Архів
Середа,
27 грудня 2023 року

№ 52 (20044)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Соняшник
  Версія для друку          На головну
  • Незламні

«Готую хлопцям світязькі пончики»

Тетяна ВАСИЛЕНКО.

Волинська область.

Оксана Віннік із Волині стала кухарем медичної роти нещодавно, у… 56 років. У цивільному житті чимало працювала на землі — була агрономом, затим бухгалтером у сільській раді. Звісно, завше багато готувала, адже разом із чоловіком виростили і «поставили на крило» чотирьох дітей, дочекались онуків. Щоправда, ніхто з рідних і не здогадувався, що мама задумала вирушити до війська…

«Я ПРОЧИТАЛА оголошення про потребу в кухарях в одному з військових підрозділів та й вирішила: піду, буду радувати хлопців смачненьким, їм же там хочеться домашнього. Виявилося, що отак, з вулиці, в армію не беруть: треба пройти через військкомат. На комісії на мене дивилися, наче на динозавра: у 56 — і до війська?» — зізнається жінка. «А що мені втрачати, кажу. Готувати вмію добре, і це буде мій внесок у перемогу».

Взяли. І закипіла робота. Почасти — під обстрілами. Хлопці навчили свою Валіде (саме так шанобливо називають пані Оксану) розрізняти за звуком, що саме летить. Найстрашніше, певна річ, авіація. Насправді ж її позивний — «Гуцулка Ксеня».

«Аби приготувати для 60 чоловік щось смачненьке на сніданок, встаю о четвертій ранку: зазвичай це млинці, різні запіканки, деруни. Обід — борщ із пампушками та повноцінна друга страва з м’ясом чи рибою. На вечерю здебільше робимо акцент на картоплі, запеченій або пюре, з оселедцем. А ще печу домашню ковбаску зі шкварками і наші світязькі пончики — їх тут особливо полюбляють, тож замовляють ще і ще. Радіє материнське серце, коли в очах бійців, що лікуються від ворожих куль, а згодом виписуються, бачиш щиру подяку», — від душі каже Оксана Віннік.

На свята вона старається зробити хлопцям справжню кулінарну насолоду: крученики, «шуба», вареники, голубці, — все, як удома. Каже, працюватиме у війську стільки, скільки вистачить здоров’я. «Якщо в армію вже пішли такі, як я, — значить, свята наша перемога не за горами. Отоді й відсвяткуємо її на нашому Світязі, й неодмінно — з пончиками!» — не втрачає оптимізму пані Оксана.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Картки ще дійсні
Читати
Повертають землі до життя
Читати
Різдво в неволі
Читати
Під захистом війська
Читати
Перелік розширився
Читати
Спорожніли села
Читати





 

При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове