• З літопису воєнних днів

Переворот у громаді

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Микола Сохань із Дніпропетровщини свого часу встиг попрацювати ватажком колгоспного механізованого загону кукурудзівників, потім успішно закінчив Харківський інститут внутрішніх справ і чимало років боровся з недоброчесними земельними чиновниками. Зрештою повернувся в село, створивши власне фермерське господарство. У помічники покликав дружину, свата зі свахою, сина і навіть онука.

РОДИНА трудиться в Підгородненській громаді від зорі до зорі, що й дає їй зиск і втіху. Живемо по правді й совісті, стверджує Микола Серафимович. Хоча вимушені куштувати того гіркого хліба, що нині випадає на долю українських фермерів. Ідеться про діяння Кабміну та й Офісу президента, які можна порівняти з палицями в колеса. Влада запевняє, що нема можливості стримувати й знижувати ціни на міндобрива, пальне і тарифи на перевезення збіжжя, що, мовляв, не може зажадати від комерційних банків не підвищувати відсотків за кредити. І в той же час з усіх сил підтримує агрохолдинги і великих землевласників.

— І уряд, і Мінагрополітики України зокрема обурюються тим, що європейські фермери (такі-сякі!) блокують нашу агропродукцію. А що ж вони хочуть? — підвищує голос Микола Сохань. — Європейські фермери небезпідставно бояться українських агромонополій. Фермерство в Європі — це передусім сільський спосіб життя, соціальне благополуччя села, яке є скарбницею генофонду будь-якого народу. Нинішні ж українські реалії нищать село. Тож, чуючи від державників, що наша мета — влитися в Євросоюз, я щоразу намагаюся збагнути, де в їхніх словах правда, а де нещирість.

Найбільше Миколу Соханя обурює те, що, вловлюючи приховані настрої верхів проти фермерства, збурилися, нехтуючи законами, і місцеві можновладці. Ось і в його Підгородненській ОТГ торік восени розгорнулася неоголошена війна місцевим фермерським господарствам. Ніби взяли за мету покінчити з ними раз і назавжди.

На підтвердження цих слів — неспростовні факти. Сімейство Соханів господарює (точніше, ще торік господарювало) не тільки на орендованих паях земляків, а й на власних 24,2 гектара. Їх Сохані отримали у постійне володіння ще у лютому 1992 року: як сказано в рішенні Новомосковської райради, для створення фермерського господарства. Микола Серафимович одержав і Державний акт не просто на довічне користування гектарами, а допоки існуватиме ФГ «Сохань». Проте, незважаючи на законність володіння землею, наприкінці січня нинішнього року раптово дізнався, що його сьоме поле передано в оренду не відомій йому Тамілі Дерев’янко — директрисі приватного підприємства «Кредо», котре існує під прикриттям ТОВ «АПК «Спаський». Останнє очолює тутешній самоправець Юрій Пришедько. Мабуть, завдяки йому і захопили нахабно у Соханів землю. І, очевидно, не тишком-нишком, а з відома голови міськради — другого чи третього за рахунком за останні пів року у Підгородньому. Держреєстратор Підгородненського ЦНАПу Роман Горбонос, посилаючись на рішення ватажків громади, вніс до реєстру речових прав на нерухоме майно нові дані. Тобто узаконив беззаконня, а державний нотаріус з обласного центру Ольга Щетілова, не моргнувши оком чи позичивши очі у Сірка, засвідчила рейдерську оборудку.

— Як можна таке зухвальство, таке лиходійство, нахабно вчинене міськрадою, терпіти, тим паче, прощати? — обурюється Микола Серафимович. — А правоохоронці не хочуть ні бачити, ні чути, як внутрішні вороги не гірше зовнішніх діймають Україну. Можливо, мені викликати з фронту свого побратима — холодноярця Сашка Козинця зі взводом, аби разом відновити справедливість у нашій громаді? Звісно, це не правові методи, але що робити, коли законним шляхом правди не добитися?

Варто повідати, що саме в цій громаді передувало такому свавіллю. Доки дві сільради, Спаська і Підгородненська, існували порізно, головою Спаської був Андрій Горб. Своєю справедливістю і безкомпромісністю він зажив серед селян неабиякого визнання. Єдиним, із ким в Андрія Горба не склалися стосунки, виявився голова ТОВ «АПК «Спаський» Юрій Пришедько. Останній дуже хотів заправляти всім у громаді й люто ненавидів місцевих фермерів. Їм палили техніку і вирощені врожаї в полі, різали шини на тракторах і комбайнах, вибивали вікна у житлах чи й підпалювали садиби. Колишньою міліцією, а потім поліцією та прокуратурою засвідчено факти, як як ледве не згоріла у власному будинку родина фермера Сергія Приходька, терор стосовно господарника Руслана Кропова. Ні для кого не було секретом, чиї вуха стриміли за цими та іншими злочинами. Наприклад, за вчинення розправи тільки над фермером Анатолієм Гайворонським порушувалося дев’ять кримінальних справ, у яких фігурував і Юрій Пришедько. З дельтаплана потруїли 500 гектарів соняшнику Гайворонського, а його самого схопили, запхали в авто, де тримали цілий день, катуючи. Все це — за безпосередньої участі Пришедька. І що ж? Як завше, кара його оминула. Щоразу він відбувається легким переляком без будь-яких слідчих дій, не кажучи вже про суд. Чому? Подейкують про його тісні чи то дружні, чи родинні зв’язки з упливовими чиновниками та правоохоронцями області. Так це чи ні, підтвердження нема. Натомість є факт: спійманий не один раз, проте слідчими та судами не звинувачений.

Ситуація для надто самовпевненого Пришедька дещо ускладнилася, коли Підгороднє і Спаське об’єдналися в одну громаду під головуванням Андрія Горба. За чисельністю населення перше село більш ніж у чотири рази перевершує друге, що і не давало спаському «королю» брати гору. Коли чергова спроба Пришедька «віджати» землі у фермерів успіхом не увінчалася, він вирішив насолити громаді інакше: продовжив свою «практику» несплати земельних податків за власні майже 9 тисяч гектарів сільгоспугідь, чим заборгував місцевій скарбниці понад мільйон гривень…

— А разом із цим, — розповідає Андрій Горб, — почав підбурювати депутатів висловити мені, голові громади, недовіру. Галина Кузьменко, яка раніше очолювала Підгородненську раду, стверджує, що Пришедько діяв агресивно й нахабно. Одних депутатів залякував, інших підкуповував.

Усі звинувачення на адресу Андрія Івановича не відповідали дійсності. Тому й не створили депутатської комісії, не звернулися до правників, аби перевірити його діяльність. Натомість громадою поширювали плітки, супроводжувані неабияким розголосом. Під цей галас свідомо готувався «переворот». Маємо ще один факт цього: підгородненський депутат Роман Ворон, обраний, як кіт в мішку, за списком партії «Слуга народу», мешкає більше ніж за пів сотні кілометрів від громади, тож на жодній сесії не був і місцевим життям не переймався. А тут раптово примчав, репетуючи на весь голос «геть негідника!»

Зрештою афера, задумана Юрієм Пришедьком, таки вдалась. У перші дні вересня минулого року безвільні затуркані депутати, не оголошуючи про сесію, зібралися самоправно-підпільно і звільнили Андрія Горба з посади голови. Кого призначили виконувати його обов’язки, до пуття невідомо досі. Називали кілька прізвищ, видно, це перетасування пов’язане з намаганням Пришедька повністю захопити владу в громаді, стати її тіньовим «диктатором».

— Дуже швидко по тому стало зрозуміло, — веде далі Андрій Горб, — задля чого цей «лідер» пнувся мене змістити. Нові керманичі Підгородненської ОТГ відібрали землі не тільки в Миколи Соханя. Серед потерпілих також фермери Микола Самойленко і Світлана Ялова. Їхні землі без попереджень і пояснень передали новоявленим колегам ТОВ «АПК «Спаський» Юрія Пришедька, а нині уже і його брата Дмитра.

Та й це ще не всі злодіяння «оновленого» штабу громади. Розправа зачепила і Ксенію Козинець — голову ФГ «Ксенія». Обов’язки голови господарства вона перебрала на себе вимушено: її чоловік Олександр Козинець воює на фронті ще з часів захисту Донецького аеропорту. Був поранений, що давало підстави оформити другу групу інвалідності, одначе мужній чоловік відмовився. Повернувся на фронт, нині командує взводом у Збройних силах України.

— Відібрану земельну ділянку, яку колись давно одержав мій дідусь Федір Яловий, передали якійсь Анні Тополі, — розповідає Ксенія Козинець. — Поки мій чоловік на передовій захищає країну від чужинців, у тилу орудують «свої» загарбники. Миритися з таким ніхто не буде.

...За даними порталу «Опендатабот», у відкритому державному реєстрі судових рішень та ухвал налічується 131 справа, так чи інакше причетна до АПК «Спаський» Юрія Пришедька. Дивним чином жодна з них не завершилася справедливим вироком. Негідників і злодіїв не може зупинити навіть воєнна адміністрація області. Чи не хоче?