• Із редакційної пошти

Повертаються з «вирію» бабусі

Петро ГРАДОВСЬКИЙ.

м. Житомир.

НАРЕШТІ весна! В небі з’явилися журавлині, лелечі ключі. Птаство готується до нового сезону.

Збираються до своїх осель і сільські бабусі, які зимували в дітей у містах. Нещодавно став свідком розмови двох дочок, які в маршрутному таксі ділилися думками про своїх матусь. Обидві неньки вже від свята Різдва Христового ведуть розмови про повернення у село. Одна планує: «Найперше сусідів всіх побачу і на подвір’ї лад наведу». «Та куди Вам, мамо, з ковінькою: і нагнутися важко, і відро води принести до господи стане важким випробуванням», — мовить дочка. На це мати відповідає: «Як сама не зможу, то попрошу сусідів, вони завжди прийдуть на допомогу. Аби тільки ракета чи шахед не попали в оселю». Мріють обидві старенькі про перемогу Збройних сил України над російською нечистю.

Дочки щиро розповідали про своїх матусь: «Моя мама у свої 86 вправно затягує нитку в голку і вишиває рушники хрестиком і гладдю». «А моя у свої 78, — гомоніла друга, — щодня готує щось смачненьке. Поки ми з чоловіком прийдемо з роботи, а діти зі школи — вечеря готова. Вся сім’я збирається за столом, душа радіє».

Та рідні обійстя кличуть стареньких в села, що неподалік Житомира. Одна з них дуже просить на теплого Олекси відвезти її до хати, де з чоловіком прожили багато років. Кілька літ тому він відійшов у кращі світи.

…Весна. Бабусі готуються до повернення додому із «вирію», щоб потім чекати в гості дітей до своїх причепурених осель.

Миру й добра вам, дорогі бабусі.