• АНТИдержава

Чиновницька братва на вигадки метка

_{Посадовці у різних органах влади спритно вигадують різноманітні схеми власної наживи}

Микола НЕЧИПОРЕНКО.

Дніпропетровська область.

ОСЬ, НАПРИКЛАД, ситуація в місті Новомосковськ, що на Дніпропетровщині, де цілісінький рік капітально ремонтують занедбане одноповерхове приміщення у провулку Козачий, 8. Місцеві активісти ГО «Люстраційна антикорупційна Рада Придніпров’я» (ГО «ЛАРП») звернули увагу на те, що ремонт надто затягнувся: ТОВ із «зашифрованою» назвою «Нью Білд Істейт», освоївши майже 18 із половиною мільйонів гривень, мало би вже його завершити. Натомість улітку роботи раптово, хоча й не надовго, припинилися повністю. Дозвіл на їхнє продовження знову отримало ТОВ «Нью Білд Істейт», причому з вельми суттєвим уточненням: на завершення ремонту йому знадобиться ще понад 21 мільйон гривень.

Природно, що активісти ГО «ЛАРП» забажали дізнатися, що ж у цій споруді буде після ремонту. Та їм цього не вдалося. Очільники міста, очевидно, не ризикували посилатися на міського голову Сергія Рєзніка, якого напередодні спіймали на одержанні хабара і тимчасово відсторонили від посади. А саме він запевняв містян, що у відновленій будівлі для них відкриють Центр надання адмініст-ративних послуг.

Тим часом прискіпливі антикорупціонери дізналися про оприлюднення проєкту нової будови в Новомосковську. Йдеться про зведення у наступному році… Центру надання адміністративних послуг на вулиці Паланочна, 29. Отакої! Як же тоді сприймати затію з ремонтом будівлі у провулку Козачий?

Із письмовим запитом щодо цього директорка ГО «ЛАРП» Олена Гарагуц звернулася до міської ради Новомосковська. Відгукнулася заступниця начальника Управління житлово-комунального господарства та капітального будівництва міськради Ірина Козинець. Із її листа зрозуміло, що балансоутримувачем нежитлової будівлі в Козачому провулку, 8, є якраз це управління (УЖКГ та КБ), тож воно й ухвалювало рішення стосовно капремонту. З якою метою чи за чиїм розпорядженням, у листі не сказано. Зате далі чиновниця внесла «повну ясність». Мовляв, оскільки будівля є комунальною власністю, то будь-які рішення про її призначення та розміщення в ній організацій і підприємств прийматиме міськрада. Наразі таке рішення відсутнє. Після повторного договору з ТОВ «Нью Білд Істейт», укладеного цього року, роботи передбачається завершити до середини грудня 2025 року.

Ця історія про бюджетні гроші не виняткова. Подібних парадоксальних випадків — хоч греблю гати. Чиновницька братва хитро вертить своїми повноваженнями і можливостями суто у власних інтересах, тримаючи на своїх гачках слухняних і не задарма прислужливих підприємців. Як із першими, так і з другими мала справу майже половина мешканців знаного в області села Єлизаветівка.

У перші роки незалежності України у Єлизаветівці на березі Блакитного озера затіяли будівництво котеджного містечка: поруч котеджів на дві сім’ї розташували ще й двоповерхові житлові будинки з усіма побутовими вигодами. Цим проєктом хвалилися і гордилися всі і скрізь.

Та коли сучасне містечко на озері заселили як окремий мікрорайон Єлизаветівки, то його відгородили від села високим парканом зі шлагбаумом на окремому в’їзді. А ТОВ «Екомаркет плюс», що зводило це «диво», вийшло з такою ідеєю: не передавати нового житлового комплексу в розпорядження місцевого самоврядування, себто в комунальну власність Єлизаветівської сільської ради, а лишити на утриманні будівельної компанії. Вони, мовляв, зводили це поселення, вони й забезпечуватимуть його жителів усіма потребами та послугами.

Хто ж думав, що мине зовсім небагато часу і цей «почин» перевернуть із ніг на голову? Наступна ідея звелася до того, що фірма «Екомаркет плюс» передала утримання містечка приватному ТОВ «ЖЕО «Місто на озері». Як виявилося, не передала, а сама створила це ЖЕО явно з наперед запрограмованим задумом захопити новозведений мікрорайон у свою приватну власність. Вочевидь, надовго, якщо не назавжди, оскільки збудоване житло і попервах, і зараз затято не передають у комунальну власність Єлизаветівської сільської ради. Житловий фонд також не дістався і Петриківській ОТГ, до якої увійшла Єлизаветівка. Більше того — земельну ділянку, зайняту містечком, Петриківська громада… віддала в оренду товариству «Місто на озері».

Зрозуміло, задля чого городили цей город: оскільки всі інженерно-комунальні мережі у власності ЖЕО, то воно і править свої тарифи на електро­­енергію, водопостачання та водовідведення. Якщо вірити спеціалістам, згадані комунальні послуги для мешканців містечка обходяться на 25 відсотків дорожче їхньої вартості. Отак «новаторський» підхід до утримання окремо взятого міста в селищі виливсь у бізнес із неабияким збагаченням хвацьких власників приватної фірми.

Від заселення «унікального» мікрорайону минуло чимало часу, тож нині тут переважають пенсіонери, серед яких є соціально незахищені, малозабезпечені, багатодітні. У селян і так не густо з коштами, а тут ще потрібно переплачувати заробітчанам на «доданій вартості». Схоже, що людей у цій ситуації покинули очільники місцевої влади. Дивує й те, що за оренду земельної ділянки під містечком ТОВ «ЖЕО «Місто на озері» не платить, причому давно. Або заборгували мільйони, або вважають і землю своєю приватною власністю. Очільників Петриківської ОТГ це чомусь не непокоїть.

НАПРОШУЄТЬСЯ висновок, що в Україні міцно прижилися вседозволеність і самоправство. Вони, немов іржа, з’їдають надії на верховенство законодавчої та виконавчої влад. Свавільники і шахраї почуваються спокійно, адже ніхто їх не зупиняє.

На підтвердження ще дві «парадоксальні» ситуації. Є у Дніпрі ТОВ «Торгова компанія «Ікс-Тех» із продажу шурупів, гвинтів, болтів тощо. Вона має у власності земельну ділянку площею майже чотири тисячі квадратних метрів і складські приміщення, розташовані на п’ятистах квадратних метрів. Свого часу Лівобережна окружна прокуратура заявила, що ця земельна ділянка була захоплена самовільно і склади на ній зведено незаконно. Тому звернулася до суду з позовом і вимогою усунути перешкоди власнику землі — міській громаді, тобто привести все до законного порядку. В результаті розпочалася справжня судова епопея: мовляв, ТОВ «Торгова компанія» придбало землю і склади як добросовісний набувач права власності ще 2020 року, сном-духом не відаючи, що підсунув їй усе продавець-шахрай, який 1998 року отримав свідоцтво на це нерухоме майно за рішенням виконкому Дніпропетровської тоді міської ради. Чим винна «Торгова компанія «Ікс-Тех», що такого свідоцтва насправді міськвиконком ніколи не видавав? Щоправда, зі складськими приміщеннями у них вийшла промашка — списати їх на колишнього власника-продавця не вийшло. Оскільки в лютому цього року «Торгова компанія» реєструвала їх як новобудови на невідому наразі особу. Втім, і ці неспростовні факти, що засвідчують оборудку, не дали змоги прокуратурі домогтися свого: Господарський суд відклав слухання у справі. З тих міркувань, що стосовно подібних спорів навіть Верховний Суд нібито все ще ухиляється від рішень. Ось винесе врешті-решт, тоді й на місцях буде видніше, як бути.

Другий випадок ще «смішніший», хоч мешканцям Богданівської сільської громади хочеться плакати. Поблизу села Богуслав уже кілька років поспіль час від часу горить і смердить полігон побутових відходів із райцентру Павлоград. Лише цього року він загорався чотири рази, востаннє погасити його не могли три тижні. День і ніч пахкає шкідливими викидами цей небезпечний для мешканців не тільки Богуслава, а й усіх сіл ОТГ «вулкан».

Чому виникла така ситуація, секрету немає. Богуславський полігон спланували свого часу, не врахувавши елементарних вимог щодо захоронення побутових відходів. Не існує проєктної документації на будівництво, не було і прогнозу подальшого впливу звалища на довкілля. Зараз не витримуються і технологічні параметри експлуатації, оскільки вони теж тут… не передбачені. Екологічна інспекція позивалася до суду з вимогою зупинити захоронення побутових відходів до цілковитого усунення кричущих недоліків, що має здійснити КП Павлоградської міської ради «Затишне місто». Суд погодився: полігон заклали без попередніх досліджень і не за проєктом, справді, тут хоронять відходи не за вимогами поводження з ними, але все це… суттєво не позначається на здоров’ї населення Богуслава та решти сіл Богданівської ОТГ.

У цьому рішенні Павлоградський суд навіть не вживав слово «полігон». Дав вказівку іменувати його Богуславським сміттєзвалищем. Мабуть, натякаючи на незліченну їх кількість, у яких нині поволі грузне вся держава.