• З інших видань

Обережно, екран

Підготувала Лариса ПИЛИПЕНКО.

«Фабрика екранних ідіотів» — так називається книжка французького нейробіолога Мішеля Демюрже, директора з досліджень національного інституту здоров’я Франції, у якій він на конкретних даних показує, як цифрові пристрої серйозно позначаються і не в кращий бік — на розвитку дітей і підлітків. Автор виходить із твердження, виведеного численними дослідженнями вчених із різних країн: за останні два десятиліття IQ (коефіцієнт рівня розумових здібностей і розвитку — інтелекту людини, який визначається за допомоги спеціальних тестів) молоді невпинно падає. Нові покоління менш інтелектуальні, ніж попередні.

КНИЖКА Демюрже стала бестселером у Франції. Британська телерадіомовна корпорація «BBC» поспілкувалась із ученим. Пропонуємо вашій увазі це інтерв’ю у скороченому вигляді.

— Пане Демюрже, чи справді сучасна молодь — перше в історії людства покоління, в якого інтелект нижчий, ніж в їхніх батьків?

— Дослідники давно довели, що показник інтелекту людства стабільно підвищується незалежно від расової приналежності. Однак останнім часом у деяких країнах ця тенденція почала змінюватися на протилежну. З’явилися так звані «цифрові аборигени» — перші діти, у яких IQ нижче, ніж у їхніх батьків. Цю тенденцію зафіксували в Норвегії, Данії, Фінляндії, Нідерландах, Франції та багатьох інших країнах.

— Що спричиняє падіння IQ?

— Учені поки що не можуть визначити конкретної ролі кожного чинника, наприклад, забруднення довкілля (особливо пестицидами) або вплив екранів телевізорів чи інших ґаджетів.

Утім, кілька досліджень засвідчили: чим довше дитина сидить перед телевізором, телефоном чи грає у відеоігри, тим сильніше знижується рівень її розумового розвитку. Страждають базові елементи інтелекту: мова, концентрація, пам’ять, культура. Зрештою це призводить до значного зниження успішності в школі.

— Чому цифрові пристрої чинять такий негативний вплив?

— Розвиток мовлення й розумових здібностей у дітей відбувається у процесі живого спілкування. Якщо мені дають інформацію напряму, мій мозок відгукується, його нейрони починають працювати. Коли ж я отримую інформацію з екрана, то нейрони реагують значно слабше або взагалі цього не роблять.

Якщо маленькій дитині сказати назву кольору, скажімо «зелений», тричі поспіль, то вона вивчить це слово. Коли ж вона чує те саме слово з екрана, то, за різними дослідженнями, дитині необхідно від двадцяти до шістдесяти разів, аби його запам’ятати.

Мозок не є «стабільним» органом. Його характеристики залежать від нашого досвіду. Оточення, проблеми, робота змінюють його структуру, якісь нейронні зв’язки формуються і міцнішають, інші зникають.

Учені помітили: час, проведений перед ґаджетом із розважальною метою, затримує анатомічне і функціональне дозрівання мозку в зонах, пов’язаних із мовою та увагою. Водночас навчання, інтелектуальна робота, читання, музика, мистецтво, спорт — усе це значно краще структурує й живить мозок, ніж цифрові пристрої.

Крім негативного впливу на IQ, є й інші проблеми: сидячи перед екраном, діти мало рухаються, що призводить до ожиріння, а блакитне світло комп’ютера тощо погіршує сон.

— Чи вся електроніка однаково шкідлива?

— Ніхто не стверджує, що «цифрова революція» — це погано і її потрібно зупинити. Я сам активно користуюсь цифровими інструментами. Коли моя донька пішла до школи, я показав їй деякі офісні програми і навчив шукати інформацію в Інтернеті.

Чи повинні учні засвоювати базові комп’ютерні навички? Певна річ, так.

Чи можуть цифрові технології стати важливим інструментом у педагогічному арсеналі вчителя? Безперечно, якщо вони є частиною структурованого освітнього процесу, і це ефективно сприяє засвоєнню знань.

Однак коли ґаджет безконтрольно потрапляє до рук дитини чи підлітка, він стає найпримітивнішим видом дозвілля: телебачення, яке, до речі, залишається екраном номер один для будь-якого віку (фільми, серіали, кліпи тощо); відеоігри, часто з елементами насильства, і, нарешті, соціальні мережі, де панує божевільне безглузде самоствердження.

— Чи існує дослідження про те, скільки часу діти і підлітки проводять перед екранами? Та скільки вважається безпечним?

— Так. Доведено, що в розвиненій країні дворічні в середньому сидять перед екраном майже три години на день, восьмирічні — близько п’яти, підлітки — понад сім годин. Це означає, що до 18 років наші діти проведуть перед екранами 30 шкільних років, або 16 робочих, працюючи повний робочий день.

Це безумство і безвідповідальність!

Дослідження показують, що дітям і підліткам легше дотримуватися правил, якщо їх спершу обговорити.

Варто пояснити, що екрани шкодять мозку, порушують сон, концентрацію, заважають засвоєнню мови, знижують успішність, підвищують ризик ожиріння тощо.

Що ж до загальних рекомендацій, то до шести років ідеальний варіант — жодного екрана (це не означає, що ви не можете час від часу дивитися з дітьми мультфільми).

Із шести років, за умови контролю за змістом інформації, яку одержує дитина, та дотримання режиму сну, — пів години, щонайбільше година на день.

І є важливі правила: жодного екрана вранці перед школою, ввечері перед сном або під час спілкування з іншими людьми.

Втім, важко пояснити дітям, що це — серйозна проблема, якщо ми, батьки, не розстаємося зі своїми смартфонами і планшетами. Тож потрібно стежити за тим, щоб при дітях відбувалося живе спілкування між дорослими.

— Чому багато батьків не вважають, що ґаджети можуть нашкодити дитині?

— Тому що інформація, яку надають батькам, — неповна і необ’єктивна. Але це й не дивно. Цифрова індустрія щороку приносить мільярди доларів. А діти і підлітки — вельми прибутковий ресурс. Тому багаті технологічні компанії не шкодують грошей, аби просувати у суспільстві потрібні їм погляди. Так, один психолог розповідав у різних ЗМІ, що відеоігри справляють позитивний ефект і відмова від них може навіть негативно позначитися на майбутньому дитини. А найжорстокіші ігри, мовляв, здатні справляти терапевтичну дію і гамувати дитячий гнів. При цьому ніхто із журналістів, які брали інтерв’ю в цього «експерта», не згадав, що він консультує компанії, які працюють в індустрії відеоігор.

Таке вже було з тютюном, глобальним потеплінням, пестицидами, цукром тощо.

— Якими, на вашу думку, будуть представники нинішнього цифрового покоління, коли стануть дорослими?

— Я часто чую, що «цифрові аборигени» досліджують світ «інакше». Мовляв, попри дефіцит мови, уваги і знань вони дуже вправні в «інших речах». Але що мається на увазі під «іншими речами»?

Дослідження показують, що всупереч поширеній думці така молодь не дуже добре володіє комп’ютером. Ці діти також не досить уміло справляються з обробкою і розумінням величезної кількості інформації, доступної в Інтернеті. Вони просто вміють користуватися застосунками, купувати товари в Мережі, завантажувати музику, фільми тощо.

Одурманені безглуздими розвагами, позбавлені мови, не здатні мислити, молоді люди при цьому абсолютно задоволені своїм життям.

Можливо, я помиляюсь. Навіть сподіваюся, що це так. Однак тому, що відбувається сьогодні з дітьми, і тому, як дорослі ставлять під загрозу їхнє майбутнє і розвиток, немає виправдання.