• Слово про сучасницю

Краса, мужність і талант

Уляна ГЛІБЧУК.

Хмельницька область.

Гердани Алли Учик.

Алла Учик (перша в шерензі) разом із посестрами-волонтерками готуються до фіксації рекорда «Найбільша маскувальна сітка в Україні».

Народна майстриня України Алла Учик знана далеко за межами рідної Хмельниччини та й України. Її неймовірними етноприкрасами з бісеру та натурального каміння вже багато років тішаться пані з нашої країни та зарубіжжя. Унікальні обереги полонять красою, а виткані золотими руками гердани й сплетені з любов’ю силянки здобули уже понад дві сотні Гран-прі у всеукраїнських й міжнародних творчих конкурсах. Майже 60 разів майстриня отримувала перші премії.

БОГ нагородив жінку талантом, який вона успішно розвиває. Але війна внесла корективи у життя і творчість, усі красиві задуми поставила на паузу. Від перших днів війни Алла разом із рідною сестрою Ганною, двома дорослими доньками та небайдужими патріотками краю почала плести для бійців ЗСУ захисні маскувальні сітки. Пізніше, коли охочих працювати для фронту прибувало, майстриня вирішила організувати для таких справ окремий центр. «Місцеві і переселенці, юристи і вчителі, бухгалтери й домогосподарки — усі охоче приєднувалися до нашого дружного гурту, — пригадує Алла Михайлівна. — Кожен хотів бути корисним. Працюємо безперервно. Понад сотню кілометрів маскувальних сіток завширшки 8,5 метра передали на передову. Ми вже чітко розуміємо, у який регіон які треба. Готуємо попутно смаколики тривалого зберігання: консервації, випічку й таке інше. Закуповуємо дрони, тепловізори й автівки».

Більш ніж півтора року діє їхня організація «Сильна жінка». Звісно, надихає подруг на гарні справи Алла Учик. На початку війни майстриня мала близько 180 вишуканих герданів та інших прикрас. Не вагаючись, продала їх і всі до копійки гроші вклала у наближення Перемоги: закуповувала за кордоном матеріали (щоб були легкі, не промокали, не фіксувались ворожими тепловізорами) для маскувальних сіток, а також їжу для волонтерів, які об’єдналися на її заклик.

Торік у Хмельницькому ГО «Сильна жінка» продемонструвало найбільшу маскувальну сітку, сплетену в Україні, — розміром 31 на 43 метри, площею понад 1300 квадратних метрів, яку внесли у Книгу рекордів України. Щоб уявити розмір, розгорнули її на стадіоні одного із навчальних закладів. Створювали гігантську «захисницю» майже місяць, щоденно над нею працювало два десятки людей. Обійшлося все близько 50 000 гривень. За словами Алли Учик, коли плели, про рекорд і не думали — просто виконували замовлення від українських оборонців. «Але згодом вирішили зареєструвати рекорд задля привернення уваги людей до проблеми. Нині дуже не вистачає робочих рук, коштів», — зауважує пані Алла. Після фото- та відеофіксації для представника Книги рекордів України сітку одразу відправили на фронт. А волонтерки заходилися працювати над новим замовленням із передової: маскувальною сіткою 50 на 60 метрів.

«Добре, що я заощадлива і мала вдома п’ять ящиків японського бісеру, — розповідає майстриня. — З нього зараз доробляю замовлення, щоб виручати кошти на потреби бійців. Оце прийду з офісу додому, погодую чоловіка й сина-восьмикласника й сідаю за гердани. До четвертої ранку народжується прикраса. Усе «конвертується» у сітки. Дістати сьогодні можна будь-які матеріали, були б кошти. Тож праця, лише праця!»

У новому офісі жінки не лише від ранку до вечора плетуть сітки й «кікімори», а й облаштували таку собі світлицю свого, з діда-прадіда рідного. Алла принесла туди чимало автентичних речей — від вишиванки до веретена. А оселя жінки нагадує музей. Прикраси в її невеличкій кімнаті усюди: на дивані, полицях, на столі й підлозі, на підвазонниках і у коробках. «Ще в дитинстві мене мама навчала: «Жінка повинна вміти все! Не важливо, чи їй воно знадобиться». І так я навчилася вишивати, макраме плести і бісер», — згадує. Має в колекції 42 вишиті сорочки, чимало українських хусток.

Алла Учик дуже мужня жінка, на її долю випало складне випробування: свого часу лікарі поставили їй діагноз невиліковної хвороби і майже не давали шансів на одужання. Життя успішної людини з трьома вищими освітами, юридичною практикою розкололося навпіл. Але вона не впала у відчай, дружна любляча родина, рідні серденька допомогли подолати біду. Саме у цей період, аби вийти з депресивного стану, не плакати й не жаліти себе, жінка почала плести прикраси з бісеру. Пригадалися усі мамині уроки, дивилася, як це роблять інші в Інтернеті, вчилася й на власних помилках, пригадує Алла. Коробка з-під взуття стала першим станком для плетіння, а потім чоловік власноруч зробив справжній.

«Першим поціновувачем і критиком моєї роботи є чоловік. Він каже: «Так, у цьому я ходив би, в цьому ні». Спочатку взагалі діяло «сарафанне радіо»: одні замовляли вироби, переказували іншим. Я прагну зрозуміти, беручись за ту чи іншу роботу, що відчує жінка, одягнувши прикрасу», — зізнається Алла. Дивовижна жінка і патріотка працює на Перемогу, бо знає, що лише з нею повернеться в наше життя справжня краса.