• Після свята

Уманська іскра цадика Нахмана

Гервасій ЛЮШНЯ.

ЧЕРГОВОЇ бентежної ночі війни, ночі проти середи, 2 жовтня, ворог знову атакував Україну з повітря.

Вбивчі вибухи лунали на Київщині, Сумщині, Харківщині, Одещині, Черкащині…

Скажені КАБи (керовані авіабомби) падали на багатостраждальний Харків…

Уночі й на світанку, чи й удень пів України (переважно діти, жінки і літні люди) пережидали небезпеку у вимушено перенаселених підземеллях…

А в цей неспокійний для країни та і Європи час в Умані на Черкащині гуляли. І гуляли по повній!

Привід більш ніж поважний — свято Рош га-Шана (у перекладі — «голова року»), єврейський Новий рік. За єврейським літочисленням, нинішній празник ознаменував настання 5785 року з моменту створення світу. Саме в день народження світу Бог судить цей світ.

У сміливих брацлавських хасидів, як бачимо, навіть суд — свято.

Цього року на святкуванні Рош га-Шана скупчилося понад 33,5 тисячі паломників. Цю статистику повідомив у своєму телеграм-каналі голова обласної військової адміністрації Ігор Табурець.

І хоч глава ОВА закликав усіх учасників — і паломників, і місцевих жителів — не нехтувати сигналами повітряної тривоги, дотримуватися правил комендантської години, до його генеральського голосу навряд чи хто дослухався: Рош га-Шана!

Паломники, зодягнуті у чорні смокінги і білі сорочки, біля могили засновника брацлавського хасидизму ребе Нахмана молилися на Бога, підприємливі господарі (влада і окремі громадяни) — на гроші парафіян.

Чого досягнули брацлавські хасиди, покаже рік. Гостинні ж містяни завченими у попередні роки рухами буквально стелили перед «людьми в чорному» килимові доріжки. Було, звісно, за що.

Новорічний прейскурант одним і другим запам’ятається надовго.

Туристичний збір, без якого не пустять на територію святкування, обійшовся паломникам у суму 27-40 американських доларів, одна заваляща кімнатка — у 2000 «зелених» за тиждень, одне просте (не золоте!) ліжко — близько 2500, а найдорожчий номер у готелі — узагалі 20-30 тис. доларів.

Кажуть, що хасиди розбирали житло у святковій Умані швидше, ніж пасажири на вокзалі гарячі пиріжки з лівером.

Стартові пакети мобільного зв’язку хасиди купували по 10-25 доларів. За штуку! Від зв’язківців не відставали і перевізники, особливо ж — ввічливі уманські таксисти. Ціна поїздки по місту на авто із «шашечками» — близько сотні доларів…

Деякі далекоглядні прочани — уже й не прочани.

Набагато вигідніше купити в Умані квартиру чи будинок, ніж винаймати новорічні апартаменти «а ля дворовий туалет».

Потроху місто «хасидизується». Чи не нагадуватиме Умань (якщо на те пішло!) Вільямсбург — модний район в американському Брукліні, окупований хасидами? І в Умані дружини хасидів народжуватимуть по 7-14 дітей, і місто за темпами приросту населення, можливо, випередить не те що обласні Черкаси, а й стольний град Київ. Отоді й збудеться мрія деяких стовпів чинної української влади перетворити Умань на «другий Єрусалим», а ні, то бодай на «другий Вільямсбург».

Кому новорічні святкові прибутки, а комунальникам — хоч голову під колеса сміттєвоза. Після себе прочани традиційно залишають стільки відходів «життєдіяльності», що куди там уманському передмістю Лиса Гора!

Після хасидів усе негоже пахтить — навіть гроші й небо над містом!

Доводиться жертвувати всім — і житлом, і дорогами, і екологією, і самими жителями міста.

Невже один день живемо? Невже після нас хоч потоп?..

Була в Умані можливість позбутися цього стихійного напливу, відвернути від міста сумне майбутнє, була!

Не вчора, а вже позавчора Ізраїль хотів перенести могилу хасидського праведника Нахмана з уявного «другого Єрусалиму» в реальний Єрусалим.

На початку 2008-го за григоріанським календарем року канцелярія тодішнього прем’єр-міністра Ізраїлю Єхуда Ольмерта пропонувала — віддайте могилу цадика нам. Ми готові запропонувати вам високу фінансову компенсацію… І що ж? Відповідь на це запитання — через кілька абзаців.

А зараз кілька принагідних слів про книжку, днями прочитану. Її автор — Елі Візель, єврейський, французький і американський письменник, журналіст, громадський діяч, професор гуманітарних наук Бостонського університету.

Назва книжки «Розсипані іскри» (вид-во Москва: Гешарім, 2000).

Поважний автор лауреат Нобелівської премії миру 1986 року, Елі Візель професійно і без фанатизму розповідає про зародження і розвиток хасидизму — містичного вчення про іудаїзм, що виник у середині XVIII століття в Україні.

Є у «Розсипаних іскрах» і розділ «Нахман із Брацлава».

Автор змальовує портрет цадика і письменника (!) природними фарбами, не використовуючи рожевих тонів. Елі Візель повідомляє про те, що критиці тоді піддавалась не лише літературна діяльність Нахмана. «Його повсякденне життя теж викликало нарікання, — пише лауреат Нобелівської премії миру. — «Дурні компанії», в яких він постійно вертівся, його шалений індивідуалізм дратували багатьох. Неприязнь викликали його схильність до таємничості і невизначеності, зневажання громадської думки. Його засуджували за зв’язок із таємними франкістами (прихильники вчення Якова Франка, який у XVIII столітті проголосив себе Месією. — Г. Л.), що вірили, слідом за своїм вождем, у порятунок через зло.

Ось такі пастирі, одного з яких прийняла в себе уманська земля!

У світлі сказаного Елі Візелем знову повернемося більш як на чверть століття назад.

За повідомленням видання Focus.in.ua, із приводу еміграції цадика Нахмана на історичну батьківщину в грудні 2007-го делегація міністерства закордонних справ Ізраїлю на чолі з заступником гендиректора відомства Пінхасом Авіві відвідала Умань і Київ.

Українська сторона, за інформацією DW-World, начебто повідомила, що поховання хасидського праведника буде визнано… частиною національно-культурної спадщини (ось так! — Г. Л.). Чиєї спадщини? Уманських євреїв, котрих проживає в місті менше чверті відсотка?..

…У той неблизький уже час, коли багатонаціональна Умань на повні груди «дихала Україною», а не випарами хасидського сміття, канцелярія згаданого вище пана Ольмерта заявила, що має своє бачення проблеми.

Радник прем’єра Аві Відерман звернувся тоді до духовних лідерів брацлавської громади. І що ж? А нічого-нічогісінько. Таке враження, що пан Відерман наче ні до кого не звертався і його начебто ніхто й не почув…

Тоді ж експерт з питань релігії Сиван Рахав-Мейр пояснив, чому навколо могили Нахмана танцюють не лише у дні святкування Рош га-Шани: «Українці не хочуть втрачати такої важливої туристичної «перлини». Тому в Ізраїлі визнають, що доведеться виплатити компенсацію…»

«Перлину» — за Україну?..

Якщо так, чи не накоїть у будь-яку хвилину чи мить одна з хасидських «розсипаних іскор» (визначення лауреата Нобелівської премії миру Елі Візеля) пожежі?

Хіба мало Україні сумнозвісного «Білого братства» із його спробою захопити Софійський собор у Києві чи новітнього зла — московських попів, котрі своїми заплямованими рясами роздмухують вогнище війни, розкладене їхнім московським покровителем?..