Добрий господар

Вирощуємо гриби вдома

ЯКЩО городину і садовину плекають теплої пори року, то гриби можна отримувати цілий рік. Власники приватного будинку з підвалом, сараєм або гаражем можуть легко вирощувати гриби не тільки для свого столу, а й на продаж.

Робиться це у ґрунті або на деревині.

Для росту ґрунтових грибів необхідний особливий за складом — легкий, пухкий, поживний — субстрат. У ньому має бути достатньо перегною — листового опаду, хвої, гілок і відмерлих частин рослин. Міцелій, взаємодіючи із кореневою системою деяких рослин, покращує їхнє зростання. Грибниця важко переносить посуху, тож краще, якщо ґрунт буде злегка вологим.

Міцелій грибів, що ростуть на деревині, здатний розвиватись як у живому дереві, так і в колодах та пеньках. До цієї групи належать шиїтаке, опеньки, гливи. Для вирощування підходять лише деякі породи дерев — тополя, осика, вільха, волоський горіх.

У заздалегідь підготовлених полінах роблять свердлом отвори на глибину, що перевищує довжину деревних паличок із міцелієм. Далі останні поміщають у ці отвори й замазують садовим варом, щоб не допустити потрапляння патогенних спор. Деревний матеріал повинен бути завше злегка вологим. Готові поліна можна розмістити під тінню дерев або у приміщенні. Слід враховувати, що під відкритим сонцем деревина може перегрітись і пересохнути, що спричинить загибель міцелію.

Аби одержати урожай грибів, важливо створити для них умови, максимально наближені до природних. І річ не тільки у підборі субстрату для вирощування.

Умови залежать від конкретного різновиду грибів.

Печериці — найпопулярніші гриби, які вирощують у будинку, гаражі чи на дачі. Теплої пори року вони ростуть на свіжому повітрі, якщо помістити міцелій безпосередньо в ґрунт. Щодо закритих приміщень, то найліпше підійдуть теплиці, сараї, підвали та інші нежитлові площі. Міцелій росте в мішках із поживним субстратом. Вирощують печерицю лугову, великоплідну, коричневу, білу.

Особливість глив — можливість вирощування навіть в умовах цілковитої відсутності світла. Гриби ростуть у пакетах із субстратом, підвішених до стелі або поперечин. Гливи розрізняються за кольором і періодом плодоношення: рожеві, осінні, звичайні, дубові, королівські, лимонні, білі.

Шиїтаке — унікальні за своєю корисністю гриби, що ростуть тільки на деревному носії (на полінах чи у тирсі) в умовах високої вологості й затіненості. Рекомендується вирощувати їх у закритому приміщенні, ретельно відстежуючи вологість деревини. Поширені види шиїтаке — імператорський, білий китайський.

Опеньки — гриби, які вважаються «бур’яном» завдяки здатності розвиватися на будь-якому деревному носії незалежно від його якості. Розмістити субстрат можна як на ділянці, так і в закритому приміщенні. В культурі зустрічаються літні, макові, зимові, мармурові, осінні, товстоногі, північні, темні опеньки.

Найчастіше в домашніх умовах вирощують гливи або печериці.

У закритому приміщенні важливо підтримувати достатню вологість, вентиляцію, освітленість та температурний режим. Всі ці умови неважко забезпечити за мінімальних матеріальних вкладень.

Для створення вологості 90-95% підійде побутовий пульверизатор. А з допомогою вентилятора легко підтримувати штучну вентиляцію. У надземних приміщеннях достатньо буде освітлення з вікон, для підземних же використовують 100-ватні лампочки з розрахунку одна на 20 квадратних метрів.

Температура у приміщенні має змінюватися залежно від стадії вирощування. Для періоду інкубації вона становить 20-24^ОС, а під час плодоношення — 10-15^ОС. Тому в холодну пору бажане регульоване опалення. Як субстрат для глив використовують солому злакових культур (пшениця, ячмінь, жито) або соняшникове лушпиння.

Головним критерієм при виборі субстрату є його чистота, сухість, відсутність цвілі, сторонніх запахів і домішок.

За ступенем врожайності перше місце посідає солома пшенична, затим — житня, ячмінна, на останньому — вівсяна. Лушпиння використовують свіже, оскільки при зберіганні воно інфікується. Печериці найкраще вирощувати на кінському гноєві як ґрунті. Втім, підійде і коров’ячий, якщо в нього додати соломи, листя, картопляного бадилля.

Досвідчені грибівники радять розпочати вирощування грибів із глив. Вони вважаються невибагливими, скоростиглими і найдешевшими у штучному вирощуванні.

Перший урожай можна збирати вже через 30 днів (узимку — через 45). Гливи чудово ростуть за температурних меж від плюс 10 до плюс 30^ОС. Вони буйно розростаються не лише на соломі та лушпинні, а й на тирсі різних дерев, стеблах кукурудзи.

Для процесу вирощування глив можна скористатися спеціальними грибними блоками. Насправді це — поліетиленовий мішок, в який насипано субстрат, грибний міцелій і біодобавки. З одного такого блока за один раз можливо зняти 2,5-3 кг грибів. З обслуговуванням 100 блоків на площі 30 квадратних метрів легко впорається одна людина. Плодоносять гриби досить довго, до 5 років.