• Неоголошена війна

Зачароване коло

Михайло ВЕДМІДЬ.

ПАДІННЯ російського військово-транспортного літака Іл-76 у бєлгородській області рф, на борту якого, як стверджує російська сторона, перебували 65 українських військовополонених, минулого тижня залишалося провідною темою вітчизняних ЗМІ. Подія набула розголосу й на міжнародній арені, зокрема в ООН, де намагалися встановити причини авіатрощі та її подробиці.

Після трагедії минуло кілька днів, але нічого з’ясувати достеменно, крім самого факту падіння літака, так і не вдалося. Що ж до винних у масовій загибелі військових, якщо вона мала місце, то, незважаючи на те, хто збивав — ЗСУ чи збройні сили росії — винною однозначно є країна-агресорка, яка розпочала і продовжує вести загарбницьку війну на території України. Бо не було б війни, не трапилося б цього (як і багато інших) кривавого інциденту.

Утім, ситуація зі встановленням істини в цьому питанні наприкінці минулого тижня здавалася патовою. «ООН не в змозі перевірити ці повідомлення або обставини катастрофи. Очевидно те, що інцидент стався в контексті вторгнення росії в Україну та війни, що триває», — заявила заступниця Генсека ООН із політичних питань Розмарі Дікарло на засіданні Ради Безпеки Організації. Крім того, у своєму виступі вона чітко наголосила, що війна, розв’язана росією проти України, має закінчитися відповідно до Статуту ООН, тобто за умови відновлення територіальної цілісності країни в її міжнародно визнаних кордонах. Своєю чергою аналітики американського Інституту вивчення війни дійшли висновку, що російські суб’єкти інформаційного простору використовують катастрофу Іл-76, для того щоб посіяти внутрішнє невдоволення в Україні та підірвати бажання Заходу продовжувати надавати їй військову підтримку.

«На жаль, що там сталося — до кінця не може відповісти жодна сторона», — прокоментував ситуацію керівник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов. За його словами, росія «зрозуміло, зайняла позицію в усьому звинувачувати Україну, при тому, що є низка незрозумілих для такої позиції фактів». «Це насамперед те, що вони не показали поля, всипані тілами, останками, щоб максимально звинуватити Україну… росія мала б показувати це на весь світ… Але нічого немає», — констатував очільник воєнної розвідки і запевнив, що обмін військовополоненими між Україною та країною-агресоркою найближчим часом усе ж відбудеться.

На початку минулого тижня сталася ще одна значуща подія, хоча на відміну від попередньої значного інтересу і широкого висвітлення у ЗМІ вона не дістала. Йдеться про доручення Президента України Володимира Зеленського розробити план дій щодо збереження національної ідентичності українців у російській федерації, у тому числі на історично населених ними землях: на Кубані, Стародубщині, Північній та Східній Слобожанщині в межах сучасних краснодарського краю, бєлгородської, брянської, воронезької, курської, ростовської областей російської федерації.

Як відомо, російська влада на чолі з володимиром путіним пояснює війну проти України «захистом» російськомовних людей на «споконвічно російських землях». А до останніх вона зараховує будь-які території, де хоч якимсь «рускім духом пахнєт». Однак після того, як Україна офіційно визнає ці землі «історично населеними українцями», відповідні російські міфи про Україну (мовляв, це витвір леніна тощо) втратять свою аргументацію і будуть розвінчані. Ну з якого такого дива якусь територію можна буде вважати «споконвічно російською», якщо історично вона була населена українцями, тобто нашими співвітчизниками. Або взагалі незаселеною, як Дике поле (нині Донбас), безкраїми степами якого століттями, з давніх-давен, шастали туди-сюди різні племінні кочівники, починаючи від скіфів, сарматів і печенігів аж до половців і ногайців. Ну а першими поселенцями на цих диких незайманих землях стали у ХVІІІ ст. козаки Запорозької Січі. Вони облаштовували тут зимівники, які згодом розростались у хутори, села і міста. Отака от історія. А вони, анексувальники так звані, кажуть собі й усім навкруги: споконвічно російські землі. Ні, кажемо ми: історично українські!

До речі, кремль в усі часи використовував свою концепцію «співвітчизників за кордоном» для виправдання російської агресії в сусідніх державах. Україна так не робить. І не збирається. Принаймні сьогодні. Українці обирають мирний шлях. Тож після розробки плану дій щодо збереження національної ідентичності українців у росії і втілення його положень у життя всі співвітчизники, що проживали і проживають на території росії, насамперед — у згаданих суб’єктах рф, матимуть право на захист своїх національних прав, потреб і інтересів із боку їхньої історичної Батьківщини — України.

Звісно, щоб реалізувати історично обумовлене право українців, потрібно мати силу, яка дасть змогу завершити війну справедливим чином, згідно з міжнародним правом. А от із цим поки що важкувато. А чи звернули ви увагу, що останнім часом дедалі частіше замість словосполучення «союзники і партнери» коментатори та експерти вживають тільки одне слово — «партнери». На жаль, така метаморфоза має під собою ґрунт.

Йдеться, зокрема, про обіцянку заокеанських партнерів надати Україні військову допомогу на понад 60 млрд доларів. Які Україна чекала-чекала, та й… досі чекає. І чи дочекається взагалі? Думки щодо цього різні. Є й зовсім песимістичні…

Ось такі невеселі розмірковування. Хотілося б навести й оптимістичніші, проте реалії сьогодення не надихають. Деякі американські ЗМІ раніше вже писали про те, що адміністрація Байдена найближчим часом радить Україні залишатися в обороні, щоб не допустити подальшої втрати територій. Наприкінці минулого тижня газета The Washington Post повідомила, що адміністрація чинного президента США розробляє план довго-строкової підтримки України у війні проти росії. Воно нібито й непогано, проте цей план не передбачає поточного року ніяких суттєвих змін лінії фронту на користь України. Мовляв, обороняйтеся та зміцнюйте економіку. Що це означає, здогадатися не важко: на суттєву допомогу Україні з-за океану розраховувати до кінця року не варто. А як буде далі — невідомо. Така ситуація, тобто перехід до «стратегічної оборони», на думку офіційних українських представників, може стати кроком до замороження конфлікту, вигідного для росії. Яка скористається цим для накопичення сил для нової агресії. Якесь замкнуте коло. Зачароване.