Лютий

Cторінку підготував Микола ЮРЧИШИН.

Багатство природних ресурсів

Микола ЮРЧИШИН.

РОСЛИННА їжа завжди була основою харчування людей. Адже це готовий подарунок природи, який не треба було добувати зі зброєю в руках. Серед рослинних продуктів вирізняються зернобобові. Маючи високу поживність і приємний смак, всі вони насичені клітковиною та рослинними білками. Споживання зернобобових має історію довжиною в багато тисячоліть — вживати їх люди почали ще в епоху неоліту. Нині ці культури мають навіть своє свято. За рішенням ООН з 10 лютого 2018 року щороку відзначається Всесвітній день зернобобових. Ініціатором свята став уряд Республіки Буркіна-Фасо.

Вік знайдених в археологічних розкопках зернобобових вражає. Так, на території Таїланду й М’янми знайшли горох, який ріс приблизно за 10 тисяч років до нашої ери. Згідно з іншою версією, його батьківщиною можуть бути Індія чи Китай.

Спершу це була дикоросла рослина, однак згодом горох потрапив до Середземномор’я. Там він став однією з перших окультурених рослин, які стали цілеспрямовано вирощувати.

Давньогрецький філософ Теофраст, якого вважають засновником ботаніки, описав горох у своєму трактаті «Історія рослин» в III столітті до нашої ери. Для давніх греків та римлян варений горох був звичною стравою, яку продавали навіть як вуличну їжу. Завдяки дешевизні та тривалому зберіганню сушений горох користувався популярністю і в середні віки.

З XIII століття в Європі горохові страви були присутні як на столах бідняків, так і багатіїв.

Горох багатий на селен, який справляє профілактичну дію від онкологічних захворювань та омолоджує клітини організму. Регулярне вживання страв із ним допомагає знизити рівень холестерину, покращує функцію серця, нирок та судин. Вітаміни групи B, H, K та PP, а також мікроелементи додають цінності гороху як складника раціону людини.

Сочевицю вважають найдавнішою з окультурених зернобобових, бо спогади про неї можна знайти в Біблії. Саме за юшку із сочевиці біблійний герой Ісав поступився молодшому брату Іакову правом первородства.

Теорії щодо місця походження цієї рослини різняться — це можуть бути Індія, Бангладеш чи Гімалаї. Серед малюнків на стінах гробниць єгипетських фараонів існують зображення зерен сочевиці. Не лише єгиптяни, а й римляни та греки споживали й цінували цю зернобобову культуру. При цьому, крім поживних якостей, їй приписували властивість надавати людині терпіння й душевної рівноваги.

Сочевиця є справжнім екологічним продуктом, бо вона не накопичує в собі шкідливі речовини, такі, як радіонукліди чи нітрати. Страви із неї здатні знижувати показники цукру в крові, покращувати стан серця та судин, запобігати захворюванням печінки. Цікаво, що сучасні наукові дослідження довели той факт, що сочевиця й справді знижує збудливість нервової системи.

Ще одна з найдавніших зернобобових культур — боби. Згадки про них є в легендах про царя Соломона. Ставлення до бобів у давніх цивілізацій було неоднозначним. Деякі люди готували з них їжу, інші — остерігалися покарання долі, вирощуючи чи купуючи цей продукт. Людей лякали темні плями на пелюстках квіток рослини та на самих плодах, їх вважали провісниками нещастя.

У давньоримських традиціях їх готували для поминок, приносили в жертву богам, використовували як предмет для жеребкування. Тому багаті римляни зазвичай уникали вживання бобів, а жерцям їсти їх взагалі заборонялося. Натомість бідняки гідно оцінили ситні, смачні та дешеві страви з бобів, які стали для них повсякденними.

Нині боби цінують за високий уміст незамінних амінокислот, фолієвої кислоти, вітамінів B, C, PP, каротину та мінералів. У них багато рослинного білка, тому вони незамінні в раціоні вегетаріанців та тих, хто дотримується релігійного посту. Страви з них не тільки поживні, а й корисні для печінки та нирок. Приготовані боби мають приємний горіховий присмак та маслянисту структуру, тому вони часто є складником вишуканих ресторанних страв.

Ось тому Всесвітній день зернобобових покликаний підвищити знання людей про властивості та важливість зернобобових для світової економіки й природних ресурсів.

Чому ще важливий цей день? На це питання кореспондентові «СВ» дав чітку відповідь заступник директора Департаменту аграрної політики та сільського господарства Мін­агрополітики України Леонід Вікторович Сухомлин:

— Населення нашої планети постійно зростає, тому зернобобові мають велике значення для забезпечення людства продовольством. Для жителів незаможних країн це доступне джерело протеїну. До того ж у всьому світі постійно зростає кількість тих, хто з різних переконань не вживає м’яса чи взагалі продуктів тваринного походження.

Тож зернобобові стрімко набувають головної ролі в нових стандартах харчування. Вони дуже стійкі до змін клімату, невибагливі до погодних умов та вологості, що дає змогу вирощувати їх у достатній кількості.

Надзвичайно важливим є те, що ці рослини незамінні для відновлення ґрунтів, тому що мають здатність збагачувати їх азотом. Вирощування зернобобових на одному гектарі дає такий самий ефект, як від внесення 100 кілограмів азотних добрив. При цьому для самих зернобобових треба набагато менше поживних речовин, ніж для інших сільськогосподарських культур.

Рослини, які висівають слідом за зернобобовими, дають значно кращий врожай. Наприклад, урожайність зернових пересічно підвищується на півтори тонни з гектара.

Зернобобові споживаються не тільки в чистому вигляді, використання їх нині дуже широке. Так, борошно з них застосовують в різних продуктах харчової промисловості — від хлібних і м’ясних до молочних. Також зернобобові часто можна знайти в складі кормів для домашніх тварин.