Архів
Вівторок,
1 жовтня 2024 року

№ 40 (20084)
  Про нас
  Реклама
  Поточний номер
ico   Передплата

Шукати фразу повністю
      У номері:Жовтень
  Версія для друку          На головну
  • Світлий промінь

«На вушко...»

Віктор ЗЕЛЕНЮК.

Вінницька область.

Саме таку милозвучну назву має альбом казок в аудіозапису голосами воїнів ЗСУ, над яким працює колектив Барського міського художнього аматорського театру. В альбомі їх буде не менш як 15.

ЗА СЛОВАМИ директора театру Романа Григорьєва, цю специфічну роботу вони планують завершити уже за два місяці і прослухати казки можна буде у соціальних мережах. Нинішнього року барський театр виграв п’ять грантів від Українського культурного фонду на реалізацію своїх проєктів. Одним із них і є «На вушко…».

«Ще п’ять років тому ми налагодили контакти із ЗСУ і розпочинали співпрацю із запрошення військових, а також їхніх рідних спробувати себе в ролі акторів, — розповідає пан Роман. — На сцену виходили демобілізовані або ті, хто перебував на реабілітації. З виставами за їхньої участі ми побували на гастролях на Донеччині. Виступали, зокрема, у Маріуполі, Слов’янську… Тепер вирішили долучити їх до озвучення казок. У цьому є глибокий символізм: люди, які захищають нас від ворога, до яких є велика довіра, читатимуть маленьким українцям…»

Розробляли цей казковий проєкт Роман Григор’єв і головна режисерка театру Ірина Дєдова, яка й запропонувала назвати його «На вушко». З її вуст ці слова звучать по-особливому ніжно, бо Ірина теж мама і разом із чоловіком виховують доньку.

До речі, чоловік пані Ірини Олександр, звукорежисер театру, нині теж військовий — служить за контрактом в одній із військових частин. Йому доручили в цьому проєкті важливий етап — провести запис казок у власній музичній студії.

Олександр каже, що не всі, кому пропонували, наважуються на роль читця. Найчастіше відмовляються з однієї причини: ми ніколи такого не робили, тому й боїмося, що нічого у нас не вийде. Але звукорежисер аргументовано пояснює, що за нинішніх технічних засобів можна переписати той чи інший епізод, тому нема чого хвилюватися.

Перші дві казки начитав тезка звукорежисера. Він мобілізований і нині служить у війську. Зараз приїхав до батьків у відпустку. Озвучив казки «Ворона і Рак» та «Сонце, Мороз і Вітер». Уже зроблено записи чотирьох казок. Водночас театр зіткнувся з проблемою авторського права. Виявляється, що народні казки уже захищені законодавством. Та все поступово вирішується.

Аби додати тексту динаміки, звукорежисер наповнює його певними звуками, скажімо, тими, які видають тварини чи птахи, про яких ідеться у казці. У записі можна почути шум вітру чи дощу, якщо про такі природні явища згадується у сюжеті. Крім того, кожна казка починається і закінчується мелодією, яку написав Олександр Дєдов. Вона звучить і як фонова музика.

«Ми називатимемо прізвища кожного читця, а також підрозділ, в якому він служить чи служив, захищаючи країну від окупантів, — додає Роман Григор’єв. — Це теж своєрідна подяка колективу театру оборонцям рідної землі. У такий спосіб нагадуємо про тих людей, які дають можливість працювати, займатися творчістю, виховувати дітей, а дітям навчатися, ходити у дитячі садки».

Версія для друку          На головну
  • З повідомлень інформагентств
На Чернігівщині найбрудніше
Читати
Лідери — центр і південь
Читати
Стартують земельні торги
Читати
Безгрошів’я
Читати
Чекають і вірять
Читати
Чорнобильців списали?
Читати
Iсторичне рішення
Читати
Набув чинності «церковний» закон
Читати
Коштів немає
Читати
Розкуповують машини
Читати
Відшкодування для аграріїв
Читати





При використанні наших публікацій посилання на «Сільські Вісті» обов’язкове