• Неоголошена війна

Iсторія неймовірних страждань

Михайло ВЕДМІДЬ.

ПРОТЯГОМ минулого тижня, згідно з розвідувальним оглядом міноборони Великої Британії, ситуація на фронтах в Україні характеризувалась або незмінною лінією оборони, або дуже поступовим, локальним просуванням російських військ на ключових ділянках.

Неподалік Куп’янська в Харківській області Західна група російських військ продовжувала проводити широкомасштабну, але безрезультатну наступальну операцію. Сили оборони України утримують стабільну лінію фронту, незважаючи на дрібномасштабні російські атаки навколо Бахмута. Точаться запеклі бої за Авдіївку, тоді як торік наприкінці грудня окупанти закріпили здобутки в районі Мар’їнки, що дало їм змогу просунутися до західної околиці міста після дев’яти років боїв у цій місцевості. Ну а на Півдні України російські повітрянодесантні війська, найімовірніше, досягли мінімального прогресу в черговій спробі витіснити український плацдарм на східному березі Дніпра поблизу села Кринки.

Своєю чергою командувач Сухопутних військ ЗСУ генерал-полковник Олександр Сирський поінформував, що російська армія продовжує інтенсивні наступальні дії на Куп’янському і Бахмутському напрямках. Вочевидь, основна мета загарбників — вийти на кордони Донецької області. «На цьому напрямку ворог активно застосовує авіацію для завдання ударів керованими авіаційними бомбами. Також для продовження штурмів ворог використовує підрозділи, сформовані з колишніх злочинців, — «шторм Z» та «шторм V», — розповів Сирський і наголосив: — Наші воїни попри складні умови мужньо тримають оборону та не дають ворогу просунутись уперед». А от на Лиманському напрямку російські окупанти після втрат, яких вони зазнали, проводять перегрупування для подальшого наступу.

Ну а про те, яким чином позначаються ці втрати на психічному стані загарбників, повідомив речник об’єднаного пресцентру Сил оборони Таврійської ділянки фронту полковник Олександр Штупун: «У деяких російських підрозділах внаслідок значних втрат дуже низький рівень морально-психологічного стану. Окупанти налякані, тому стріляють у все, що рухається. Почастішали випадки вогню по своїх — як по піхоті, так і по безпілотниках».

Що ж, на війні як на війні, і нічого з цим не зробиш: лунають вибухи і постріли, гинуть солдати і генерали. Особливо на передовій. Утім, час од часу те ж саме відбувається і в тилу, зокрема й глибокому. І тоді жертвами ворожих ракетно-шахедних атак стають мирні мешканці мирних, здавалося б, міст і містечок. Та є на мапі України регіони, де канонада ворожої артилерії не замовкає ані на день, хоча нема там ні передової, ні бойових дій.

Йдеться передусім про прикордонні області на Півночі України, зокрема Сумську та Чернігівську, звідки загарбників витурили ще навесні 2022-го. Після визволення росіяни щодня обстрілюють прикордонні громади. Ось статистика вогневих атак на Сумщину тільки за кілька днів нового року.

«Сьогодні, 1 січня, російських обстрілів зазнали Хотінська, Краснопільська, Великописарівська та Есманська громади Сумської області», — поінформувала пресслужба Сумської ОВА. Внаслідок атаки ударного безпілотника в Есманській громаді загинула жінка, з-під завалів двоповерхового будинку, атакованого ударним безпілотником, дістали тіло чоловіка.

2 січня російських обстрілів зазнали Юнаківська, Краснопільська, Хотінська та Великописарівська громади. Наступного дня ворог 25 разів обстріляв прикордоння Сумщини, поранено цивільну особу. Вночі та зранку 4 січня російські війська здійснили мінометний і артилерійський обстріли Краснопільської та Дружбівської громад. Протягом 5 січня російські агресори вчинили дев’ять обстрілів чотирьох прикордонних громад області, загалом зафіксовано 52 вибухи. 6 січня військові рф здійснили 21 обстріл прикордонних територій та населених пунктів Сумської області. Зафіксовано 138 вибухів. Атак зазнали Білопільська, Краснопільська, Великописарівська, Середино-Будська, Свеська громади.

І так, як бачимо, — щодня. Так само, як і у сусідній Чернігівщині.

Протягом минулого року російські війська обстрілювали Чернігівську область 1743 рази. Загинуло 24 цивільні людини, 241 дістала поранення. Це сумна статистика від голови Чернігівської ОВА В’ячеслава Чауса. Напередодні Нового року, в суботу, 30 грудня, він поінформував про черговий злочин окупантів: «Близько 15:00 години росіяни обстріляли Семенівку (Новгород-Сіверський район). Пошкоджено понад 30 (! — Ред.) приватних будинків та інша цивільна інфраструктура. На жаль, загинув 32-річний місцевий мешканець». Згідно з інформацією Нацполіції, по центру населеного пункту росіяни випустили 20 снарядів із «граду». Можна тільки уявити, у що перетворилася центральна частина Семенівки… «Брат збирався в Холми до сина і дружини, — повідала рідна сестра загиблого. — Олег ремонтував свій «Опель». Якраз отримав запчастини на «Новій пошті». Він старався все зробити, щоб назавтра вже їхати до дитини. Хотів зустріти з ними Новий рік». Тепер уже ніколи не зустріне...

«31 грудня. Семенівка. До кордону з ворогом 10 км. Росія продовжує знищувати нашу громаду, вбиваючи наших жителів, знищуючи житло сотень людей...» — такий запис у спільноті «Рідна Семенівка» залишив один із користувачів соцмережі.

Що тут додати? Хіба що жахливу статистику втрат серед цивільного населення, яке, не маючи зброї, не може себе захистити від вогневих нападів безжального ворога-«визволителя». Засудивши ракетний удар росії по Покровському району Донеччини, внаслідок якого загинуло 12 мирних мешканців, у тому числі шестеро дітей, Гуманітарна координаторка ООН в Україні Деніз Браун заявила: «Через останні удари по великих містах по всій Україні, що залишили по собі втрати та руйнування, загинуло та було поранено багато жінок, дітей і чоловіків. Це викликає обурення. З 29 грудня ООН зареєструвала майже 120 загиблих та трохи менш ніж 480 поранених мирних мешканців в Україні. За кожною з цих цифр — історія неймовірних страждань». Хтось за це відповідатиме?