. Чим більше ділянка буде дивитися на південь, тим довше триватиме цвітіння і тим легше вберігати троянди від вимерзання.

На схилах краще висаджувати ті види, що розташовуються ближче до поверхні землі: ґрунтопокривні та виткі, які зможуть закріплюватися на каменях і нерівностях.

Чудово підходять троянди і для вертикального озеленення — тобто що є на обійсті непривабливого і хотілось би його прикрити (старий сарай, повітка), то високі виткі кущі прекрасно з цим упораються.

Огорожі з колючого чагарнику стануть прикрасою і захистом саду, причому для такої «споруди» заввишки до півтора метра найдоцільніше вибирати високорослі флорибунду, грандифлору і паркові сорти.

Створюючи змішану (різновидову і різносортну) клумбу, в ідеалі було б добре зважати не тільки на фізичні параметри куща (висота і ширина), а й на терміни цвітіння рослин, аби воно не переривалося (всі показники щодо сорту можна знайти не лише у продавця, а й загалом в Інтернеті). Але це справді в ідеалі. Не бійтеся експериментувати, а набутий досвід спонукатиме вас до творення нової краси.