• З інших видань

Між двома вогнями

Мілан ЛЄЛІЧ.

Уляна Безпалько.

Від 29 січня соцмережі рясніли інформацією про те, що Володимир Зеленський звільняє Головнокомандувача Валерія Залужного. Але про відставку головкома Президент повідомив лише минулого четверга. Чому зіпсувалися їхні стосунки та чому Зеленський якийсь час не наважувався зняти головкома з посади — у матеріалі РБК-Україна.

_{Початок конфлікту}

ВПЕРШЕ про конфлікт між Зеленським і Залужним заговорили ще у квітні 2022 року, буквально за кілька тижнів після початку повномасштабного російського вторгнення. «Щойно росіян відкинули від Києва, так і почались у нас розмови, що «Валера звернув кудись не туди», — каже РБК-Україна один із членів президентської команди.

Незабаром Зеленському публічно довелося спростовувати конфлікт із головкомом. На зустрічі з українськими журналістами Президент звинуватив у розпусканні таких чуток своїх політичних опонентів в Україні.

Але того ж дня, 16 квітня 2022-го, з’явилась інформація про створення Залужним свого іменного благодійного фонду для допомоги армії. Фонд оперативно перейменували, проте на Банковій цю історію потрактували як ознаку наявності у головкома ще і політичних амбіцій.

Тим більше, що для цього вже був міцний фундамент. Буквально відразу після повномасштабного вторгнення рівень підтримки Збройних сил зріс до 98%, за опитуванням групи «Рейтинг»: став навіть вищим, ніж рейтинг підтримки особисто Зеленського (93%). А Залужний, який до великої війни не був особливо відомим на широкий загал, миттєво перетворився на популярну фігуру національного масштабу.

Звичайно, цифри народного схвалення на Банковій відразу ж проєктували на можливий розклад на майбутніх виборах і робили для себе тривожні висновки. Хоча ні тоді, ні зараз проведення виборів у принципі навряд чи можливе на практиці, велика політика в Україну повернулась у першій половині квітня 2022-го. А тема «конфлікту у військово-політичному керівництві України» у нашому, а згодом і в закордонному інформпросторі почала порушуватися регулярно.

Підозри, що Залужний тримає в голові політичну кар’єру, на Банковій лише зміцнювались. І  хоча сам головком у ЗМІ з’являвся вкрай рідко, навіть ця мінімальна активність викликала в ОП роздратування. Тим паче, що фактично будь-яка заява Залужного або навіть звичайне фото викликали неабиякий ажіотаж у медіа та соцмережах.

Існували й інші причини для конфліктів. Один із співрозмовників у військово-політичному керівництві згадує, як Зеленський за якийсь час після повномасштабного вторгнення почав їздити на фронт і особисто спілкуватися з комбригами та комбатами — тоді як Залужний довго перебував у Києві (хоча, звичайно, особисто вести людей в атаку від головкома ніхто не вимагав). «Тоді постало питання: а чи може головком повністю розуміти реальні потреби людей на фронті, якщо він сам з ними не спілкується», — згадує співрозмовник.

В оточенні головкома запевняють: жодних політичних амбіцій у Залужного не було і нема, а все решта — виключно підступи опонентів. За словами джерел, нині і принаймні до кінця війни у Залужного лише одне завдання — воювати. Це він озвучував і особисто людям з команди Зеленського. Втім, поки ініціатива у війні була на боці України, критичної межі всі ці проблеми не сягали. «Були б зараз успіхи на фронті, все було б нормально», — вважає один із співрозмовників видання.

Ситуацію різко загострив фактичний провал контрнаступу. На Банковій РБК-Україна запевняють: першоджерелом усіх оптимістичних прогнозів були запевнення генералів в успіху операції, якими вони поділилися на засіданнях Ставки та у спілкуванні із Зеленським.

Уже пізніше Президент та інші вищі керівники країни транслювали ці оптимістичні думки в медіа. Вони були підхоплені різними експертами і зажили самостійним життям, обламавшись реальністю ще минулого літа, коли стало остаточно зрозуміло: ніякого грандіозного прориву російських ліній оборони не сталося.

Один із співрозмовників видання запевняє, що приблизно наприкінці літа було досягнуто домовленості про те, що Залужний більше не виходитиме в медіа, а сфокусується виключно на бойових діях.

А першого листопада з’явилася знаменита колонка головкома в британському виданні The Economist разом із його більш розгорнутим есе про те, чому Україна зараз не може радикально змінити ситуацію на фронті на свою користь і що їй для цього потрібно. На Банковій її сприйняли вкрай різко — не лише через порушення домовленості, а й через зміст: тези Залужного різко суперечили оповідям Зеленського про те, що ситуація аж ніяк не є патовою. У результаті спершу Офіс президента, а потім і особисто Зеленський виступили з критичними заявами на адресу головкома.

Втім, інші джерела у Силах безпеки стверджують, що жодної домовленості між головкомом та ОП про заборону на його медіаактивність не було. Хоча за час великої війни його інтерв’ю справді було лише кілька. І на них, за словами співрозмовників, було отримано дозвіл у міністра оборони. Щодо колонки в The Economist, то на Банковій про її вихід нібито знали, проте не були в курсі її змісту.

Ця історія наклалася на протиріччя між ОП та головкомом щодо власне ведення війни. За даними видання, Залужному не подобалося те, що Президент і окремі чиновники з Банкової напряму спілкувалися з деякими командувачами та генералами. І часом їхня думка при ухваленні тих чи інших рішень переважувала чи навіть ішла врозріз із позицією головкома.

Наприкінці минулого року Банкова захотіла, щоб Генштаб представив своє бачення бойових дій у 2024-му. Військові у відповідь говорили, що нададуть такий план, якщо розумітимуть, на який обсяг коштів — озброєння та техніки — вони можуть розраховувати. І ці обговорення перетворювалися на зачароване коло, яке також наклало свій відбиток на відносини між ОП та ГШ.

Ще один співрозмовник у військових колах звернув увагу, що сам головком жодного разу не брав участі в жодних переговорах за кордоном, на яких узгоджувалися постачання Україні озброєння чи навчання українських військових. Джерело натякнуло, що Банкова, можливо, наклала негласне «табу» на поїздки Залужного за кордон.

_{Заплутаний сценарій}

ПІСЛЯ обіду в понеділок, 29 січня, Залужного запросили до ОП, де з ним хотіли зустрітися Президент та Міністр оборони. Під час їхньої розмови Зеленський сказав головкому, що йому варто піти у відставку, бо він «хоче перезавантажити систему Сил оборони». Загалом розмови про масштабні перестановки у військово-силовому блоці ходять у кулуарах уже кілька місяців, але поки що так і залишаються розмовами.

За інформацією видання, Президент запропонував Залужному перейти на якусь альтернативну посаду — посла України при НАТО чи секретаря РНБО. «У нас така практика, що всі повинні йти самі. Якщо сам не написав заяву, а був звільнений — все, ти «ворог народу», — каже співрозмовник у президентській команді.

Але Залужний відмовився. Головком та його команда були в очікуванні, що до ночі Президент оголосить те саме рішення, про яке в Генштабі підозрювали вже протягом кількох останніх тижнів.

Тим часом інформація про можливу відставку Залужного просочилася в соцмережі. Цю інформацію опублікували кілька політиків і журналістів, яких можна зарахувати швидше до орбіти Залужного, ніж ОП.

За інформацією видання, співробітники телебачення (журналісти телемарафону) навіть отримали запис щоденного відеозвернення Зеленського, в якому оголошувалась відставка головкома. Але дуже скоро автор, який надіслав журналістам це відео, його видалив. А прессекретар Президента Сергій Никифоров слідом за Міноборони офіційно заявив, що Зеленський не підписував указу про звільнення Головнокомандувача ЗСУ.

Що змінилося буквально за кілька годин січневого понеділка — єдиної версії нема. За однією з них, на Банковій розраховували, що Залужний таки напише заяву сам. Але оскільки він відмовився, ситуація могла розвиватися за непрогнозованим для ОП сценарієм… Згідно з популярною думкою, звільнення Залужного неминуче завдасть Зеленському і всій його команді важкого іміджевого удару. Втім, співрозмовник РБК-Україна у «Слузі народу» вважає, що катастрофою це не стане.

За другою версією, Офіс президента нібито на той час ще не визначивсь із кандидатурою нового головкома. Пошук наступників — хронічна проблема нинішньої команди влади. Іноді через це кадрові ротації навіть на міністерському рівні затримуються на місяці чи й роки — і люди, з якими вже було вирішено розпрощатися, продовжують перебувати на своїх постах.

Є версія, що звільнення Залужного зривалося через позицію західних партнерів України. Втім, некоректно зводити це до тези «Захід не дав Зеленському звільнити Залужного». У владі кажуть, що це стандартна практика — в разі гучних звільнень Захід не підтримує заміни «зрозумілих» їм людей на нових. І просить навести, нехай неофіційно, реальну причину відставки (корупційний скандал, погані показники роботи тощо). У випадку ж із Залужним слушну причину надати не так просто.

Утім, більшість співрозмовників РБК-Україна схилялися до того, що точку неповернення у стосунках Зеленського та Залужного вже пройдено. Рішення про його відставку ухвалено, і питання лише у часі.

Під час підготовки матеріалу використовувалися публічні заяви Володимира Зеленського та Валерія Залужного, дані соціологічних опитувань групи «Рейтинг», коментарі співрозмовників РБК-Україна в політичних та військових колах на умовах анонімності.