Вівторок, 13 серпня 2024 року № 33 (20077)
http://silskivisti.kiev.ua/20077/print.php?n=54381

  • З приводу

Квартира «червоних ліхтарів»

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Сумний перелік потворного й непорядного, безсовісного, підлого і корисливого, чого, на жаль, не бракує в нашому суспільному житті, поповнила подія на Дніпропетровщині. А сталося ось що. У славному шахтарському місті Павлоград співробітники тамтешнього формування Нацгвардії та міського управління Держслужби з надзвичайних ситуацій (ДСНС) відкрили підпільний «заклад» із надання… інтимних послуг.

РЕТЕЛЬНО вивчивши ймовірний попит на подібні таємні розваги і дійшовши оптимістичного висновку, що клієнтів завше не бракуватиме, отож «діло піде», орендували помешкання в одній із багатоповерхівок. Залишалося тільки забезпечити «кадровий потенціал», тобто спонукати достатню кількість жінок займатися проституцією. Тут довелося залучити вигадливість.

Насамперед обрали «цільову аудиторію» для вербування — дівчат і жінок, скривджених долею або які опинились у вельми скрутній життєвій чи матеріальній ситуації. Адже цих бідолах «підчепити» найлегше. Аби тільки отримати доступ до імен, налагодили контакти з працівниками соцслужб міста та навколишніх сільських громад. Бо саме туди звертається чимало людей, що потрапляють у складне становище. Павлоградські звідники малювали жінкам ледве не єдиний реальний для них вихід із глухого кута. Гарантували хороші гроші та комфортні умови роботи: мовляв, працюватимуть під «патронатом» на ділених владними повноваженнями і можливостями як у місті, так і у всьому районі осіб, а це не абищо. Спритники були настільки впевнені в собі, що навіть давали завуальовану рекламу «закладу» в Інтернеті.

І автори напрочуд сміливого «проєкту», вочевидь, не помилились. Бордель, як швидко нарекли в регіоні «комунальну квартиру з надання інтимних послуг», почав працювати в січні нинішнього року, а вже наприкінці липня домігся щомісячного «обігу» в пів мільйона гривень. Що для територіально «обмеженого» регіону можна вважати пристойним «досягненням». Із клієнтів платню брали погодинно — від трьох тисяч гривень. Звісно, жінки не одержували всієї суми: грошима вони «по-братськи» ділилися з організаторами бізнесу.

Втім, більше дивуватися доводиться зовсім з іншого прикрого приводу. В районі, де зазвичай інформація розлітається миттєво й таємницю втримати неможливо, підпільний «заклад» пропрацював аж сім місяців. Правоохоронні органи, очільники міста, навколишніх ОТГ — анічичирк. Аби припинити протизаконні дії, знадобилося втручання аж із Києва. Співробітники Державного бюро розслідувань (ДБР) спільно з Нацполіцією викрили звідників і негайно закрили «заклад». Двом співробітникам ДСНС та нацгвардійцю, а також цивільній особі повідомлено підозру у створенні та утриманні місць розпусти з метою наживи і втягненні осіб у заняття проституцією з використанням вразливого стану (ч. 2 ст. 302, ч. 2 ст. 303 Кримінального кодексу). Також вирішується питання щодо одного правоохоронця.

Тепер усім спритникам загрожує до семи років позбавлення волі. Ознак каяття, принаймні станом на зараз, вони не виявляли. Очевидно, думають, нібито за сучасними мірками це ніяка не надзвичайна ситуація, через яку варто соромитись… А можливо, геть забули, що покликання та обов’язок рятувальника, правоохоронця, нацгвардійця — захищати співвітчизників, із чиїх податків, до речі, бюджетники отримують платню, а не наживатися на тих, хто опинивсь у скрутних умовах. Тепер головне — щоб звідникам не зійшло це з рук, адже безкарність провокує нові злочини.