I вороги, і «свої»

Леонід ЛОГВИНЕНКО.

По Харкову вкотре вдарили ракетами. Напевне, поки матеріал готуватиметься до друку й вийде у світ, буде ще не один приліт ракет і керованих бомб у місто. Найстрашніше, що до руйнації і смертей звикаєш, як до чогось буденного.

ЦЬОГО РАЗУ ракета зенітного комплексу С-400 поцілила в центральний район столиці Слобожанщини — Київський. Її боєголовка, що містить 250 кг тротилу, вибухнула у дворі, поруч цивільних будівель, які щільно стоять одна біля одної, і накоїла чимало біди: покалічені люди, знесені дахи, розбиті шибки, покручені майже в труби залізні двері під’їздів… Найбільше дісталося районному центру надання адміністративних послуг та архітектурно витонченій споруді кінця ХІХ століття, в якій ось уже 90 років розміщується Харківська обласна організація Спілки письменників України, що останні 30 років має статус національної.

Цей будинок пам’ятає багатьох класиків української літератури. Коли письменницька спільнота збиралася в ньому холодної пори року, то у невеликій актовій залі запалювали знаменитий камін. Біля нього, зокрема, дискутував із друзями, колегами по літературному цеху відомий учений-славіст, мовознавець Юрій Шевельов (Шерех). Саме він, здійснивши глибокі історико-лінгвістичні дослідження, зруйнував радянський міф про вихід з однієї слов’янської колиски трьох мов — української, білоруської та російської. Харківський учений, спираючись на беззаперечні історичні факти, довів, що українська мова почала формуватись у VII столітті, коли, як кажуть, «на місці Москви ще жаби квакали», а в XVI стала повноцінною лінгвістичною одиницею серед інших мов. Ось чому московити так люто ненавиділи Шевельова. Кремлівська влада переслідувала вченого все життя, а після його смерті агенти російського впливу — депутати Харківської міськради на чолі з Кернесом ухвалили рішення про демонтаж меморіальної дошки на будинкові, де жив славетний славіст. Може, хтось із читачів пам’ятає світлини в нашій газеті, на яких зафіксовано цей злочин: молодики кувалдою трощать пам’ятний знак про нашу національну гордість.

…Отож нещодавно російська ракета розтрощила будинок, який пам’ятає і Шевельова, і багатьох інших літераторів та вчених. Розташовувалось у ньому і видавництво НСПУ «Майдан», що за чверть століття видало сотні книжок, написаних талановитими українськими письменниками рідною мовою.

Слово важливе: його не лише прагнуть знищити, за нього вбивають. Кілька місяців тому двома ракетами російські нацисти зруйнували в Харкові чи не найбільшу друкарню в Європі «Фактор-друк», де у величезному комплексі повного циклу друкувалися книжки практично всіх українських видавництв — «Vivat», «Клуб сімейного дозвілля», «Ранок», «Фоліо», «Свічадо»... Згоріли не тільки тисячі примірників готової продукції, а й мученицькою смертю, у вогні, загинули люди, які вранці прийшли на роботу.

Ховаючись за пащекуванням про велику російську культуру, московити споконвіків намагалися знищити або привласнити все українське, особливо нашу літературу, наше слово. Вони викрадали в нас літописи й монастирські книги, а що їм не підходило, бо не вкладалось у концепцію «вєлікай расійскай історіі», спалювали. Один із перших ударів по Харківщині після початку широкомасштабного вторгнення був саме по слову — Національному музею-заповіднику Григорія Савича Сковороди, де під час пожежі згоріли сотні унікальних друкованих видань. В області знищено багато шкільних, сільських і районних бібліотек, сотні тисяч чи навіть мільйони книжок.

Мета цього культурного геноциду зрозуміла: спершу треба ліквідувати нашу літературу й тих, хто їй служить, а потім почати нав’язувати булгакових, достоєвських, бо, мовляв, у вас же таких геніїв нема… І врешті-решт на чужій культурі виховати покручів, яничарів, готових нищити власний народ.

Кілька тижнів тому генерал-майору командиру авіаційної дивізії військово-повітряних сил і протиповітряної оборони армії РФ Денису Кульші, який віддав наказ атакувати ракетами музей Григорія Сковороди, біля якого похований і сам філософ, заочно повідомили про підозру у воєнному злочині. Це друга підозра у справі: першу за цим фактом оголосили командиру винищувального авіаційного полку Івану Панченку. До речі, обидва злочинці мають українські прізвища. В якому ж коліні вони стали вбивцями?

А скільки нелюдів, що зреклися свого коріння, наводять ракети на наші міста, школи, лікарні, музеї і бібліотеки! 15 років тюрми дістав зрадник із Чугуєва, який надавав ворогові координати для ударів по Харківщині. Фігурант робив підготовку до нової серії повітряних атак по прифронтовій території регіону. В поле зору російських спецслужб чоловік потрапив через свої антиукраїнські дописи, заклики в соцмережах убивати українців. Із його вербуванням жодних клопотів у феесбешників не було.

А ось показова історія про священнослужителя, який мав би нести слово Боже людям, а насправді готував їм смерть. Днями працівники обласного управління СБУ затримали клірика УПЦ (МП), який шпигував за оборонцями Харкова. Отримані відомості він направляв куратору з країни-агресора у вигляді позначок на картах із докладним описом. Окупанти планували використати ці розвіддані для підготовки ракетно-бомбових ударів. За матеріалами слідства, 43-річний протоєрей народивсь у Мелітополі і протягом 2009-2018 років перебував на території РФ. Згодом переїхав «для служіння» до Харкова…

А скільки ще ворожих ракет націлені, щоб знищити нас, нашу землю, наше слово…

На фото автора: будівля НСПУ після вибуху ракети.