• Неоголошена війна

Мирних планів громаддя

Михайло ВЕДМІДЬ.

ПІСЛЯ перемоги Дональда Трампа на президентських виборах у США однією з головних тем світових медіа стало жваве обговорення різних варіантів досягнення миру у війні Росії проти України. Залишалася ця тема провідною як у міжнародному, так і у вітчизняному інформпросторі і минулого тижня.

На суд читачів, глядачів та слухачів були представлені численні та різноманітні варіанти завершення війни. Аналітики, експерти, політики та «неназвані чиновники» високоповажних інстанцій висували свої припущення, здогадки і, звичайно ж, «абсолютно достовірні дані» щодо збройного «гарячого» (аж до ядерного) протистояння, яке ризикує перерости у Третю світову війну.

Пов’язана така активність, зрозуміло, із обіцянками Трампа швидко покінчити з російсько-українською війною у разі його перемоги на виборах. Вибори виграв. Тож настав час (із 20 січня 2025 року) виконувати свої передвиборні обіцянки. Ну а розмаїття усіляких прогнозів і планів пов’язане з тим, що остаточного плану у Трампа досі (чи поки що?) нема, принаймні у задекларованому такому статусі. Сам новий лідер США говорить про «мир через силу», але не уточнює, проти кого цю силу застосовуватиме — проти Росії, щоб посадити її за стіл переговорів, чи України, щоб примусити її відмовитися від суверенітету.

Серед запропонованих увазі громадськості варіантів і планів завершення війни були як, умовно кажучи, реалістичні, так і досить специфічні та навіть екзотичні. Так, британське видання The Guardian, аналізуючи подальші можливі дії Трампа, припускає, що він може вести переговори з Україною на умовах Володимира Путіна, якщо РФ погодиться розірвати стратегічне партнерство з Китаєм. Подібний розвиток подій навіть уявити важко. Так само, як і припущення видання Newsweek, що Сполучені Штати можуть повернути Україні ядерне озброєння. Втім, у Білому домі одразу ж заперечили: «Ми не плануємо надавати Україні ядерну зброю». Можливо, подібні чутки виникли після того, як Зеленський у вересневій розмові з Трампом сказав, що Україна потребує міцних гарантій безпеки. А такими можуть бути або її вступ до НАТО, або володіння ядерною зброєю. До речі, після тієї розмови видання Bild заявило, що влада України нібито й справді розглядає можливість відновлення ядерного статусу. Проте Зеленський це спростував.

Вірогідніший вигляд має інший варіант — фактичного заморожування лінії фронту в Україні. За даними видання The WalStreet Journal, одна з подібних версій, висунутих радниками Трампа, передбачає відмову України від вступу до НАТО протягом 20 років. Цей план також включає заморожування лінії фронту і створення 800-мильної демілітаризованої зони (майже 1300 км). До того ж залишити Росії приблизно 20% території України, які країна-агресорка захопила.

Не дуже гарна перспектива для України. Та й новообраного президента США подібний розвиток подій навряд чи прикрашатиме. До речі, не так давно Володимир Зеленський, репрезентуючи свій план перемоги, в одному з його пунктів запропонував розраховуватися за західну допомогу дефіцитними корисними копалинами, якими багаті надра країни. Мовляв, Трампа, як бізнесмена, така пропозиція обов’язково має зацікавити. Так воно і сталося.

У Європі, яка кровно зацікавлена у мирному розв’язанні конфлікту, також розуміють, із ким мають справу. Так, у виданні The Guardian наголошують, що Трампу, який говорив, що посадить за стіл переговорів РФ і Україну, доведеться вести перемовини з країнами Євросоюзу і Великою Британією. «Ми ті, хто може запропонувати щось цікаве. Торгові стимули для Америки. Збільшення витрат на НАТО. Посилення тиску на Іран. Миротворчі сили на території України. Допомога в майбутніх економічних сутичках США з Китаєм», — перерахував автор матеріалу те, що може зацікавити Трампа. Крім того, якщо ЄС і Британія конфіскують $300 млрд російських державних активів, вони зможуть залучити «серйозне фінансування», і Трампу не потрібно буде витрачати більше грошей на Україну. Він зможе показати, як «змусив цих паразитичних європейців розщедритися», і довести, що його критики помилялися. Тут не треба забувати, що угода, яка послабить позиції Києва, може наразити на небезпеку всю Європу.

Ну а що з цього приводу думають пересічні українці? Про це дізнаємось із результатів соціологічних досліджень. За даними Центру соціального моніторингу (ЦСМ), за необхідність розпочати переговори з Росією щодо заморожування бойових дій, оскільки країна вже зазнала великих жертв, висловилось 64% українців (це рекордний показник). Проти такого рішення виступив 31% опитуваних, іще 4% важко відповісти на це питання. Варто зазначити, що ЦСМ провів опитування на замовлення American PoliticaSevices у період із 15 по 21 листопада 2024 року методом телефонного інтерв’ю.

У ці ж дні були оприлюднені результати подібного опитування від компанії Gallup. За їхніми даними, у 2024 році підтримка миру шляхом переговорів серед українців зросла до 52%, натомість 38% опитуваних респондентів вважають, що боротися з Росією потрібно до повної перемоги. Торік показник щодо мирних переговорів із РФ вказував на підтримку лише 27% проти 63, які виступали за продовження боротьби з російськими окупантами.

Відповідне опитування на території Росії провела відносно незалежна, як для країни-агресорки, моніторингова група Russian Shield, де понад половина опитаних росіян вперше від початку повномасштабного вторгнення висловилась за початок переговорів між Україною та Росією. Опитування проводилось з 7 по 12 листопада 2024-го. За результатами дослідження, 52% опитуваних росіян проголосували за початок переговорів і закінчення війни. А от 36% виступили за продовження бойових дій на території України.

Чи враховуватимуть думку своїх співгромадян у Кремлі? Питання, швидше за все, риторичне. Москва не тільки має оперативні плани на найближчий час, розробили там і стратегічні завдання аж на 20-річний період. Заступник начальника Головного управління розвідки (ГУР) Міноборони України Вадим Скібіцький заявив, що в розпорядженні відомства є підготовлений у РФ документ із прогнозом розвитку воєнно-політичної ситуації у світі до 2045 року. В ньому передбачено план поділу України на три частини...

Ну то про що далі можна говорити? А треба буде.