Крилата смерть Леонід Логвиненко. Фото автора. У середу, 20 березня, близько 13-ї години крилата ракета Х-59, запущена з російського літака, влучила в будівлю у Харкові, де розміщувалися меблевий цех, підприємство з виробництва лаків і фарб, друкарня та офісні приміщення. На момент написання матеріалу число постраждалих сягнуло близько 20 осіб, п’ятеро людей загинули. ВІДСУТНІСТЬ тут військових цілей опосередковано підтверджується тим фактом, що журналістів уже через годину допустили на об’єкт, котрий почасти важко було розгледіти в диму, який виїдав очі. Зазвичай, коли підприємство оборонного значення, потрапити на нього навіть за наявності акредитації Міноборони неможливо. Військова адміністрація Харківщини попросила представників ЗМІ почекати, піклуючись про їхнє життя. Згадайте нещодавній обстріл в Одесі, коли перша ракета влучила в цивільну споруду з людьми, а друга прилетіла відразу ж, коли на місці теракту, вчиненого росіянами, вже працювали рятувальники й медики. Подібні випадки траплялися не раз і в Харкові та коло Куп’янська: представники різних служб гинули внаслідок повторних атак. І те, що 20 березня обстріл стався денної пори, коли багато людей перебували на робочих місцях, не є випадковістю. Останнім часом росіяни спрямовують свої удари саме по цивільних об’єктах. Мета зрозуміла: викликати невдоволення мирного населення, аби воно тиснуло на владу, вимагаючи капітуляції. Раніше рашисти обстрілювали Харків здебільше зенітними ракетами С-300, пристосованими для ударів по наземних цілях. Вони розвивають надзвукову швидкість, тож із російської території до нашого прикордонного міста дістаються за лічені хвилини. Засікти їх, а потім збити неможливо. Якщо досі більшість ракет по Україні запускалися здалеку зі стратегічних бомбардувальників, то тепер їх носіями стали літаки тактичної авіації. Так, Х-59, яка 20 березня вцілила по Харкову, має три базові варіанти з радіусами дії до 45, 110 та 285 км. Отож рашисти здійснили пуск неподалік українського кордону. Чому ж наші її не збили, адже літак-носій мали засікти радари? Х-59 — мала за розміром повітряна ціль із довжиною фюзеляжу 5,37 метра. Ця обставина суттєво ускладнює збиття, кожне ураження такої ракети є видатним результатом воїнів протиповітряної оборони України. Неважко здогадатися, що, досягши позитивного для себе результату, ворог намагатиметься його повторити. Якщо по обласному центру нелюди цілять ракетами, то прикордонні села Харківщини вони стирають із лиця землі КАБами, тобто керованими авіабомбами. Особливо страждають Куп’янський, Чугуївський та Богодухівський райони. Українці сподіваються, що проблему вдасться розв’язати, коли врешті-решт від західних союзників надійдуть літаки F-16, які збиватимуть ракети та їх носії. Однак тривожить інформація, що американці запровадять обмеження на Сили оборони. Кажуть, дозволять збивати все над українськими територіями — окупованими й підконтрольними. А над державою-терористом — зась. А що робити, коли бомби й ракети росіяни запускають саме звідти? Якби з моменту здобуття незалежності, замість того щоб роззброюватися, згортати військові програми, Україна конструювала свої літаки та ракети, то сьогодні не питала б дозволу, як діяти… |