Архів
Вівторок,
24 вересня 2024 року

№ 39 (20083)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:
  Версія для друку          На головну
  • Шанована в селі людина

Щоб гармонь ніколи не стихала

Віталій НАЗАРЕНКО.

Чернігівська область.

Фото автора.

77-річний Валентин Журавель — останній із восьми музик у давньому селі Стольне, що в Менській громаді. Талановитий та самобутній самоук, який увійшов до десятка найкращих гармоністів України. Його називають людиною-оркестром, бо, крім гармоні, одночасно грає на бубні та свищику, а четвертим інструментом, який зазвичай заступає у фіналі, є шапка із 43 дзвіночками.

ВАЛЕНТИН Миколайович — знана і шанована людина у Стольному. Колишній учитель фізкультури, талановитий музика і дбайливий господар, який іще й кошики та верейки встигає плести. «Навчився на старості літ», — усміхається співрозмовник. Наш погляд привертають червоні чоботи, в які взутий чоловік. «Вони ще довоєнні, тобто дореволюційні», — підкреслює їх вік Валентин Миколайович.

Утім, головним захопленням його життя усе ж є музика. Валентин Журавель — справжній хранитель гармоней. Їх у нього аж 12 штук.

— Буває, що музикант помирає, а гармонь після смерті викидають, кращий варіант — занесуть на горище. Я забираю інструменти безкоштовно, іноді трохи віддячую, — розповідає чоловік. — Музичної освіти в мене немає, але ввійшов до десятка найкращих гармоністів України, учасник 10 всеукраїнських і двох міжнародних фестивалів. Отак-от!

Основним інструментом маестро-самоука є гармонь. Однак із відходом музикантів-односельців вирішив, що зможе замінити двох або ж трьох.

— Раніше мені Олег Луцук (майстер гончарної справи. — Авт.) допомагав, насвистував у свищик. Нині йому не до музики, він воює, — веде далі Валентин Миколайович і показує на шапку. — Тут 43 «бубенчики», вони різні. Це теж музичний інструмент. Зазвичай він звучить у фіналі.

Знаєте, для музиканта головне розігратись. Якщо ж немає такої можливості, то хильнути у міру. А коли пригубиш і розіграєшся, то вже успіх, — сміється дядько й розтягує гармонь.

У виконанні музики звучить полька. Ця мелодія є популярною на весіллях, точніше сказати, була. За своє життя Валентин Журавель відіграв на 147 таких банкетах, про кожний робив окрему помітку на футлярі від гармоні.

— На весіллях не так просто й грати, — згадує важку музичну працю. — Буває така свадьба, що понаїдаються, понапиваються, та й усе. А буває — боже ти мій! Удержу немає! Та й треба знати, кому, що і як грати. Коли бачу, батько чи мати весільну танцюють, то їм треба небагато, а молоді кричать: «Мало!». І таке буває, що танцюрист і музикант починають змагання. І що ви думаєте? Якось я грав одну годину і 53 хвилини без перепочинку. Не переміг танцюриста!

До справжнього сільського весілля, розповідає старожил, готувались тиждень, ще стільки ж гуляли. Столи накривали під навісом. «А тепер що? Найняв ресторан, увімкнув музику — і вся тобі свадьба», — зітхає чоловік. Один із його улюблених жанрів — це «вечірки», серед яких є і стольненські. Звучать вони бадьоро та весело, гармонь ніби закликає пуститись у танок, а бубни змушують ноги мимоволі підтупувати. «Бубон — це велике діло. Гармонь навіть слабше веде, та й свищик дає свою силу», — характеризує роль інструментів Валентин Миколайович.

Мимохіть мелодія змушує сивочолого музиканта поринути у спогади, згадати, як замолоду звучали на кожній сільській вулиці стольненські «вечірки».

— Було це до Олімпіади у 1980-х, а тоді вже все відійшло, — розмірковує він, не без нотки оптимізму додаючи: — Ручна робота, жива музика ніколи не втратять своєї сили та цінності. Але майстерність треба передавати новим поколінням. Я був на міжнародному фестивалі й приємно здивувався підготовленим дитячим колективам. А що в нас? Класу гармоні в музичних школах катма.

Учитель за освітою, майстер лозоплетіння та музикант за покликанням зовсім не проти повернутись на педагогічну ниву. Треба ж передати здібній молоді все, чого навчився за довге й насичене життя. Добре, що в Стольному є де і як це організувати. Нещодавно в місцевому краєзнавчому музеї з’явилась дуже ініціативна директорка, котра прагне на базі установи створити справжній культурно-мистецький простір, у якому знайдеться місце не лише експонатам, а й живим традиціям, майстер-класам та урокам.

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
Борговий зашморг
Читати
I жнивують, і сіють
Читати
Може, природа змилується
Читати
Ризиків для водозабору, запевняють, нема
Читати
Експорт просувається
Читати
Пророкують «найважчу зиму»
Читати
Скорочення більш ніж наполовину
Читати
«Актив, а не тягар»
Читати
Недремне око на дорогах
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове