Вівторок, 30 квітня 2024 року № 18 (20062)
http://silskivisti.kiev.ua/20062/print.php?n=53982

  • Гаряча тема

Причини й наслідки

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Дніпропетровщина давно чи не попереду інших областей за чисельністю рейдерських захоплень сільгосппідприємств, їхніх урожаїв, рухомого і нерухомого майна. Одне з таких сталося тут майже вісім років тому. Його наслідки дошкуляють дотепер і стосуються фактично всіх нас. Але спершу про причини.

НАПРИКІНЦІ літа 2016-го у селі Попасне Новомосковського району раптово помер успішний фермер Василь Дарадуда. А вже наступного дня його син із дочкою дізналися, що, поки вони готувалися до похорону батька, їхнє ФГ «Дар» чомусь аж в Одесі переписали в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців на нового власника — не відомого їм Владислава Іванченка з міста Кам’янське. Згодом виявилося, що ця особа — безхатько.

Зухвалу аферу з родиною Дарадуд учинила, не виїжджаючи на Дніпропетровщину, одеська державна реєстраторка Світлана Мшар. Між іншим, причину несподіваної смерті засновника та власника «Дару» Василя Дарадуди медики не вказали й досі. Невдовзі по тому, повернувшись після розмови з правоохоронцями і не сказавши нікому ні слова, покінчив із собою зять фермера. Слідом за цим за сумнівних обставин втопилась у басейні дружина Василя Дарадуди.

Поки воєнізована «Фермерська самооборона» області тримала кругову оборону навколо майна ФГ «Дар», злочинні діяння тривали. Начальник облуправління Національної поліції на той час Ігор Репешка заходився закликати спадкоємців порозумітися з якимсь Кузнєцовим (як з’ясувалося, близькою особою чинного на той час народного депутата Вадима Нестеренка), який перекупив їхнє ФГ у безхатька з Кам’янського.

За порятунок свого «Дару» сім’ї Дарадуд довелося боротись аж три роки. Але тільки тепер остаточно з’ясувалося, що беззаконня відверто й нахабно чинилося за раніше погодженим кимсь планом і підробленими документами. З твердою певністю, що відповідати не доведеться.

Міркуйте самі. В Одесі держреєстраторка Світлана Мшар документально передала «Дар» на підставі протоколу зборів спадкоємців Василя Дарадуди, на яких вони нібито проголосували за продаж власного господарства. Насправді ж таких зборів ніколи не було. Одначе з’явився сфальсифікований документ з підробними підписами дітей, дружини та зятя померлого фермера.

«Дивина» цим не обмежилася, розповідає Дарадуда-син. Покупець-безхатько Іванченко в Кам’янському раптом був представлений як власник ТОВ, і він нібито мав оригінали всіх установчих документів і навіть печатки ФГ «Дар».

Як таке могло бути, обурюється Дмитро Дарадуда, якщо всі документи і печатки знаходились у сейфі в нього вдома! Зрозуміло, що захоплення ФГ, котре обробляло майже три тисячі гектарів, з основними засобами виробництва вартістю за тодішніми цінами понад 30 мільйонів гривень, було сплановане і вчинене бандою рейдерів-корупціонерів у змові з правоохоронцями.

Дарадуди-спадкоємці власними зусиллями зуміли домогтися тільки недоладного рішення суду. Так, судді погоджувалися, що «невстановлені особи в невстановленому місці підробили протокол загальних зборів членів ФГ «Дар», згідно з яким продали господарство, а також права оренди земельних ділянок та інші права, нерозподілені прибутки, незібрані урожаї». При цьому ніхто не поцікавився, куди дівся перший покупець — безхатько Іванченко. Хто вирішив на нього оформити господарство? Це не відомо досі.

Утім, з’ясувались інші подробиці: 2017-го заступниця начальника Центрального у Дніпрі відділення Державної виконавчої служби Ірина Олійник перерахувала (точніше, конфіскувала) з банківського рахунка ФГ «Дар» на рахунок приватного підприємства «Нікіта-Ром», про існування якого Дарадуди-спадкоємці, звичайно, не могли й здогадуватися, мало не три мільйони гривень. Під виглядом повернення позички, яку нібито заборгував ще покійний фермер-батько Василь Дарадуда. Хоча насправді такого й близько не було!

В ухвалі Центрального господарського суду за цією справою ідеться, що відбулось незаконне стягнення коштів, оскільки «документ, згідно з яким І. Олійник відкрила виконавче провадження, був сфальшований». Оригінал наказу про стягнення грошей на користь «Нікіта-Ром» до Господарського суду Дніпропетровської області вона надіслала звичайним, а не рекомендованим листом із повідомленням про вручення, як того вимагає закон. Цей лист загубився, тобто до суду не дійшов. А копій постанов ФГ «Дар» держвиконавець не надсилала, буцімто не бачила в тому потреби.

Що це означає? Те, що державна реєстраторка Ірина Олійник цілком свідомо зловживала службовим становищем, ігноруючи закони. При цьому не боялася чинити карний злочин, бо знала, що колеги її прикриють. Ось красномовний факт на підтвердження: стосовно неї порушили кримінальне провадження, проте суд першої інстанції тримав його без розгляду понад чотири роки, а по тому ухвалив рішення… про закриття справи у зв’язку із закінченням строку давності. Отже, Ірина Володимирівна вийшла сухою із води. Поки сморід від смаленого навколо неї був притлумлений, Олександр Більчук — в.о. начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південної міжрегіональної служби Мін’юстиції мерщій призначає її… начальником Нікопольського відділення Державної виконавчої служби.

Власники ФГ «Дар» роками вперто домагаються повернути вкрадені у них 2 мільйони 976 тисяч гривень. За діло взялася суддя першої інстанції все того ж Господарського суду області Юлія Бажанова, яка відмовила фермерському господарству у поверненні грошей. Дарадуди оскаржили рішення в Центральному апеляційному господарському суді, котрий в інтересах нащадків покійного фермера ухвалив… стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунка на користь ФГ «Дар» матеріальну шкоду в сумі 2 мільйони 976 тисяч гривень. Це перший пункт ухвали. А другий пункт: стягнути з Першого Правобережного ВДВС Міністерства юстиції України у Шевченківському і Центральному районах міста Дніпра на користь ФГ «Дар» судовий збір за розгляд позовної заяви у першій інстанції у розмірі 44 тисячі 642 гривні та судовий збір за розгляд апеляційної скарги — 66 тисяч 693 гривні!

Що ж це за судова система така, яка спершу не забезпечила справедливого розслідування спроби рейдерського захоплення фермерського господарства, а потім за злочин, учинений свідомо і явно з корисливих мотивів посадовцем Державної виконавчої служби Іриною Олійник, вирішила розрахуватися коштами з наших податків?!

Себто чини будь-яке беззаконня, наживайся на цьому, всі збитки оплатить держава. Знайома схема, чи не так?