Північний форпост під шквалом вогню

Підготувала
Маргарита СИТНИК.

Усі адміністративні будівлі у Великій Писарівці зруйновані, пошкоджена більшість приватних садиб. Із того, що люди наживали роками, можна взяти добра, яке поміститься в сумку.

Уже понад два тижні рашисти методично знищують прикордонні громади Сумської області. В хід іде все: артилерія, міномети, гармати, РСЗВ, FPV-дрони, безпілотники типу Shahed або «Ланцет», некеровані ракети з гелікоптерів та авіабомби з літаків. Місцеві кажуть,
що область переживає найважчі часи починаючи від деокупації
у квітні 2022 року.

ШКВАЛЬНИХ атак зазнають Миколаївська, Миропільська, Юнаківська, Хотинська, Білопільська, Краснопільська, Великописарівська, Конотопська, Шалигинська, Есманська, Середино-Будська громади по всій протяжності кордону з росією. Так, лише 12-13 березня, за даними глави обласної військової адміністрації (ОВА) В. Артюха, нарахували 800 обстрілів — стільки, скільки сукупно за попередніх пів року. Ворог не пошкодував КАБів (керовані авіабомби), за тиждень випустивши їх 111. Ціллю стає все — об’єкти цивільної, критичної інфраструктури, адмінбудівлі, помешкання (знищено 40-50% житлового фонду).

Дуже постраждало селище Велика Писарівка Охтирського району, центр однойменної громади, де до повномасштабної війни мешкало близько чотирьох тисяч жителів. Фото руйновища, на яке воно перетворилося через російські удари 18 березня, поширилися світом. «Літає і до нас, і від нас. Земля здригається, будинки рушаться», — розповіла журналістам голова громади Людмила Бірюкова. Справжнє пекло, на яке перетворили рашисти життя людей, емоційно описав житель Рижівки Сумського району Василь Бортняк. За його словами, село, що лежить упритул до кордону з росією, ворог «рівняє із землею». «Усі вікна та двері в хаті вибиті, літня кухня розтрощена, ми вже третю ніч сидимо в погребі. Вчора хоч вода була, а від сьогодні немає ні води, ні газу, снаряд влучив у колодязь, його завалило. У нас на вулиці залишилося приблизно 12 людей. Ми вже згодні без нічого їхати, бо в одну мить втратили все», — розповів чоловік.

Представники місцевої влади закликають людей евакуюватися з рідних сіл, які з осередку безпеки перетворилися на смертоносні руйновища. В багатьох із них нема ні електрики, ні газу. Зокрема, через масові пошкодження мереж та будинків відключили від газопостачання Велику Писарівку, інформації щодо прикордонних сіл катма, оскільки працівники не можуть до них дістатися. Станом на 18 березня без світла залишилося майже 90 населених пунктів області, і відновлювальні роботи там проводити дуже важко.

Із 22 населених пунктів на території трьох районів до 15-го числа, за даними ОВА, було відселено понад 4,5 тисячі осіб, серед яких 829 дітей (див. номер за 19 березня, «Війна виганяє з дому»). Спершу людей вивозили за списками, а 17 березня, після наростання обстрілів, розпочалася примусова евакуація сімей із дітьми у Великописарівській громаді (лише з адмінцентру за день вивезли понад 250 осіб, серед яких 26 дітей) Охтирського району та ще з двох у Шосткинському.

Щоправда, цей процес складний. Зі слів Людмили Бірюкової, багато людей, на жаль, не дослухалися й не виїхали, коли було розпорядження про евакуацію з 5-кілометрової зони. «Логістики… немає. Люди, в кого є особистий автомобіль, виїжджають самостійно, нікого не повідомляють», — розповіла голова громади. Найгірша ситуація у селі Попівка, яке розташоване впритул до російського кордону. До повномасштабної війни там мешкало близько 400 осіб, нині, імовірно, залишилося близько 20. Зв’язку із селом нема, інформацію про ситуацію там передають військові. Складне становище і в Лугівці та Олександрівці. Ворожі удари руйнують мости та автошляхи, тож доступні хіба що польові дороги. «Через щільність обстрілів евакуаційним групам неможливо виводити людей навіть без транспорту, пішки. У селах лишаються переважно літні люди, вони сидять у підвалах. За найменшої можливості доставляємо туди продукти та необхідні речі», — розповів речник ОК «Північ» Вадим Мисник.

Причини посилення обстрілів дехто пов’язує з масштабною серією рейдів, зокрема в бєлгородській області, російських формувань, що воюють із путінським режимом, — легіону «Свобода росії», російського добровольчого корпусу (РДК) та Сибірського батальйону. Щоправда, В. Артюх певен, що удари рашистів є не стільки «помстою», скільки давно продуманим планом. Так, їм передували кібератаки по адмінустановах регіону та обстріли всієї області. Крім того, ворог перекинув свою тактичну та армійську авіацію значно раніше.

Непокоїть громадськість і питання можливого наступу росії. Відразу після псевдовиборів путін заявив про наміри створити в Україні т. зв. «санітарну зону», тобто «відсунути» наші війська в глиб країни. В Інституті вивчення війни вважають, що це є фактично наміром окупувати максимальну кількість української території, яка буде недосяжною для росії доти, доки наша держава «залишається незалежною та зберігає здатність вести бойові дії». Зі слів Вадима Мисника, Сили оборони «ущільнюють укріплення першої, другої та третьої ліній», утримують державний кордон і зупиняють російські диверсійно-розвідувальні групи. Військові розглядають різні сценарії розвитку подій в області та готуються до них. «Утім, на цю мить великого угруповання ворога для масштабного вторгнення на Сумщину не спостерігаємо», — наголосив В. Мисник.

Володимир Артюх своєю чергою підкреслив: «Найбільша небезпека нашого регіону — це повітряні та ракетні удари, які значно інтенсивніше стали відбуватися. Не піддавайтеся панічним настроям, не розповсюджуйте вороже ІПСО про те, що Сумщина без захисту. Ми робимо все для безпеки людей і не залишаємо їх один на один зі своїми проблемами. Нам допомагає держава, закордонні партнери. Збройні сили готові до відсічі і дбають про безпеку громадян. Сумщина була і є північним форпостом України».