• Продовження теми

Риба гниє з голови

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

Із перших днів незалежності, очоливши процес так званого роздержавлення, високі чиновники взялися розкрадати всеукраїнське майно. Зуміти загарбати все, що впало в око, стало хитромудрою наукою, розробленою у владних кабінетах. Сьогодні вона продовжує поширюватися, сягнувши меж, згубних для держави.

НЕЩОДАВНО на шахрайстві спіймали високого посадовця Агенції з оборонних закупівель Віталія Черненка. Він зазіхнув на 700 тисяч доларів. Взявся «залагоджувати» справу корупціонерів у правоохоронних органах, де раніше працював, тож, ясна річ, мав там надійних колег. Чи може бути щось підліше і потворніше, ніж заподіяння шкоди країні під час війни?!

А ось ще одне свіже повідомлення: підозру у злодіянні оголошено трьом столичним високопосадовцям. Аби позаминулого опалювального сезону не виникало проблем із постачанням тепла населенню, Кабмін, виділивши необхідні кошти, наказав Укрвугіллю відвантажити достатню кількість палива Центренерго. Колишній заступник міністра енергетики Максим Немчинов разом із колишнім нардепом, а на час змови власником приватної компанії Володимиром Вечірком переконали зговірливого директора Укрвугілля Михайла Волошина, нібито буде ліпше, коли паливо спершу надійде до компаній нардепа. Таким чином змовники розжилися на трьох 20 мільйонами, а в цей час Центренерго, рятуючи нестачу і залагоджуючи ситуацію, яка затяглася внаслідок оборудки, вимушено купувало паливо «на стороні», переплативши 12 мільйонів гривень.

Чом не повчальний «досвід» для ділків на місцях? Наприклад, для таких, як у Просяній, що на Дніпропетровщині, де свого часу діяв найбільший у Європі збагачувальний каоліновий комбінат. Каолінова глина комбінату належить до корисних копалин загальнодержавного значення. Але розробку покладів призупинили ще 2016-го, а наступного року й зовсім усе заглохло. Несподівано знайшовся організатор, а з ним два виконавці та посібник-консультант, які разом налагодили видобуток каолінової глини, постачаючи її до Євросоюзу. За висновком київського НДІ судових експертиз, зробленого на запит Держслужби стратегічних розслідувань, шахраї встигли відправити цінної сировини на понад 400 мільйонів. Дивно, але поки що достеменно не з’ясовано, як же фігурантам справи вдавалося чинити свою брудну справу майже неприховано. За принципом «не спіймані — не злодії»? Та ні, безсумнівно, схему можна було виявити, було б бажання.

На околиці Дніпропетровщини знаходиться малопримітна Грушівська ОТГ, яка не вважається прифронтовою, але межує відразу з трьома нікопольськими громадами, котрі день і ніч обстрілюють окупанти. Не тільки безупинні повітряні тривоги не дають спокою місцевому люду, а й відсутність надійного укриття, зокрема для дітей. За свідченням «Прозоро», маловідоме тут ПП «Інтеб-К» ще торік нібито переобладнало покинутий напіврозвалений підвал на сховище від ворожих снарядів і бомб. Але насправді підвал як був занедбаним, таким і залишається. Щодо цього стривожені й обурені селяни звернулися до ГО «Люстраційна антикорупційна Рада Придніпров’я». Відгукнувшись, активісти ради повідомили про це журналістів. Коли представники ЗМІ приїхали у Грушівку, очільники громади не дозволили їм оглянути «укриття». Причину не пояснили — «не можна», і край. Але й так було зрозуміло, що показувати нічого, отож і «тримали оборону» три години, поки не з’явився поліцейський громади Євген Солянко та, позичивши очі в Сірка, збрехав, ніби Грушівку щойно зарахували до прифронтових, тому, мовляв, такий об’єкт розсекреченню не підлягає. Журналісти, певна річ, подали заяву про перешкоджання їхній законній діяльності, та що з того: досі катма і укриття у Грушівці, і реакції від правоохоронців.

Після знищення Каховського моря у грушівців з’явилася ще одна проблема — відсутність постійної подачі питної води. Щоб її розв’язати, держава надала кошти, а очільники громади створили комунальне підприємство «Патріот», яке дістало змогу по-новому запустити місцеві водогони. І запустило, кажуть у Грушівці. Тільки спершу подавали воду раз на тиждень, а нині цього не роблять навіть раз на місяць. «Вождям» ОТГ разом із директором, бухгалтерією і контролерами КП вигідніше напувати народ привізною водою, для чого вони закупили «парк» автоводовозів. Спочатку правили з людей по 140 гривень за куб, але незабаром ціну збільшили: подорожчало пальне, а тут ще і постійні перебої з електроенергією. Тож, мовляв, «не до жиру, треба виживати». Не про селян у цьому разі думають, а про вигоду для себе. У сусідньому селі Мар’янка благодійники з Чехії пробурили сверд-ловину артезіанської води. Подібне вони запропонували і Грушівці, проте у сільраді відмовилися. Замахали руками, навіщо, мовляв, ми ж закупили автоцистерни!

ХІБА це не черговий красномовний факт, який засвідчує, що велике крадівництво стало всеосяжним? А існуючі схеми безпрецедентного грабунку України прикривають і пильнують державні мужі з кабінетів Офісу президента, очільника уряду, міністерств, Верховної Ради України і численні наразі майже бездіяльні правоохоронні органи.

Ось історія на підтвердження. У Кривому Розі є багатопрофільна лікарня-гігант, яку за кількістю щоденних відвідувачів у народі прозвали «тисячницею». Тепер за велінням зверху її перекваліфікували мало не на інститут, попередньо вирішивши реконструювати приміщення. Проєктанти запросили на це аж 1 мільярд 300 мільйонів гривень. У багатьох виникла думка, що для воюючої країни така витрата і непосильна, і невчасна. Однак Кабмін уже виділив суму. Про це сповістило Національне антикорупційне бюро України. Чому з цією новиною поспішило саме НАБУ? Як вважають слідчі, кошти «підігнали» сумнозвісному ідеологу «великого будівництва» в масштабах не тільки Дніпропетровської області, а й усієї України Юрію Голику. Він лишається радником Офісу президента з цих питань, попри те що разом із колишнім главою ОДА Валентином Резніченком є підозрюваним у резонансній корупційній справі, яку ще розслідують. До речі, тендер на реконструкцію лікарні у Кривому Розі вже встигла виграти компанія «Стройінвест», яка теж зафіксована у дніпропетровському провадженні. Оскільки у телефоні Юрія Голика слідчі НАБУ виявили листування з Денисом Островським — лідером «Строй­інвесту», то зрозуміло, з чиєї подачі останній виграв тендер.

Уклавши угоду з компанією, яка є фігурантом карної справи, чиновники плюнули в обличчя і громадянам України, що сплачують податки, й іноземним партнерам, які надають Україні дотації. Цим вони ще і продемонстрували, що підтримують та заохочують «велике крадівництво», мають власну зацікавленість у ньому.

Звісно, ніхто не проти оновлення лікарні у залізорудному краї. Але коли величезною сумою державних коштів розпоряджається спійманий на корупційних злодіяннях Юрій Голик, а його підручна компанія «Стройінвест» стає генпідрядником, то мимоволі спливає думка, що реконструкцію лікарні розпочинають виключно для забезпечення хабарами і «відкатами» посадовців із Кабміну та Офісу президента. Робиться це безкарно, попри чинні державну і самоврядну влади, всілякі правоохоронні антикорупційні органи та служби, створені для боротьби з економічною злочинністю. Користі від них, як кажуть у народі, як від козла молока.

…Один мешканець Дніпра відомий тим, що четвертий рік веде статистику оприлюднених у засобах масової інформації фактів оголошення підозр спійманим на крадівництві чиновникам та стражам правопорядку. Нині у його картотеці — 958 таких випадків. Як гадаєте, у скількох із них суд поставив остаточну крапку і покарав злочинців? Вироки наразі винесено тільки... 29 фігурантам порушених справ! Та й вони стосуються переважно «дрібноти» із периферій.

Коментувати тут нема чого.