• Власна справа

Овочі з «Ганиної Пустині»

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Фото автора.

На Миколаївщині у фермерів Бриченків було близько 200 гектарів землі під овочами, налагоджений ринок збуту. Війна внесла свої корективи в життя та бізнес: окупанти практично вщент зруйнували і пограбували господарство. Нині миколаївці перебралися на Чернігівщину, де знову зайнялися овочівництвом.

_{Почали з теплиць}

ЗЕМЛІ, на яких працюють миколаївські фермери, — у сучасному селі Оленівка неподалік Борзни, поблизу колишнього хутора Мотронівка, де колись був маєток Білозерських-Кулішів, а нині — історико-меморіальний музей-заповідник «Ганина Пустинь», створений з ініціативи та за сприяння земляка покійного Івана Плюща. Власне, саме зять Івана Степановича запросив миколаївських овочівників до Мотронівки, в якій вони спільно заснували ТОВ «Дивосвіт Агро».

Фермери збудували шість теплиць, щоправда, через низку обставин встигли запустити лише чотири. У теплицях — котли для опалення, система зрошування та підживлення.

«Зараз тут ростуть огірки голландських сортів», — пояснює 21-річний фермер Назар Бриченко. Попри молодий вік він добре розбирається в технологіях та в овочевому бізнесі. Навчився всього у батька та в агрономів, які працювали в їхньому господарстві.

«Тато саме поїхав на Миколаївщину — подивитися, що залишилося від господарства після нещодавнього ракетного удару, — продовжує Назар. — Ракета прилетіла в ангар. Все, що ще залишилося, згоріло... На жаль, повертатись і працювати там — великий ризик. Область обстрілюють щодня і ракетами, і «градами», і «смерчами».

Бриченко-старший займається овочівництвом понад 20 років. До війни господарював із сином у Снігурівському районі Миколаївщини — це неподалік Херсона та Чорнобаївки. Коли зайшли окупанти, фермерів у селі вже не було, але вивезти з господарства вони нічого не встигли. Рашисти ж розікрали практично все, що наживалося десятками років: сільськогосподарську техніку, оснащення, систему зрошення — обладнання на мільйони.

«Тепер починаємо все практично з нуля, — каже Назар. — Розсаду довелося висаджувати вручну, а раніше робили це посадковими машинами».

_{Робочих рук не вистачає}

НА ПЕРЕКОНАННЯ фермера, всі овочі треба вирощувати з розсади. «Інакше рентабельності не буде, — пояснює 21-річний співвласник «Дивосвіт Агро». — Для цього і звели теплиці».

Як писалося вище, не всі розсадники вдалося запустити. Причина — брак робочої сили.

«Чоловіків у селі залишилося мало, і не всі з них хочуть працювати. А що вдієш? Не можемо ж ми їх примушувати. Хоча платимо нормально, зайнятість постійна, починаючи з висадки розсади і завершуючи збором плодів, — розповідає Назар Бриченко. — Зараз працює 20 чоловік, під основний урожай треба буде більше. Оплата нараховується за зібраними кілограмами. В день можна заробити до півтори тисячі гривень, а якщо працювати без напруження, то 500-700 гривень».

«Земля тут краща, ніж на Миколаївщині?» — цікавлюсь в аграрія.

«Ні, але клімат сприятливіший для землеробства, — відповідає. — Тут ідуть дощі, а на півдні з ними біда. Цього року там все начисто посохло».

_{Якісне завше в ціні}

НА МИКОЛАЇВЩИНІ продукція Бриченків була відомою багатьом закупівельникам, і не тільки вітчизняним. Приміром, на Польщу українські фермери відправляли близько 600 тонн часнику.

На Чернігівщині вирощувати часник поки що не планують. За словами Назара, для цього потрібно чимало робочих рук. До того ж через війну землероби втратили посівний матеріал власної селекції.

Решту овочів вирощують з іноземного насіння. На жаль, стверджує Назар, вітчизняна наука відстає в овочівництві, а високоякісний насінний матеріал — це запорука отримання високоякісного врожаю.

«Кавуни теж іноземної селекції. Висаджували їх на Чернігівщині, ростуть непогано. Але якщо порівняти з півднем, то коли там врожай майже зібраний, тут він ще тільки достигає», — розповідає про особливості баштанних юний фермер.

Щоправда, кавунів посадили небагато, переважно для себе. А от під овочами — промислові площі. Саме розпочався сезон їх збору. Оскільки працівників катма, то представники ТОВ «Дивосвіт Агро» почали співпрацювати із жіночою колонією. Все прозоро і офіційно: договір, розрахунки, податки. Роботою ув’язнених жінок аграрії задоволені. Кажуть, ті швидко вчаться і відповідально ставляться до праці.

Вирощене фермери збуватимуть на Білоцерківський консервний завод, який постачає продукцію на внутрішній та зовнішній ринки. У підприємства високі вимоги до якості сировини, але й ціну за неї дають хорошу. «Якщо у вас є доброякісна продукція, то клієнти на неї завше знайдуться», — певен Назар Бриченко.