Архів
Вівторок,
20 лютого 2024 року

№ 8 (20052)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Добрий господар
  Версія для друку          На головну
  • Забуттю не підлягає

Вони теж загинули за Україну

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Могилів-Подільський район

Вінницької області.

У скорботній зажурі стояли діти й дорослі, над селом линула тужлива мелодія «Плине кача…». Так Кукавка віддавала почесті невідомим борцям за свободу й незалежність України.

ЗАРАЗ можна лише здогадуватися, в якій хронологічній послідовності розвивалися ті події, але достеменно відомо, що в листопаді 1920 року в полон до котовців потрапила група чоловіків із Кукавської волості Могилів-Подільського повіту, які воювали у лавах 2-ї Волинської дивізії Армії УНР.

П’ять років тому фахівці Українського інституту національної пам’яті спільно з членами меморіально-пошукового підприємства «Доля» зі Львова після ретельних розвідувальних робіт виявили масове поховання воїнів УНР у полі між селами Кукавка і Тарасівка. У занедбаній братській могилі було виявлено останки 19 військових. Дослідники встановили, що своїх жертв червоноармійці знищили шаблями. Черепи у них розсічені навпіл, та є рубані поранення скелетних кісток. Жорстока розправа над українцями відбулася за два кілометри від Кукавки, коло двох ставків… Ідентифікувати загиблих осіб не видалося можливим.

— Місце страти й поховання воїнів УНР могло залишитися невідомим, якби не світлої пам’яті краєзнавець Микола Петрович Драбатий, який доніс до сучасників цей факт, — сказав директор Кукавського сільського будинку культури Сергій Лук’янов. — Свого часу йому вдалося дізнатися, що свідками трагедії стали декілька хлопчиків-пастухів, а місцеві мешканці поховали бійців у спільній могилі. Згодом селянин із Кукавки Ісак Драбатий встановив на могилі кам’яний хрест і надгробок із написом про трагедію. З роками хрест вріс у землю, а невеличкий насип заріс дикорослими чагарниками. У радянський період про могилу ніхто й не згадував. Просвітління в наших душах прийшло через роки…

У Вендичанської громади не вистачало коштів, аби виготовити та встановити пам’ятний знак. Допомогли облдержадміністрація та місцеві аграрії.

Меморіал виготовив відомий на Поділлі скульптор Микола Крижанівський. На одній зі стел він викарбував схематичні відомості про воїнів УНР, на другій — фрагмент петлюрівського ордена. Відомо, що Українська революція 1917—1921 років розпочалася в умовах революційних потрясінь, які охопили Російську імперію в березні 1917-го. Ключовим її рушієм були український народ і його політична еліта, що еволюціонувала від ідей політичної автономії та федерації до усвідомлення власної державної незалежності. У всіх регіонах розвивався національний рух, створювалися та діяли українські органи влади, політичні партії та громадські інституції, відроджувалася культура.

У період 1917—1921 рр. Україна пережила різні форми національної державності (УНР, Українська Держава, ЗУНР, Кубанська НР, а також Кримська НР). Українські етнічні території були розділені між Українською СРР, Польською Республікою, Королівством Румунія, та Чехословацькою Республікою. Національно-демократичний рух зазнав поразки, яка стала наслідком незгуртованості політичної еліти, незавершеності процесу формування нації, відмінностей між національними та соціальними завданнями визвольного руху, його обумовленості зовнішніми політичними й насамперед військовими факторами. Однак, не досягши своєї мети, Українська революція започаткувала процес формування політичної нації та відродила традицію Української державності.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Знекровлена українська економіка
Читати
Зміни для ВПО
Читати
Iдентифікація триває
Читати
Спостерігається відтік депозитів
Читати
У пріоритеті зернобобові
Читати
Війна як заробіток
Читати
«Коридор» працює
Читати
Резонансний закон підписано
Читати
Сума зростає щодня
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове