Пост здоров’я

Cторінку підготував
Микола ЮРЧИШИН.

• На прийомі у спеціаліста

Найголовніше — правильне лікування

Розмову вів

Микола ЮРЧИШИН.

Фото автора.

Ревматоїдний артрит — хронічний запальний процес з ураженням переважної більшості суглобів, яке, врешті-решт, закінчується їх руйнацією. Докладніше про цю недугу у розмові із завідувачем першого ревматологічного відділення Олександрівської клінічної лікарні м. Києва кандидатом медичних наук О. І. ІВАШКІВСЬКИМ.

— Олексію Івановичу, чому ревматоїдний артрит так часто призводить до надто негативних наслідків, навіть до інвалідності?

— Через невчасно призначене лікування. Тоді відбувається так зване анкілозування, тобто уражений хворобою суглоб перестає рухатись, і це часто-густо спричиняє інвалідність. Щоб якось поліпшити в цій ситуації життя хворому, потрібно виконати ендопротезування, тобто замінити суглоб на штучний. Якщо ж діагноз цієї патології поставлено своєчасно, правильно призначено терапію, то, зрозуміло, можна досягти ремісії (стабілізації захворювання) і цим унеможливити або ж суттєво відтермінувати негативні наслідки, які несе в собі недуга.

На превеликий жаль, більшість хворих на ревматоїдний артрит роками не приймають відповідної терапії або починають це робити з суттєвим запізненням.

— Чому так трапляється?

— Бо часто людина лікується не в ревматолога, а в інших фахівців, зокрема у «цілителів», методи яких бувають абсолютно далекі від належного лікування цієї хвороби. Попри всю повагу до народної медицини їй не під силу впоратись із таким серйозним і грізним захворюванням. Бо через 3-5 років половина тих пацієнтів, котрі лікуються неправильно, стають інвалідами. Принагідно зазначу: жінки уп’ятеро частіше потерпають від цієї болячки, ніж чоловіки. А це матері, дружини. Зрозуміло, що це створює і соціальні, і психологічні проблеми.

— Як лікують недугу?

— У діагностиці ми враховуємо особливості тих суглобів, котрі найчастіше уражуються ревматоїдним артритом. Неодмінно беремо до уваги світові протоколи лікування, які затверджені міжнародними експертами і є обов’язковими для кожного ревматолога. Воно має бути комплексне, із застосуванням нестероїдних препаратів, які тамують біль і знімають запалення. Проте часто не обходиться без стероїдних протизапальних препаратів — як місточка, поки почне діяти базисна терапія, що також є обов’язковою. Найсучаснішими є ліки імунобіологічної дії. Вони містять так звані моноклональні антитіла, які нейтралізують всі речовини, що викликають запалення.

Добре, що сьогодні в арсеналі ревматологів є такі ефективні ліки. Щоправда, вони недешеві. Але, зупинивши ревматоїдний артрит, вони рятують людину від інвалідизації.

— Назвіть, будь ласка, симптоми хвороби.

— Це ранкова скутість дрібних суглобів, передусім кистей та стоп. Прокидаючись, людина не може їх зігнути, випрямити. Потрібен час, щоб вони нормально зафункціонували. Можуть уражуватися пальці та суглоби рук, а також плечові, ліктеві, променево-зап’ясткові, колінні, гомілково-ступневі. Тобто розвивається поліартрит. Інколи запалення поширюється на нижньощелепні суглоби. Тоді людина не може повністю відкрити рота, прожувати їжу.

Є певні симптоми, за якими лише фахівець здатний розпізнати, що має місце в цьому разі: ревматоїдний артрит чи остеоартроз, при якому відбувається насамперед ураження хряща і кісткової структури, або ж подагра чи наслідок порушення метаболізму, або ж інший артрит як відповідь на перенесену інфекцію. Тільки спеціаліст може після огляду таких хворих чітко визначитись із лікуванням.

Пацієнтові роблять рентгенографію уражених суглобів, проводять комплекс лабораторних аналізів. Часто потрібне ультразвукове дослідження, а в окремих випадках магнітно-резонансна томографія, або ж вдаються до інших методів променевої діагностики. Усе це допомагає встановити правильний діагноз і відповідно до нього призначити лікування.

Крім медикаментозних препаратів, коли запальні процеси призупинено, обов’язково призначають лікувальну фізкультуру. Фізична активність сприяє нормальному функціонуванню суглоба, стимулює функцію наднирників, а це зумовлює виділення речовин із певною протизапальною дією.

— Коли лікарі вже добилися стійкої ремісії, які медичні заходи застосовуються далі?

— В окремих випадках (це питання вирішується індивідуально) продовжують лікування в умовах стаціонару, потім готують до санаторно-курортного лікування. Найефективніші сірководневі джерела.

Надалі хворий повинен постійно виконувати комплекс спеціальних вправ, які допомагають бути у задовільному фізичному і психологічному стані. Бо, зрозуміло, сильний біль позначається і на психіці хворого. Тут корисні різні психотерапевтичні форми, наприклад, бесіда з лікарем, індивідуальна чи групова. Важливе також спілкування з людьми, котрі вже пройшли через це захворювання, відчули на собі ефект від лікування, так би мовити, перевірили все на собі. Бо лікар, який говорить правильні речі, — одна річ. А зовсім інша, коли пацієнт переконується на прикладі своїх сусідів по палаті чи відділенню у необхідності своєчасного звернення до лікаря. Якщо пацієнт стає нашим союзником, а ми — його, — це половина успіху. Не може лікар вирішити всіх проблем, він порадник. Його завдання поставити правильний діагноз, розробити схему лікування, пояснити її пацієнтові, а той повинен виконувати і втілювати це в життя.