Нас убивали, бо ми українці

За матеріалами Українського інституту національної пам’яті.

Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років і масового штучного голоду в 1921-1923-му і 1946-1947 роках.

НИНІ День пам’яті співвітчизників, що померли мученицькою голодною смертю, припадає на 25 листопада. Вже вдруге вшановуватимемо жертв сталінського геноциду в умовах повномасштабної війни, яка супроводжується геноцидними діями росії проти українців. Трагічні події, які розгортаються на наших очах, засвідчують, що жива пам’ять надзвичайно важлива. Ті, хто чинить злочини проти людства, мають бути засуджені світовою спільнотою і покарані, а жертви — гідно вшановані.

Після жовтневого перевороту, впродовж 1917-1921 років, владу на більшій частині території колишньої російської імперії захопили комуністи. Вони знищили демократичну Українську Народну Республіку, проголошену 1917 року. Досвід важкої боротьби з українським національним рухом змусив комуністичний режим задля зміцнення свого становища в Україні піти на певні поступки йому та на створення у 1919-1920 роках УСРР зі столицею в Харкові.

Україна в той час переживала культурне відродження. Під гаслом «Геть від Москви!» формувалися самобутні, відмінні від російських, культурні традиції. Створювалася національна система освіти, обґрунтовувалася економічна концепція України як автономного сільськогосподарського і промислового організму. Українська нація, яка була другою за чисельністю в СРСР, мала величезний культурно-історичний спадок, власні традиції державотворення, досвід національно-визвольної боротьби. Широкі кола інтелектуалів та економічно самостійне селянство не сприймали політики комуністичного керівництва. Тим часом в СРСР встановився тоталітарний режим із суворою суспільною ієрархією. Тому за мету було поставлено знищення українців як політичної нації, що могла поставити питання про створення незалежної держави. Для досягнення цієї мети був обраний жахливий інструмент — убивство голодом.

_{Хроніка геноциду} 1932 рік

Липень. Україні нав’язують свідомо нереальні плани із хлібозаготівлі.

Серпень. Ухвалюється постанова про «охорону соціалістичної власності», або «закон про п’ять колосків».

Жовтень. В Україну прибуває спеціальна комісія із хлібозаготівлі на чолі із керівником уряду СРСР Молотовим. Її завдання — посилення репресій і збільшення обсягів вилученого зерна в українських селян.

Листопад. Організовуються загони для пошуку і конфіскації збіжжя, інших продуктів, худоби у приватних господарствах. До кампанії залучається весь особовий склад міліції, органів держбезпеки та місцеві члени комуністичної партії і комсомолу.

Запроваджується режим «чорних дощок». Занесення населеного пункту чи району на «чорну дошку» призводило до їх повної блокади, вжиття спеціальних репресивних заходів, а значить — цілковитого винищення мешканців.

Практикуються натуральні штрафи. В господарствах, що «заборгували» за нереальними планами, конфісковують усе продовольство і худобу.

Спецоргани розробляють спеціальну таємну операцію зі знешкодження всіх, хто міг би чинити опір повному вилученню хліба. Операція охоплювала 243 райони України.

Грудень. В Україну направляють Кагановича і Постишева для посилення хлібозаготівлі. Влада переходить до дій із цілковитого вилучення харчів в українського селянства.

Кремль звинувачує українців у саботажі хлібозаготівлі та підготовці повстання.

ЦК ВКП(б) і РНК СРСР ухвалюють таємну постанову «Про хлібозаготівлю на Україні, Північному Кавказі і в Західній області». Вона передбачала ліквідацію українських шкіл на Кубані й масове переслідування української інтелігенції.

Із сіл, які не виконали плану хлібозаготівлі, вивозять усі наявні зернові запаси, навіть насінний матеріал.

1933 рік

Січень. Українцям оголошений ультиматум спеціальною постановою ЦК ВКП(б) про застосування найжорстокіших репресій до тих, хто не здасть хліба.

Відбуваються масові обшуки в селянських господарствах, унаслідок яких люди були позбавлені останніх залишків їжі. Їх приречено на голодну смерть.

Директивою Сталіна заборонено виїзд селян із території УРСР і Кубані в інші місцевості Радянського Союзу. Тільки за перші півтора місяця дії цієї директиви затримали майже 220 тисяч осіб. І з них понад 186 тисяч силоміць повернули в села помирати від голоду.

Сталін призначає фактичним керівником УСРР на посаді другого секретаря ЦК КП(б)У Постишева. Той розпочав масштабну кампанію «очищення» від «петлюрівців» і «українських націоналістів». Переслідування та знищення останніх стали складовою плану геноциду української нації. Тогочасний розмах політичних репресій в Україні порівнянний із Великим терором 1937-1938 років. За офіційними даними, в УСРР 1933 року було заарештовано більше людей, ніж 1938-го.

Лютий. Українським областям починають виділяти допомогу — вибіркову і недостатню. Вона була спрямована не на подолання голоду і порятунок селян, а на забезпечення виробничих потреб у ході посівних і збиральних кампаній. Адже знесилені й старі люди, а також селяни-одноосібники не отримували допомоги. Смертність серед українського селянства невпинно зростала.

Для недопущення поширення інформації про голод в УСРР спеціальною директивою заборонили будь-яким організаціям, крім ДПУ (держбезпека), фіксувати випадки опухання і голодної смерті.

Червень. Смертність від голоду в Україні досягла найвищого ступеня. За оцінками демографів, того місяця померло від 800 тисяч до понад 1 мільйона чоловік.

Серпень. Ухвалено рішення про створення Всесоюзного переселенського комітету та переселення у вимерлі від голоду українські села колгоспників із російських областей і Білорусі. До кінця 1933 року переселили більш як 100 тисяч осіб.

У голодомор більшовицька влада не лише не припинила примусового відбирання харчів, а й відхилила допомогу з-за кордону. Хліб вилучався, продавався до інших країн за валюту, яку спрямовували на закупівлю верстатів та іншого обладнання для промислових підприємств.

На жаль, страшні обставини злочину та свідома заборона ведення статистики смертності унеможливлюють встановлення точної кількості загиблих невинних людей і вичерпного поіменного списку жертв. Втім, ученими Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України імені М. Птухи створена карта втрат УСРР у голодомор. За даними науковців, найбільше постраждали лісостепові регіони України із давніми козацькими традиціями — Полтавщина, Черкащина, Кіровоградщина, Київщина. Там у деяких районах упродовж 1933 року вимерла понад половина населення. Смертність перевищувала середній рівень у вісім-десять разів. У нинішніх Вінницькій, Одеській, Дніпропетровській областях рівень смертності був вищим у п’ять-шість разів, у Донецькій і Луганській — у три-чотири рази.

Голод на довгі десятиліття порушив природний генетичний фонд, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації. Українцям як етносу було завдано смертельної рани, наслідки якої відчуваємо понині.

Через 90 років після Голодомору-геноциду спадкоємець тоталітарного режиму — російська федерація знову застосовує проти українців методи геноциду, щоб знищити націю як таку. Сталін вдався до тотальної конфіскації харчів, блокади, посилення терору. Путін застосував повномасштабне військове вторгнення. За ним як складові геноцидної політики почалися терор, масові вбивства, умисні атаки на укриття, шляхи евакуації та гуманітарні коридори, бомбардування житлових кварталів, сексуальне насильство, воєнні облоги, насильницьке переміщення українців, зокрема дітей. Бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали.

Наша пам’ять про Голодомор 1932—1933 років допомагає чинити спротив, єднає українців і світову спільноту для протидії агресору. Станом на жовтень 2023 року Голодомор 1932—1933 років в Україні визнали актом геноциду парламенти 28 держав.