Зерно розбрату

Олена КОЩЕНКО.

Фото з відкритих джерел.

Польщу охопили найбільші за останнє десятиліття протести фермерів і перевізників. У пунктах пропуску на західному кордоні вони блокують українські вантажівки та вагони зі збіжжям, а також перекривають тракторами дороги. Протестувальники оприлюднили свої вимоги. Журналісти «Сільських вістей» спробували розібратись у ситуації, що склалася.

_{Дивна формула сировинного «успіху»}

ЯК ВІДОМО, з травня 2022-го Європейська рада запровадила економічний безвіз — скасування мит і обмежень на увесь український експорт. А водночас через блокаду окупантами Чорного моря дала дозвіл на вільні транзитні перевезення українського збіжжя територією країн ЄС до їхніх портів. Аби вже звідти його можна було перевантажити на суховантажні судна, що попрямують до країн Африки, Азії чи Близького Сходу, куди наша держава традиційно постачає зерно. Цю постанову Євроради було продовжено ще на рік — до червня 2024-го.

Безвіз був покликаний допомогти Україні встояти економічно у найтяжчу годину. Проте для польських фермерів він виявився такою собі скринькою Пандори, яка стала доводити їх мало не до банкрутства. Бо низка українських гуртових торговців зерном у гонитві за надприбутками відразу ж організували схему, яка позбавила польських землеробів внутрішнього ринку збуту зерна.

Механізм цієї схеми добре пояснив економіст і фінансовий аналітик Олексій Кущ. Ось у чому він полягає.

«Низка зернотрейдерів скуповують у фермерів в Україні зерно задешево, нерідко на межі або навіть нижче собівартості.

Вивозять зерно за кордон, продають із дисконтом. А валютну виручку в Україну не повертають (і такої вже накопичилося 12 млрд дол., але це за всіма каналами і видами експорту).

Більше того, з допомогою фіктивних довідок про банкрутство контрагента примудряються знімати ці суми з валютного контролю в українських банках. І навіть отримують відшкодування податку на додану вартість від держави (хоча неповернення валютної виручки — один із індикаторів невідшкодування ПДВ).

При цьому це зерно йде валом у західному напрямку, руйнуючи стратегічні стосунки з тими ж поляками, в яких вибори йдуть за виборами (торік восени — парламентські, а цього року у квітні — місцеві).

Торік восени ми зіпсували стосунки з PiS Качинського, а тепер — із «Громадянською платформою» Туска.

У результаті цих дій у нас у пасиві:

— вивезене зі збитками для фермерів зерно;

— мільярди доларів неповерненої валютної виручки;

— десятки мільярдів гривень відшкодованого сировинникам за рахунок держави ПДВ;

— зіпсовані відносини з Польщею і заблокований для інших вантажів західний кордон.

В активі — тільки мільярди доларів у кишенях кількох зернотрейдерів, а точніше, на їхніх рахунках за кордоном.

Дивна формула «успіху» під час війни, чи не так?».

_{А що ж держава Україна?}

РЕАКЦІЯ нашої верхівки якась підозріло дивна. Так і хочеться запитати: а що ж заважає Українській державі ухвалити належне трансферне законодавство і контролювати процес повернення валютної виручки від експорту? Зрештою, чому не можна знайти управу на зернотрейдерів, які вже взялися оббирати не лише наших аграріїв, а і польських? Чому ця схема взагалі стала можливою?

Саме такі та й значно гостріші думки висловлюють користувачі соціальних мереж у дискусіях і коментарях під новинами про протести на польсько-українському кордоні: «Однозначно, це гра українських зернотрейдерів у змові з українськими владними структурами».

Хоча заради справедливості треба зауважити, що в цих дискусіях нерідко висловлюються і протилежні думки. Зокрема, перепадає на горіхи полякам за «нелюбов до України», висипані просто на дорогу з наших фур та вагонів десятки тонн збіжжя, зібраного фермерами у надскладних умовах війни, також за причеплені до тракторів гасла із закликом до російського «фюрера»: «путін, прийди і розберись з Україною та Євросоюзом!». Також докоряють західним сусідам за те, що на третьому році повномасштабного вторгнення росії в Україну Польща не відмовилася від торгівлі з країною-агресоркою. При цьому, якщо поглянути тільки на аграрну продукцію, то російський імпорт до Польщі навіть перевищив довоєнний рівень, а саме 2021 року. Зокрема, понад удвічі зріс імпорт зернових, олійних та шроту, майже незмінними залишились обсяги продажу олії.

_{Суціль іноземні компанії}

ВАРТО ближче придивитись і до наших зернотрейдерів: хто сьогодні є провідними гравцями на вітчизняному агроринку? Статистичні дані наводять на роздуми…

Так, за даними міжнародного агентства Reuters, станом на 2023-й до провідного десятка агрохолдингів в Україні, які спеціалізуються на вирощуванні зернових, входять два, засновані громадянами Люксембургу: Kerne(у розпорядженні якого 582,1 тис. га українських земель) та ІМК (218,1 тис. га). Ще три агрохолдинги належать кіпріотам (UkrLandFarming — 403,4 тис. га, ПАТ «МХП» — 360,2 тис. га та «Агротон» — 120 тис. га), два — американцям (TNA Corporate Solutions LLC — 295,6 тис. та NCH Capita— 290,7 тис. га), один — нідерландцям (Astarta Holding — 264,3 тис. га), один — саудитам (PIF Saudi — 228,7 тис. га), і ще один має українського бенефіціара («Нібулон» — 82,5 тис. га).

Дивлячись на цей список стратегічного для продовольчої безпеки України значення, стає зрозуміло, хто сьогодні взагалі заправляє посівами і експортною торгівлею зерном, вирощеним у державі. Суціль іноземні компанії. І лише одна з цього десятка, «Нібулон», має українського засновника — Олексія Вадатурського.

Про цього господарника з Миколаївщини, великого патріота України, який три десятиліття плекав хліб і успішно торгував ним на міжнародних біржах, вкладаючись у розвиток інфраструктури країни та підвищення добробуту земляків, а також завше виступав проти скуповування українського зерна за безцінь іноземними посередниками, наша газета вже розповідала читачам. Зокрема і про те, як його разом із сином-компаньйоном Андрієм Вадатурським у 2012 році журнал «Фокус» зарахував до «20 найуспішніших аграріїв України», і який у 2018-му увійшов до переліку представників агробізнесу, щодо яких росією було запроваджено санкції через його патріотичну громадянську позицію та заяви на міжнародній арені. Писали і про трагічну долю цієї людини, життя якої 31 липня 2022 року обірвала наведена прямо на його будинок ворожа ракета. Кажуть, окупанти спеціально націлили ракету саме на дім Вадатурських. Так що у цьому вбивстві проглядається ще й бізнесовий російський слід.

Така боротьба — фактично не на життя, а на смерть — точиться сьогодні за переділ вітчизняного аграрного ринку та за українську землю.

_{Замість післямови}

…ПІДСУМОВУЮЧИ сказане, хочеться навести рядки з допису про головну причину протесту польських фермерів на польсько-українському кордоні, опублікованого на сторінці громадської організації «Наша справа».

«Не потрібно за те зерно так убиватися. Воно не ваше і не наше, а «бідних» бізнес-магнатів, фірм-прокладок, які створені для обходу всіх податків у ЄС і в Україні. І заробіток від нього не повернеться Україні і українцям. І хліб дешевий не буде від того. І на зброю то ніяк не вплине.

Тож, може, замість того щоб звинувачувати польських фермерів, варто спитати своїх царевичів, чому в них така німа й імпотентна позиція? Чому не оприлюднюють даних по кожному трейдеру? Де список кінцевих зернових бенефіціарів? Чому не ініціюють спільного із поляками моніторингу недобросовісних імпортерів?».

І, за великим рахунком, це організований процес сварки нас із Польщею руками українських торговців. Що цікаво, нікого з них за ці дні протестів влада так і не покарала, не притягнула до відповідальності…

До речі, спрут оборудок вже дотягнувсь і до країн Прибалтики. Саме з цієї причини польські фермери з 1 березня вдалися до блокади тепер уже й північних кордонів Польщі — почали блокувати КПП на польсько-литовському кордоні. Кароль Пєчинський, координатор протесту польських фермерів на кордоні з Литвою, повідомив, що українське зерно транзитом потрапляє до Польщі через Люблінське або Підкарпатське воєводства. Далі прямує до Литви, де документи на зерно змінюють, відтак вантажівка повертається до Польщі. Вантаж стає товаром євроспільноти, а отже, може вільно ввозитися до країни. Таким чином відбувається обхід ембарго, яке Польща запровадила 15 вересня на імпорт зерна з України.

* * *

А ТИМ ЧАСОМ стало відомо, що Єврокомісія остаточно розблокувала для Польщі доступ до 137 млрд євро з різних фондів Євросоюзу, які раніше Варшава не могла отримати через принципові розбіжності з керівництвом євроблоку стосовно ухвали законів про судову систему і верховенство права за попередньої влади. Нині ж Єврокомісія дійшла висновку, що Варшава «на достатньому рівні» виконала вимоги для одержання коштів із фондів ЄС. І, як поінформувала президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, частину цих коштів буде спрямовано на підтримку польських фермерів, які блокують польсько-український кордон. І це при тому, що від початку минулого року уряд Польщі й так уже доплачує своїм аграріям за втрати, зумовлені великим експортом українського зерна…

Отакий фінансовий результат дістали ці протести з боку, здавалося б, непоступливого і критично налаштованого щодо них керівництва ЄС. Поляки згуртувалися, виявили наполегливість і рішучість у досягненні своєї мети. А відтак здобули від євро­блоку ще й додаткові дотації для агросектору.

Тим часом всередині Європи фермери теж блокують один одному кордон, хоча й не з таким розмахом, як у Польщі. Зараз протести фермерів охопили принаймні 12 країн єврозони від Польщі до Франції. Вони виступають проти «зеленої» політики Євросоюзу — Європейської зеленої угоди, яка, зокрема, передбачає податок на вуглець, заборону пестицидів, обмеження викидів азоту та використання води й землі, що, на думку протестувальників, ускладнює ведення господарства і робить їхню продукцію дорожчою, а отже — неконкурентною проти потоку значно дешевших харчів іноземного виробництва, які сьогодні масово ввозяться на територію держав ЄС.

На час, коли верстався цей номер газети, протестувальники продовжували блокувати рух вантажних транспортних засобів на шести КПП (із восьми існуючих) на польсько-українському кордоні. У черзі на території сусідньої країни на в’їзд до України загалом перебували 2,5 тис фур.