• Неоголошена війна

Чий план спрацює?

Михайло ВЕДМІДЬ.

МИНУЛИЙ тиждень відзначився неабиякою міжнародно-політичною активністю. У Нью-Йорку (США) відбувалися численні заходи 79-ї Генеральної Асамблеї ООН. Китай, Бразилія та інші країни Глобального Півдня оголосили про формування платформи «Друзі миру». Президент України Володимир Зеленський здійснив американське турне, в ході якого виступив із промовою на сесії Генасамблеї та зустрівся зі своїм візаві Джо Байденом і кандидатами на пост президента США Камалою Гарріс та Дональдом Трампом. І всюди йшлося про мир: яким він має бути і як його досягти, аби не порушити принципу справедливості та норм міжнародного права.

Установче засідання платформи «Друзі миру» відбулось у п’ятницю, 27 вересня. До ініціаторів утворення такої групи — Китаю та Бразилії приєдналися Азербайджан, Єгипет, В’єтнам, ОАЕ, Саудівська Аравія, Таїланд, Мексика, Кенія та Колумбія. Є інформація, що запрошено Францію і Швейцарію. Ключовим посланням групи є термінова необхідність розпочати мирні переговори задля припинення війни в Україні.

Несподівано для багатьох глава МЗС Угорщини Петер Сіярто оголосив, що його країна приєднується до групи «Друзі миру». Угорщина підтримує дипломатичні зусилля, заявив він, узгоджені з китайсько-бразильським мирним планом, який наголошує на дипломатії як на єдиному вирішенні проблеми, що запобігає ядерній ескалації та поділу світу на східний і західний блоки. І повторив, що постачання зброї лише продовжує конфлікт і збільшує страждання.

Утім, Володимир Зеленський відкинув цей «мирний план» «друзів миру» як такий, що служить інтересам москви, тим паче, що з Києвом він не обговорювався.

Українського президента підтримав Високий представник ЄС із питань зовнішньої політики і політики безпеки Жозеп Боррель. Коментуючи подію, він заявив: «Є певні країни-члени, не так багато, можливо, лише одна, звичайно, не наймогутніша, які починають думати категоріями капітуляції, говорячи про мир. Звісно, ніхто не вживає слова «капітуляція», але їхні підходи цілком еквівалентні». Глава європейської дипломатії додав, що це «унікальний випадок».

Та попри всю важливість позиції провідних країн Глобального Півдня вирішальною для долі України та й решти світу є позиція країн Заходу. Тому більше уваги ЗМІ приділили висвітленню подій, пов’язаних з американським турне Зеленського.

Напередодні цього візиту багато хто був оптимістично налаштований щодо перспектив заокеанського вояжу Зеленського та його здатності переконати американські політичні еліти в необхідності збільшити підтримку України і сприяти реалізації його Плану миру. Натомість Україна неочікувано опинилася в центрі дипломатичного скандалу, потрапивши у пастку тамтешніх виборчих перегонів. Гіршого сценарію годі було й уявити.

22 вересня, коли український президент прилетів до США, у виданні The New Yorker вийшло його інтерв’ю. В ньому Зеленський висловив кілька гострих зауважень на адресу Дональда Трампа та його кандидата у віцепрезиденти Джей Ді Венса. Критика стосувалася планів останніх завершити війну в Україні без урахування її інтересів і покарання країни-агресорки росії. Загалом така критика є правильною і справедливою. От тільки час для її оприлюднення — в розпал передвиборної кампанії у США, та ще й напередодні запланованої зустрічі з Трампом, — виявився абсолютно помилковим. Подібне гостре інтерв’ю могла дозволити собі людина, яка не є представником офіційної влади, а не глава держави, що приїхав просити допомоги та підтримки. Тож цілком зрозуміло, що Трампу, який і раніше не виказував великої симпатії до Зеленського, не сподобалися публічні закиди українського президента в його некомпетентності. Тому він відмовився зустрічатись із Зеленським, порушивши плани і сподівання нашої делегації. Врешті-решт зустріч таки відбулася, хоча й не з тими результатами, на які сподівалися.

І це не єдина дипломатична помилка команди Зеленського. Був, зокрема, і «пенсильванський ляп» (візит на завод із виробництва боєприпасів для ЗСУ), після чого Республіканська партія звинуватила Україну у «втручанні в американські вибори» і зажадала відкликати посла України в США О. Маркарову.

Не додало великого оптимізму і спілкування Зеленського із президентом США Д. Байденом. Принаймні дозволу бити західною зброєю по об’єктах на території росії офіційно так і не було одержано. Хіба що оголосили про черговий пакет американської військової допомоги. І пообіцяли обговорити з партнерами питання додаткової допомоги Україні на засіданні лідерів країн у форматі «Рамштайн», яке відбудеться 12 жовтня в Німеччині.

Загалом, якщо відверто, — не густо. Особливо коли розраховувати на перемогу у війні із загарбником. Або хоча б на «сильну позицію» в мирних переговорах з агресором. «Нам потрібна грамотна стратегія щодо США та якісна фахова дипломатія, — вважає журналіст, аналітик та піар-технолог Петро Герасименко. — Час, коли можна було отримувати результат на харизмі лідера країни, яка веде боротьбу за існування, вже минув. Настав час для копіткої роботи, часто непублічної, але результативнішої. Проблема в тому, що поруч із Зеленським критично бракує людей, які могли б давати йому мудрі поради. А вони зараз дуже потрібні».

І з цим важко не погодитись, адже кадри, як відомо, вирішують усе. І якщо команда із п’яти-шести «ефективних менеджерів» не може впоратись із завданням і досягати бажаних результатів, треба міняти її, а не «переставляти ліжка».

Тим часом ситуація на фронті залишається складною. Росіяни формують подвійне кільце оточення довкола Вугледара. Про це у неділю, 29 вересня, повідомив український військовий журналіст Богдан Мирошников, якого цитує Укрінформ. За його словами, в центрі міста тривають бої, на флангах просування ворога зупинити не вдалося. Оглядач повідомив, що зараз логістика в місті тримається на одній ґрунтовій дорозі, яка прострілюється. Ситуація, за його словами, подібна до тієї, яка була в Бахмуті перед його окупацією. «Щоб уникнути катастрофи, часу залишається обмаль», — резюмує Мирошников.

У ранковому зведенні Генштабу ЗСУ за неділю, 29 вересня, зазначається, що Сили оборони України «продовжують активними діями виснажувати бойовий потенціал ворога, зокрема й під час операції в Курській області рф».