Січень

Cторінку підготував Микола ЮРЧИШИН.

Охороняти і примножувати

Микола ГРУДЕНЬ.

11 СІЧНЯ — Міжнародний день заповідників і національних парків. Уперше цю дату почали відзначати 1997 року за ініціативою Центру охорони дикої природи і Всесвітнього фонду дикої природи.

Найбільше досягнення в охороні природи — це надання охоронного статусу цінній природній території. Загалом у світі створено понад 11 тисяч заповідних територій, що мають статус заповідника чи національного парку.

Сучасна мережа природно-заповідних об’єктів України сформувалась унаслідок праці багатьох поколінь природо­охоронців, відіграючи важливу роль у вирішенні проблем збереження біологічного та ланд­шафтного різноманіття, підтримці екологічної рівноваги у природі, формуванні світоглядних орієнтирів людини, спільнот, суспільства. Загальна площа заповідних територій охоплює 6,8 відсотка території України.

Перший заповідник на території сучасної України був створений 1886 року українським природознавцем Володимиром Дідушицьким для збереження букових лісів та гніздівель орлана-білохвоста. Він також став і першим заповідником в Європі, який являв собою природний резерват площею 22,4 гектара поблизу села Пеняки (Бродівський район Львівської області) та одержав назву «Па­м’ятка Пеняцька». 2010-го на його основі створено Національний природний парк «Північне Поділля».

— Для України День заповідників і національних парків є особливо актуальним під час війни, — повідала кореспондентові «СВ» перший заступник міністра захисту довкілля та природних ресурсів О. В. Крамаренко. — Адже через воєнні дії внаслідок російської агресії природо­охоронні об’єкти також зазнають втрат та пошкоджень. Під окупацією залишається частина заповідників і національних природних парків. Серед них Чорноморський біосферний заповідник (на території та акваторії Херсонської та Миколаївської областей), біосферний заповідник «Асканія-Нова», національні природні парки Азово-Сиваський, «Олешківські Піски», Джарилгацький (Херсонська область), «Великий Луг» та Приазовський (Запоріжжя), «Білобережжя Святослава» (Миколаївська область), «Меотида» (Донецька область), «Кремінські ліси» (Луганщина) та «Чарівна Гавань» (АР Крим).

За словами Олени Володимирівни, Комітет із захисту заповідників і національних парків у своїй діяльності особливу увагу приділяє темі екоциду, який у межах «Формули миру» зазначено окремо восьмим викликом, для притягнення агресора до відповідальності за всі заподіяні вчинки проти природи. Комітет відзначає важливість цих унікальних природних об’єк­тів, що відіграють ключову роль у збереженні біорізноманіття та підтримці екологічної рівноваги.

Основну загрозу природі становить споживацька та безвідповідальна діяльність людини. Спостерігається катастрофічне зменшення площі територій водно-болотних угідь, степових екосистем, природних лісів тощо. Знищення довкілля відбувається внаслідок розорювання земель, вирубування лісів із подальшою зміною цільового призначення земель, осушення або обводнення територій, промислового, житлового та дачного будівництва тощо. З метою припинення процесів погіршення стану довкілля необхідно насамперед розширити існуючі та створити нові об’єкти природно-заповідного фонду.

На сьогодні лише в структурі природно-заповідного фонду Хмельницької області нараховується 536 заповідних об’єктів, із них 42 — загальнодержавного значення та 494 — місцевого. Серед них — один із найбільших в Україні та Європі національний природний парк «Подільські Товтри» загальною площею 261 316 гектарів. Територія парку становить 12,67 відсотка загальної території Хмельниччини і займає Ка­м’янець-Подільський та частково Хмельницький райони. Другим є національний природний парк «Мале Полісся», створений у 2013 році, загальною площею 8762,7 гектара, який розташований на території Шепетівського району.

Збереження, примноження, дбайливе і раціональне використання цього безцінного національного скарбу — обов’язок не тільки працівників установ природно-заповідного фонду, а й кожного жителя краю. Адже ми повинні па­м’ятати, що зберігаємо усе це для наших нащадків.