Працюють, годують, тримаються

Леонід ЛОГВИНЕНКО. Харківська область.

Фото автора.

Поля Ізюмщини нашпиговані мінами.

Юрій Михайлов (праворуч) у цю гарячу для хліборобів пору завжди в полі.

В’ячеслав Іващенко.

У Харківській області, де третина деокупованих полів замінована, хлібороби продовжують сіяти. Втім, міни — це зараз не єдина проблема слобожанських аграріїв.

_{Нашестя орди}

КАЖУТЬ, якщо хочеш насмішити Господа Бога, то розкажи йому про свої плани. Приказка приказкою, проте без ретельного планування працювати на землі неможливо. Звичайно, небесна канцелярія, від якої залежить погода, та непрогнозована ситуація з цінами на аграрних ринках все ж можуть завадити втілити задумане. Юрій Михайлов завше планував економіку двох своїх господарств — одного в Богодухівському районі, другого — в Ізюмському. Сіяв озиму і яру пшеницю, кукурудзу, соняшник, просо, гречку… А ще спельту — дику пшеницю, пластівці з якої дуже популярні у світі, бо додають здоров’я… Брав кредити, купував нову техніку й упевнено дивився в майбутнє. Однак більш ніж два роки тому його плани, як і більшості співвітчизників, зруйнували не погода та ціни, а широкомасштабне вторгнення російського агресора на нашу землю.

На ниви цього сільгоспвиробника на Богодухівщині нога окупанта, слава Богу, не ступала, хоча через близькість кордону гектарів сто мусив залишити необробленими, а от господарству, що на Ізюмщині, випало пережити страшне нашестя орди. Про нього, зокрема, свідчать виведені ворогом білою фарбою на сільгосптехніці літера «Z» та напис «116 rus» — буцімто належність до регіону, який окупанти планували створити замість Харківщини та приєднати до рф.

Пересипаючи з руки в руку насінини соняшнику, зачерпнуті пригоршнею з лійки поміченої агресором сівалки, агроном господарства В’ячеслав Іващенко розповідає, як пережив окупацію. Видно, якими тяжкими для нього є ці спогади. Місцеві колабораціоністи і мародери написали на нього донос. Напевне, розраховували, що молодий чоловік сидітиме «на підвалі», а ми подерибанимо машинерію господарства. І дещо таки вкрали, поки так званий слідчий із лнр випитував у В’ячеслава, чому він навмисне труїть хімією землю (про це йшлося в доносі). А ще лугандонець прискіпувався, навіщо його компанія платила податки Україні. «А хіба ти до 2014 року не так робив?» — відповів Іващенко, за що дістав удар кулаком в обличчя.

Сьогодні на полі №182 неподалік Федорівки хлопці працюють на тому, що вціліло чи що вдалося відновити. Механізатори ховали у своїх дворах трактори й сівалки господарства. Щось пощастило врятувати, а, наприклад, комбайн New Holland, який не встигли перегнати з тракторної бригади, стоїть тепер там із побитими вікнами, потрощеними «нутрощами». Аби зібрати восени врожай, доведеться техніку в когось позичати чи, найімовірніше, орендувати.

_{Що посієш...}

ПРАЦЯ на землі повсякчас копітка, а війна її ускладнила, зробила непередбачуваною. Торік озима пшениця збувалася практично за безцінь, у найкращому разі за собівартістю. Це було зумовлено і зниженням світових цін на зерно, і погіршенням логістики у прифронтових районах. Транспортні витрати збільшилися, бо потужні трейдери, які вивозили куплений урожай, пішли зі Слобожанщини, а невеликі, які все ж продовжують працювати, страхуючи ризики, набагато підняли ціни на перевезення збіжжя. За словами заступника начальника обласної військової адміністрації Євгена Іванова, до повномасштабної війни тонну пшениці до порту в Миколаєві довозили за 600 гривень, а тепер щонайменше за 3 тисячі.

Фермер Юрій Михайлов розповідає, що минулий сезон завершили із суттєвими втратами. Але восени все ж посіяли озиму пшеницю, вона добре зійшла й перезимувала, однак який буде з неї зиск, спрогнозувати зараз неможливо. Посіяли також 100 гектарів ярої пшениці, тобто твердої, за яку дають вищу ціну. А от спельта два роки лежить у коморі, трейдери її не беруть, треба самому шукати покупця.

Аби якось зводити кінці з кінцями, сіють соняшник, проте знають міру. Цього року заклали на 30 відсотків більше посівів кукурудзи. Торік качаниста також не була в ціні, отож чимало фермерів області відмовилися від її вирощування. І, як наслідок, ціна на кукурудзу зросла з 4600 до 5100 за тонну. А ще із Франції прилетіли новини, що там її сходи прибили приморозки, а отже, світова ціна на зерно качанистої підніметься. Щоправда, треба ламати голову, як її зібрати.

Комбайн вартістю 170 тисяч євро, під заставу якого було взято кредит, знищили окупанти. Він був застрахований, але компанія відмовляється визнавати цей випадок страховим і виплачувати компенсацію. Утім, пограбування підтверджене свідками, відкрито кримінальну справу, ведеться слідство… Словом, треба судитися зі страховиками, а це додаткові затрати і клопоти. А до всього цього — банки не хочуть давати кредити господарствам на прифронтових територіях чи беруть за них такий відсоток, що працювати не вигідно. Взагалі всі ці фінансові установи, як казав письменник Марк Твен, «дають тобі парасолю, коли світить сонце, і забирають її, коли піде дощ». Тож не дивно, що чимало полів на Слобожанщині заростають бур’янами.

_{Третя посівна}

ЗАГАЛОМ, за оперативними даними районних військових адміністрацій Харківщини, від агресії російської федерації на території області постраждало понад 630 сільськогосподарських підприємств, пошкоджено та розтрощено майже 1100 одиниць сільськогосподарської техніки і обладнання. Поля, де точилися бої, усіяні тисячами мін, чимало вибухових пристроїв були навмисне залишені ворогом. 30 відсотків таких земель ще потребують розмінування, хоча щодня вишукується і знешкоджується близько 5 тисяч вибухонебезпечних предметів. Якщо раніше це робили лише люди, то зараз працюють понад 70 дистанційно керованих спецмашин. Свої підрозділи з цивільного розмінування розгорнули й різноманітні іноземні фонди. Проте фахівці стверджують, що знадобиться до десяти років, аби на тих вгіддях можна було вирощувати хліб.

Заступник начальника ОВА Євген Іванов каже, що через ранню весну польові роботи розпочалися на два тижні раніше від оптимальних строків. Це вже третя весняна польова кампанія, що проходить в умовах великої війни. «Можемо працювати цього року на 68 відсотках оброблюваних земель, загальна посівна площа сільськогосподарських культур займатиме 1,3 мільйона гектара. Це на 3,5% більше, ніж торік, — оприлюднив прогноз Є. Іванов. — У 2023 році агросектор дав області близько 260 мільйонів доларів — це майже 50 відсотків валютного доходу регіону. Передбачається, що зерновими культурами буде засіяно понад 610 тисяч гектарів, технічними — 557 тисяч, картоплею та овочевими — 70 тисяч, кормовими — більш ніж 40 тисяч гектарів. Структура посівів на полях традиційна: переважають пшениця, кукурудза та соняшник. Популярними в аграріїв залишаються соя, горох, ячмінь, гречка, просо. Тобто попри війну і великі труднощі аграрний сектор області працює, годує, приносить прибуток».

— Так, ми тримаємось. Проте наші подальші перспективи залежать виключно від того, чи зможемо захистити нашу землю, — слушно доповнює чиновника фермер Юрій Михайлов.