• Проблема

Безконтрольна вольниця чи планомірна легалізація?

Роман КИРЕЙ.

Нелегальний ринок зброї в Україні розростається. Вже звикаємо до повідомлень на зразок такого: рішенням суду довічне позбавлення волі дістав депутат Керецьківської сільської ради на Закарпатті Сергій Батрин за те, що 15 грудня минулого року підірвав у сесійній залі сільради три бойові осколкові гранати РГД-5 та Ф-1. Унаслідок вибухів постраждали 26 громадян, двоє з них згодом померли від тяжких поранень. Один із чоловіків помер наступного дня після теракту, а другий — за місяць. Нині суди розглядають дедалі більше справ, пов’язаних із незаконною зброєю та боєприпасами.

_{Хочеш залишити в себе зброю? Покажи її}

_{правоохоронцям!}

ПРО РІШЕННЯ Феміди в згаданій справі стало відомо наприкінці минулого тижня. А вже за кілька днів заступник міністра внутрішніх справ Богдан Драп’ятий розповів журналістам про особливості Закону України щодо вдосконалення порядку отримання, декларування та поводження з вогнепальною зброєю. Закон набув чинності 25 листопада. Відповідно до нього особи, які задекларують знайдену зброю, зможуть законно зберігати її під час режиму воєнного стану. А після його завершення — набути у власність, якщо зброя дозволена в цивільному обігу, нікому не належить, з її застосуванням не вчинялося злочинів. Правоохоронці зазначають, що не всі види зброї підлягатимуть декларуванню. Певна річ, бойові гранати задекларувати й зберігати не вдасться...

Проте фахівці сумніваються, що після 25 листопада до територіальних органів Нацполіції піде потік громадян, які волітимуть подати відповідну заявку та вказати, де й коли знайшли зброю. Зрештою, закон навряд чи суттєво позначиться загалом на явищі розповсюдження незаконної зброї. Записана в ньому обіцянка, що добровільне декларування або здача зброї звільнить громадян від карної відповідальності (в іншому разі — від 3 до 7 років позбавлення волі), навряд чи спрацює. В цьому переконує як міжнародний досвід — країни, де відбувалися бойові дії, десятками років боролись, а деякі й досі борються з розповсюдженням зброї, так і дослідження українських реалій, здійснені неурядовими організаціями.

_{Кому гранатомет за 3500 гривень?}

ЗАРАЗ на руках в українців дуже багато зброї. Чуємо й читаємо про це у ЗМІ мало не щодня. Правоохоронці намагаються контролювати ситуацію: своєчасно реагувати на повідомлення про скоєні злочини, зокрема із застосуванням зброї. Проте повністю перекрити її потік із прифронтових у тилові регіони їм не вдається.

...В одному із сіл Уманського району Черкащини 57-річний чоловік у власному помешканні незаконно зберігав рушниці, автомат Калашникова, магазини та набої, а також глушники до зброї. В Золотоніському районі тієї ж області поліцейські нещодавно затримали 37-річного жителя під час спроби продати ручний протитанковий гранатомет. За даними слідства, чоловік незаконно зберігав його та намагався збути за 3500 гривень. Дещо раніше правоохоронці виявили цілий арсенал незаконно придбаних боєприпасів та вибухових пристроїв, ручний гранатомет у жителя Канева. Подібними повідомленнями рясніють і місцеві сайти, і столичні інформаційні агенції.

Тільки на Черкащину з початку повно­масштабного вторгнення Росії, за повідомленням поліції, завезено, зокрема із зони бойових дій, та вилучено сотні одиниць вогнепальної зброї, чимало вибухівки, багато гранат і набоїв.

_{Не лише статистика правоохоронців}

НЕЗАКОННА зброя криє серйозні загрози, серед яких — зниження безпеки в громадах, можливість політичного насильства, рейдерство. Її наявність погіршує бізнес-клімат і навіть змінює культуру вирішення спорів та конфліктів. Крім того, така ситуація може поставити перепони у постачанні зброї з інших держав та ускладнити процес вступу України до ЄС. Такого висновку дійшли фахівці незалежного дослідницького проєкту SmalArms Survey разом із вітчизняним Центром безпекових досліджень «CEНСС». Вони провели низку досліджень, аби з’ясувати, як протидіяти новій для українського суспільства загрозі — розповсюдженню стрілецької зброї та легкого озброєння внаслідок агресії Росії. Кілька таких досліджень репрезентували нещодавно на конференції, що відбулась у Навчально-науковому інституті права Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

В ході одного з досліджень було опитано понад 16 тисяч працівників поліції. Відповідно до опрацьованих відповідей вогнепальна зброя та боєприпаси потрапляють у регіони з територій ведення бойових дій та територій поблизу лінії фронту військовим та цивільним автотранспортом. Крім того, зброю та набої, як зазначили 5143 респонденти, можливо розповсюджувати і з допомогою поштових служб доставки. В незаконному обігу переважають: патрони, гранати, револьвери та самозарядні пістолети. На відміну від сухої статистики, яку ведуть право­охоронці у плані протидії розповсюдженню зброї, опитування дало змогу почути думки та пропозиції поліцейських, що десятиліттями працюють у цій сфері. Як альтернативні варіанти боротьби з незаконним обігом вони, зокрема, пропонують:

— запровадження анонімних скриньок (камер) здачі зброї («вікно довіри», «поштомати для здачі зброї»);

— програми амністії для добровільної здачі зброї;

— розробка програм винагороди за інформацію.

_{Судових розглядів побільшало, але який вихід?}

ДОСЛІДЖЕННЯ «Судова практика розгляду кримінальних проваджень за фактами незаконного використання стрілецької зброї та легкого озброєння за період 2022-2023 років» представила учасникам заходу Надія Стефанів, голова Української асоціації жінок-суддів. Вона, зокрема, привернула увагу до динаміки збільшення таких справ (3921 вирок протягом 2022 року та 5464 — протягом 2023-го). Втім, більшості тим, кого правоохоронці піймали зі зброєю, суди виносять вироки з відстроченням покарання чи іспитовим терміном.

Також учасників дискусії зацікавила тема повернення вилученої за рішенням суду зброї до підрозділів ЗСУ. Представники Військової служби правопорядку України спільно з неурядовими організаціями вирішили поза рамками конференції попрацювати над механізмами, що зможуть прискорити таку передачу.

Суспільна небезпечність від незаконного і неконтрольованого обігу зброї та засобів ураження полягає в тому, що якщо арсенали зброї потраплять до сумнівних груп чи неадекватних осіб, то жертвою може стати кожен із нас. Які саме інструменти впливу на ситуацію обере влада? Чи йтиме шляхом лібералізації законів стосовно зброї для цивільних, чи, навпаки, жорсткіше каратиме тих, хто володіє незареєстрованою зброєю? Ухвалений закон поки що не дає відповіді на це запитання. Відсутність державної стратегії залишає «монополію на зброю» правоохоронцям та військовим. Разом з тим чимало українців переконані, що стрілецька зброя має бути чи не в кожному домі, принаймні під час війни. Це, мовляв, може стати додатковим фактором стримування агресора. Але разом з тим і становити нові загрози, чи не так?