• Проблеми галузі

Нехай буде гречка

Олександр ВЕРТІЛЬ.

Сумська область традиційно вважається краєм гречкосіїв. Ще років 100-130 тому у північно-західній частині Харківської губернії нею засівали кожний 10-й гектар посівних площ. Звідтоді гречана спеціалізація лише міцніла, а місцеві аграрії слушно вважаються майстрами високих урожаїв.

ЦЬОМУ сприяє низка чинників — кліматичних, економічних, наукових, організаційних, які й роблять гречану «погоду». Зокрема, наявність Інституту сільського господарства Північного Сходу НААНУ, який став не тільки платформою для численних досліджень, а й надійним помічником виробничників. Науковці формують фундамент діяльності аграрного бізнесу, визначають пріоритетні напрями, виводять нові сорти культури тощо. Тож цілком закономірно, що впродовж останніх років Сумщина залишається гречаним лідером в Україні за врожайністю, валовим збором, площею.

Торік валове виробництво крупи в цілому по області становило 28,7 тис. тонн, або на кожному із 17,1 тис. га намолочено 16,9 центнера, що є найвищим результатом в Україні. Навіть позаторік у воєнних умовах урожайність дорівнювала 18,2 центнера на круг.

Неухильно розширюються площі: з 2021-го до минулого року відповідно 7,5 тис.; 10,5 тис.; 17,1 тис. га. Таким чином, питома частка Сумщини становить 9-12 відсотків загальноукраїнського лану, а врожайність на 13-30 відсотків вище, ніж у середньому по країні.

Гречку культивують десятки господарств краю — від 3-5 до кількасот гектарів. Славляться вагомими врожаями і валовими зборами «Альянс» на Липоводолинщині, «Агрохімцентр» на Білопільщині, інші ТОВ, ФГ тощо.

Доволі міцні позиції і в цілому України, яка традиційно входить до першої трійки найбільших світових її виробників з 5-6-ма відсотками сумарного виробництва. При цьому внутрішнє споживання дорівнює 110-120 тис. тонн; попри окремі цінові коливання впродовж останнього десятиліття вітчизняний ринок забезпечував внутрішні потреби.

У розпорядженні Інституту сільського господарства Північного Сходу НААНУ майже 300 гектарів ріллі, з яких під насіннєві ділянки гречки відводять від 45 до 50 гектарів. За словами директора установи доктора сільськогосподарських наук Віктора Кабанця, для них стала нормою врожайність від 20 до 22 центнерів із високим — від 60-65 до 70-75 відсотків — виходом кондиційного насіння. Тут напрацьовано добротну систему догляду і вирощування, в якій враховуються найтонші особливості та нюанси.

Усі тонкощі, як мовиться, від «а» до «я», знає провідний науковий співробітник кандидат сільськогосподарських наук Микола Бондаренко, адже своє трудове життя присвятив саме гречаній науці.

Як наголошує Микола Павлович, ще в середині 80-х років минулого століття тут вивели перший детермінантний (з обмеженим терміном росту і висоти) сорт Сумчанка, який і сьогодні перебуває в Державних реєстрах сортів рослин в Україні та низці країн світу. Сорти такого типу переважають у посівах країн — найбільших виробників, а врожайність на вітчизняних ланах залишається однією з найвищих у світі. Наприклад, Ярославна, Селяночка забезпечують максимально високі ужинки, а Слобожанка ще й гарантує щедрий медозбір. Мають свої незаперечні переваги Крупинка, Іванна, Ювілейна 100, Сімка.

Протяжність кордону Сумської області з країною-агресором — понад 560 кілометрів, що передбачає обмеження у здійсненні господарської діяльності з плекання високорослих рослин. Аграрії змушені переходити на вирощування низькорослих сільгоспкультур, зокрема гречки. Незважаючи на те, що її виробництво низькорентабельне, а подекуди навіть збиткове, все ж ці крупи були і залишаються вкрай необхідними для повноцінного забезпечення продовольчих потреб населення.

У сьогоднішній складній воєнній ситуації один із перспективних варіантів пропонують учасники ГО «Асоціація фермерів та приватних землевласників Сумської області», а саме: організувати поставки насіння гречки фермерським господарствам краю за рахунок підтримки міжнародних організацій. Допомогу може надати Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО), тим паче, що відповідний матеріал районованих сортів обсягом 70 тонн є у згадуваному Інституті сільського господарства Північного Сходу НААНУ. Отже, визначеним суб’єктам можна постачити по тонні насіння, що дасть змогу «закрити» «гречане» питання і водночас підтримати особисті селянські та фермерські господарства, які обробляють до 500 гектарів землі сільськогосподарського призначення.

Тож ситуація на ринку гречки як на Сумщині, так і в усій Україні, враховуючи світові та європейські тенденції, окреслена і прогнозована. Це вимагає і надалі тримати на контролі й поетапно упроваджувати відповідні економічно-фінансові механізми, дбати про нормативно-правове забезпечення, підтримувати вітчизняних товаровиробників шляхом підготовки висококваліфікованих фахівців, які б оновлювали і осучаснювали нинішній гречаний ринок. Усе це цілком реальне і можливе, адже гречкосії Сумщини, та й України, мають відповідні досвід, можливості і потенціал.