• Урожай-2024

Жнивують аграрії та... ченці

Інна ОМЕЛЯНЧУК.

Рівненська область.

Рівненщина завершує збір ранніх зернових. І хоча область не назвеш житницею України, її доробок у загальнодержавному короваї, безперечно, вагомий. Надто нині, коли на наших родючих землях тривають бойові дії, вони окуповані або ж заміновані.

АГРАРІЇ поспішають скористатися кожною погожою дниною: вже намолотили щонайменше пів мільйона тонн збіжжя. Найбільше традиційно посіяли пшениці — хоч і менше, ніж торік, бо ціни на неї не було, але це 60 відсотків зернового клину області. Попри неймовірну липневу спеку врожай і пшениці, і ячменю, стверджують фермери, значно кращий, ніж торік — мабуть, сам Господь узяв нас під свою опіку. Бо ж виклики, що постають перед трудівниками, незмінні: призупинення експорту зерна й водночас низькі внутрішні ціни; мобілізація, яка стосовно землеробів стає дедалі більш агресивною. Та, як наслідок, погіршення фінансового стану господарств.

Проте хлібороби працьовитих рук не опускають. Усвідомлюють: за ними — продовольча безпека держави.

…У фермера Леонтія Гомоля з Іваничів Рівненського району нівроку вродив ячмінь сорту «Планет»: «Здаємо його на пиво. Вчасно посіяли, то й маємо хороший урожай. Я у цій справі з дитинства: люблю поле, люблю землю, люблю сіяти, вирощувати все і збирати».

Каже, 35-градусна спека, яка щойно відійшла, дещо позначилася на врожайності ранніх зернових: «Пшеничка мала бути трохи кращою. Коли молотили, то стебло знизу було ще зелене, а колосок уже спечений. Пшениці в нас до восьми тонн, ячменю — сім, ріпаку — близько чотирьох тонн. Намолоти хороші. Була погода, і дощі йшли. Все наливалося, все складалося чудово. Україна точно буде з хлібом, аби лише війна закінчилась. Дякую Богові та ЗСУ за можливість господарювати на рідній землі».

Загалом Леонтій Гомоль засіває 500 гектарів пшеницею, ячменем та озимим ріпаком. Зерно планує продавати підприємствам Рівненщини і Хмельниччини.

Родина Кінзерських з Ясининичів, що неподалік Рівного, вирощує озиму пшеницю та сою.

«Пшеничка у нас озима сорту «Еміл», щоправда, зерно трішки підсмалене. Коли починали збирати, вологість була 12-13 відсотків. Ми ще не повернулися до довоєнних цін, а витрати дуже зросли. Та головне — не вистачає людей, єдина надія — на пенсіонерів», — розповів фермер Броніслав Кінзерський (на фото).

Із прогнозами небагатослівні фермери не поспішають. Нагадують — не той урожай, що в полі, а той, що в коморі. Й тут не посперечаєшся!

А ось голова асоціації фермерів та приватних землевласників Рівненщини Андрій Кузьмич очікує зростання цін на пшеницю. Хоча б тому, що її менше посіяли: «У минулі роки пшениця стала нерентабельною для виробників. Лідером у нашій області та загалом в Україні стала соя. Цього року її сіяли всі, навіть одноосібники на ділянках по 15-20 сотих. Посівних площ в Україні вистачає як для внутрішніх потреб, так і для експорту. Працює «зерновий коридор». Наразі нема таких проблем, як рік тому, коли росіяни свідомо блокували всі логістичні зернові шляхи».

У мене ж на думці одне: тільки б не наврочити. Бо працьовиті люди і добірне збіжжя — наш головний неоціненний капітал.

Чудове свідчення — хоча б такий факт. Ченці Свято-Воскресенського чоловічого монастиря ПЦУ, що у повстанському урочищі Гурби, зібрали та вже й змолотили 200 тонн озимої пшениці, яку самі ж і виростили на 30 гектарах. Загалом поселенці тутешньої святої обителі обробляють понад 200 гектарів землі: сіють кукурудзу, квасолю, гречку та сою.

Сільськогосподарськими роботами займаються архімандрит Онуфрій та отець Лука.

«У нас нема працівників, ми тільки вдвох. Збираємо в будні, навіть попри те, що є служби. Зранку — молитва, після — збір врожаю. Нам у поміч комбайн і два трактори», — зазначив отець Онуфрій.

Частину врожаю використають на потреби монастиря: на борошно, хліб, проскури. Мають корів, биків, курей та свиней: є кого годувати. А що залишиться, продадуть — треба ж, кажуть, і якась копійчина.

Втім, говорити їм ніколи: готують поля під сівбу озимого ріпаку, затим візьмуться за збирання сої, гречки й кукурудзи. І так — аж до листопада.

Довідка «СВ». Урочище Гурби — місце найбільшої битви УПА. У квітні 1944-го, на Великдень, у відкритому протистоянні тут зійшлися орієнтовно 3,5 тисячі повстанців та 14 тисяч солдатів НКВС. Битва завершилася перемогою радянських військ, утім, оточити та знищити бійців УПА вони не змогли.

Щороку на третій день Великодня у Гурбах ушановують повстанців та моляться за спокій їхніх душ.

Пантеон Слави Героїв бою під Гурбами заклали 2006 року. В жовтні 2007-го перепоховали знайдені тут під час розкопок рештки бійців УПА та освятили колону Божої Матері-Покрови.

У 2016 році в урочищі Гурби відкрили Свято-Воскресенський чоловічий монастир на Повстанських могилах. Там діє однойменна дерев’яна церква.