• Неоголошена війна

Пріоритети генерала Сирського

Михайло ВЕДМІДЬ.

ПРИЗНАЧЕННЯ Олександра Сирського Головнокомандувачем Збройних сил у лютому, як і подальші зміни у військовому командуванні та ситуація на фронтах (відхід наших військ від Авдіївки, тривалий наступ російських загарбників та оголошення про перехід України до стратегічної оборони) викликали чимало запитань. І не тільки в Україні. Серед західних партнерів почали лунати тривожні думки, що Україна втрачає позиції та спроможності для продовження боротьби з країною-агресором.

Наскільки такі оцінювання є обґрунтованими, якою є реальна ситуація на полі бою, і що означає нова стратегія українських захисників, днями в інтерв’ю Укрінформу розповів Головнокомандувач ЗСУ генерал-полковник Сирський. Ось кілька важливих фрагментів цієї розмови.

«Ситуація на фронті дійсно складна, — заявив головком. — Але на фронті вона й не буває іншою. Кожний день вимагає від наших солдатів та офіцерів максимального напруження сил. Але ми не тільки стоїмо в обороні, а ще й кожного дня на різних напрямках самі просуваємося вперед. Кількість повернутих нами позицій перевищує кількість втрачених. Ворогу не вдалося суттєво просунутися на стратегічних напрямках, його територіальні здобутки, якщо вони і є, то мають тактичне значення. Цю ситуацію ми контролюємо».

Водночас поточна обстановка, за його словами, на певних напрямках залишається напруженою, оскільки російські підрозділи нарощують зусилля за рахунок чисельної переваги в особовому складі та масованих штурмів українських позицій, під час яких не рахуються з власними втратами людей і техніки. На деяких напрямках підрозділи Сил оборони України щодоби відбивають по кількадесят таких атак.

За словами генерала, протягом останніх місяців та тижнів ворог значно наростив активність авіації, застосовує КАБи (керовані авіабомби. — Ред.), які вщент руйнують українські позиції. До того ж окупанти вели масовані артилерійські та мінометні обстріли. Ще кілька днів тому, зазначив Сирський, перевага противника у випущених боєприпасах становила близько 6:1, але зараз, у міру надходження такого ресурсу від західних союзників, ситуація вирівнюється.

«Ми навчились воювати не кількістю боєприпасів, а майстерністю, з використанням тієї зброї, яка є. Крім того, ми максимально використовуємо перевагу в засобах безпілотної авіації, хоча ворог намагається нас наздогнати у цьому виді зброї», — сказав Сирський.

Він повідомив, що російські загарбники продовжують спроби наступу на широкому фронті та намагаються за будь-яку ціну вийти на кордони Донецької і Луганської областей, потіснити наші війська на лівому березі Дніпра у Запорізькій області. «Сподіваємося отримати від партнерів більшу кількість засобів ППО і, головне, ракет до них, особливо з урахуванням того, що ворог перейшов до тактики масованих повітряних ударів як по українських військах, так і по цивільній інфраструктурі й по мирних містах України. Ми зобов’язані їх захистити», — наголосив Головнокомандувач ЗСУ.

А в цьому має допомогти, зокрема, і мільйон боєприпасів, які вже найближчим часом надійдуть в Україну від учасників «ініціативи Чехії». У четвер, 28 березня, вони підписали відповідну угоду, про що повідомило італійське видання Corriere della Sera.

Нагадаємо, спершу йшлося про купівлю 800 тисяч снарядів: 500 тисяч калібру 155 мм та ще 300 тисяч — 122 мм. Втім, чеські урядовці знайшли додатково ще 200 тисяч снарядів. Проте «географію» їхнього походження не розголошували. «Чутки вказують, зокрема, на Південну Корею, Туреччину та, можливо, ПАР», — йдеться у публікації видання.

Загалом до ініціативи із закупівлі артилерійських снарядів для потреб України долучились 15 країн, у тому числі Німеччина, Франція, Нідерланди, Норвегія, Швеція, Португалія, Бельгія, Польща, Канада.

До речі, цього року Європейський Союз планує потроїти виробництво артилерійських боє-припасів приблизно до 1,4 мільйона одиниць. Нині зусилля США і Європи спрямовані на те, щоб наздогнати росію з її 4 мільйонами боєприпасів щороку, включаючи постачання з Північної Кореї.

Утім, то про майбутнє, а ефективне сучасне озброєння вкрай потрібне нашим захисникам якнайшвидше. Адже незабаром ворог планує новий масований і потужний наступ. Принаймні нещодавно Володимир Зеленський в інтерв’ю CBS News заявив, що наступ росіян очікується приблизно наприкінці травня або в червні.

От якби ще у квітні-травні одержати фінансово-військову допомогу на вже сумнозвісні 60 млрд доларів, які зависли у Вашингтоні, було б набагато легше відбити будь-які атаки країни-агресора. Та й не тільки відбити. Й не тільки атаки. А й саму охоту загарбувати чужі землі. А з допомогою ракет збільшеної дальності ATACMS, винищувачів F-16, зенітно-ракетних комплексів Patriot та іншого сучасного високотехнологічного озброєння зробити це було б не так важко, як лише за рахунок мужності та жертовності українських захисників. Про це свого часу ще попередник чинного головкома Валерій Залужний говорив.

Та повернімося до Сирського. На запитання, що для нього, як Головнокомандувача, є у пріоритеті, він відповів: «Тепер головне для нас — зберегти людей. «Залізо» можна відновити, а людей, що загинули, уже не повернеш». І знову спливає у згадці Залужний… «Ми з Валерієм Федоровичем працювали пліч-о-пліч у найважчі часи від початку російського повномасштабного вторгнення, та навіть раніше. Працювали як одна команда», — ніби пояснює Сирський. І додає: «Є ще один пріоритет — це єдність суспільства, відсутність політичного розбрату. Ми маємо пам’ятати про трагічні сторінки нашої історії. Я впевнений: росія ніколи не зможе перемогти нас на полі бою, поки українці зберігають єдність та силу духу. Якщо марнувати енергію та сили на порожні політичні суперечки одне з одним — це шлях навіть не до поразки, а до загибелі. Хочу, щоб це розумів кожен українець: росія відмовляє всім нам у праві на життя. Саме тому поразка і загибель є тотожними. Тепер знову настав час, щоб країна перетворилася на міцний єдиний кулак. Головне завдання України — зберегти єдність, це — основний складник нашої перемоги».