• Неоголошена війна

Бити чи не бити?

Михайло ВЕДМІДЬ.

ЧИ НЕ НАЙГОЛОВНІШОЮ темою у вітчизняному інформаційному просторі минулого тижня залишалося питання надання західними партнерами дозволу Збройним силам України використовувати надану ними зброю на території країни-агресорки. Локомотивом тут виступав Президент України Володимир Зеленський. У розмовах із лідерами країн-донорів та в численних інтерв’ю західним медіа Глава держави закликав і умовляв якнайшвидше надати таку згоду, наголошуючи, що за кожен день зволікання Україна розплачується найдорожчим — життями своїх оборонців та загибеллю цивільних громадян.

Із боку Заходу одним із найактивніших (принаймні в інформпросторі) провідників цієї ідеї виступав Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг. Днями він укотре заявив, що союзникам потрібно переглянути обмеження на заборону Україні бити по рф західною зброєю, особливо після того, як на Харківщині розпочалися прикордонні бої: «Україна має право на самооборону, і це включає удари по цілях на території росії. Це стає ще нагальнішим на тлі відкриття нового фронту в Харківській області».

Ці заклики Генсека Альянсу були почуті. Принаймні станом на 31 травня 13 країн-партнерів публічно дали Україні дозвіл застосовувати надану ними зброю проти країни-агресорки. Серед них Франція, Литва, Латвія, Естонія, Канада, Швеція, Чехія, Польща, Фінляндія, Велика Британія, Нідерланди, а також Німеччина та США.

Проте деякі з цих країн надали дозвіл з обмеженнями, ухваливши, на їхню думку, Соломонове рішення. Зокрема, США дозволили завдавати контрударів по прикордонню росії на межі з Харківською областю. Певні обмеження, за словами Зеленського, згодом надійшли й від Британії. Сталося це, на думку військового експерта Романа Світана, після «консультацій» Вашингтона з Лондоном. Президент Зеленський припустив, що остаточне рішення Великої Британії та інших партнерів залежить від «консенсусу», причому вирішальне значення має позиція Вашингтона. «Ви знаєте, як це працює», — сказав він.

Не встиг це мовити, як Німеччина фактично підтвердила: уряд ФРН заявив, що Україна може використовувати зброю, надану Німеччиною, для захисту від російських атак, які завдають безпосередньо із прикордонних територій.

Зрозуміло, що така ситуація не могла сподобатися чільнику кремля, і він знову вдався до випробуваної раніше провокаційної тактики — лякати Третьою світовою війною і погрожувати застосуванням ядерної зброї. Але останнім часом путін робить це вже не напряму, а із допомогою «миролюбних» натяків. Так, за його словами, удари по росії з використанням далекобійної західної зброї втягнуть країни Заходу у війну. Говорячи про членів НАТО у Європі, путін зауважив, що малі країни «повинні усвідомлювати, з чим вони грають», адже вони мають невелику територію і дуже щільне населення. «Це фактор, — попередив очільник рф, — який вони повинні мати на увазі, перш ніж говорити про завдання удару в глиб російської території». Тому, мовляв, подібні розмови і дії з боку країн НАТО є «грою з вогнем», яка може призвести до «глобального конфлікту».

Цікаву інтерпретацію ситуації, причому у її розвитку, надав президент Центру глобалістики «Стратегія XXI», експерт із міжнародних безпекових відносин Михайло Гончар. У коментарі Укрінформу він розповів, що у небажанні адміністрації Байдена надати нам дозвіл на використання американських озброєнь по території рф могла бути передісторія, яка, однак, не занотована (хоча, можливо, такі документи й існують), але зафіксована у вигляді таких собі «неформальних джентльменських домовленостей». Ці угоди сягають ще 2021 року, коли відбулися певні контакти між керівниками розвідувальних служб рф та США — наришкіна і Бернса.

«Гіпотетично США, виходячи з того, що для протистояння з Китаєм їм необхідно мати потужного союзника, і таким союзником могла для них стати росія (рф має велетенський кордон із Китаєм — понад 4 тисячі кілометрів, тож для рф Китай також екзистенційна загроза), були, так би мовити, не зовсім проти вторгнення, але за умови, що воно буде здійснено в якийсь гібридний спосіб, — вважає пан Гончар. — Можливо, російська сторона пообіцяла американській, що кривавої бійні не буде, мовляв, їхні війська швидесенько зайдуть у Київ, приберуть «хунту» і — все… А тепер пригадаймо дні перед вторгненням, коли ще не було достеменно відомо, в яких саме числах лютого 2022 року це станеться, але коли вже почалась евакуація західних дипломатів з української столиці».

Ще експерт просить пригадати й те, як у грудні 2021 року до України почало прибувати перше американське озброєння. «Важливо, яке саме це було озброєння», — каже пан Гончар. А були це «Стінгери» — для боротьби з авіацією та «Джавеліни» — для нищення бронетехніки. Тобто зброя партизанської війни…

Тож фахівець доходить висновку, що стратегія антиескалації Сполучених Штатів, яка передбачала перетворення росії з противника на союзника, зазнала краху. Але у Вашингтоні, звісно, цього не визнаватимуть, оскільки це означатиме, що команда нинішнього глави Білого дому, американські спецслужби — серйозно «прокололися».

А ось керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко має сумніви стосовно існування якихось таємних домовленостей між США та рф. «Навіть якщо припустити, що вони колись існували, то москва їх уже давно знівелювала і розтоптала», — певен він.

Не вірить в існування угод між американцями і росіянами, принаймні на сьогодні, й колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко: «Чи були якісь домовленості раніше? Не виключаю. Чи є якісь домовленості зараз — не думаю. І виходжу я тут із простої істини: якщо такі домовленості існували б, то ми б не мали жодної зброї взагалі. Але оскільки ми її маємо, і якість та кількість зростає, усі розмови на цю тему є лише теоретичними роздумами… А от що адміністрація президента США точно має — це страх. І цей страх паралізує політичну волю наших американських партнерів, і вони постійно лякаються терміну «ескалація», який самі собі придумали».

Тим часом почали з’являтися перші повідомлення з фронту про застосування західної зброї по військових об’єктах загарбників на їхній території. Поки що неофіційні.