Як вижити ЗМI?

Маргарита СИТНИК.

Після вступу на посаду президента США Дональд Трамп із неабияким завзяттям почав запроваджувати свої порядки, переважно перекроюючи політику попередників. Серед іншого він ухвалив рішення призупинити виділення всієї зовнішньої допомоги на 90 днів. У документі зазначається, що програми розвитку «в багатьох випадках суперечать американським цінностям» і «не відповідають американським інтересам», відтак їх слід перевірити на предмет ефективності та «відповідності зовнішнім інтересам США».

В АГЕНТСТВІ США з міжнародного розвитку (USAID), яке координувало роботу численних програм, масові відпустки, звільнення працівників, а 1 лютого припинив роботу його сайт. USAID було створено 1961 року за президентства Джона Кеннеді, у розпал Холодної війни з радянською державою. У наш час агентство переорієнтоване на протистояння США Китаю, який активно просуває власну програму зовнішньої допомоги «Один пояс, один шлях» для посилення свого впливу. Слід зазначити, що американці є найбільшим у світі донором гуманітарної допомоги, на яку, втім, витрачається менше 1% федерального бюджету. Навіть за такого рівня фінансової залученості держави доцільність існування USAID обговорюється вже багато років. Демократи переконані, що гуманітарна допомога в довгостроковій перспективі вигідна для нацбезпеки, оскільки стабілізує країни — партнери США, а республіканці хочуть більше повноважень передавати Держдепу, вважаючи, що підтримка повинна бути більш цільовою.

Рішення американської влади серед іншого неабияк зачепило українську сферу медіа. За даними Інституту масової інформації (ІМІ), майже 90% інформресурсів працювали завдяки грантам. І хоч Євросоюз та ООН також надавали допомогу, проте левова її частка все ж надходила зі США: орієнтовно 80% українських ЗМІ співпрацювало саме з USAID. У чийомусь бюджеті розмір такої допомоги становив 100%, у когось — 40-60% чи й менше. Така ситуація утворилася великою мірою після початку повномасштабної війни, внаслідок чого рекламний ринок упав на 92%. Директор ІМІ Оксана Романюк вважає, що він і досі не відродився. І якщо в національних медіа з’явилися рекламодавці, за рахунок яких вони почали заробляти (втім, на самозабепечення все одно вийти не вдається), то в регіональних ЗМІ доходи з реклами становлять 3-10%.

Багато медіа пояснюють: донори, напряму залежні від американського бюджету, після виходу указу Д. Трампа надіслали заборону на подальше використання навіть тих коштів, які вже були надані. Особливо потерпають ЗМІ у прифронтових областях. Так, на Харківщині тимчасово зупинили безкоштовне розповсюдження газети «Слобідський край» у деокуповані громади та гуманітарні центри. «Бабусі, які не є користувачами Інтернету, чекають цю газету, записуються у черги, як за радянських часів, і ця частина проєкту, мабуть, є найболючішою... Ми залишаємо друк газет у комерційному сенсі, бо в нас є передплата, є договори, є продаж у роздріб, але фінансувати друк газет для безкоштовного розповсюдження редакція немає змоги», — розповіла головний редактор Лариса Гнатченко.

По гарячих слідах висновки робити, звісно, зарано. Нині експерти обережно говорять про загрозу монополізації медіапростору. Адже варіантів існування ЗМІ без донорських коштів не так багато. Насамперед класична передплата, особливо для паперових видань. Утім, за нинішньої скрути та поштових пертурбацій незалежні газети (які ще залишилися!) переживають особливо складні часи. Ще один шлях — перебувати на утриманні олігарха, як це було раніше, зокрема, з телеканалами та онлайн-виданнями. Проте хто платить, той і замовляє — у цьому випадку не музику, а написання матеріалів під певним кутом задля відбілювання репутації, поширення свого впливу, контролю над інформпростором. Також можна було існувати за рахунок великої кількості реклами. Щоправда, як зазначалося вище, після початку повномасштабної війни це джерело майже всохло. Та й у такому разі за рекламним потоком легко загубити інтелектуальну складову діяльності. Існування за рахунок державних коштів не вельми відрізняється від олігархічної моделі, оскільки власну незалежну позицію та критику «замовники», звісно ж, оприлюднювати не дозволять. Відтак, позаяк ЗМІ масово опинилися без грошей, може з’явитися дуже багато охочих прибрати їх до рук, аби контролювати інформпростір.

А втім, є прогнози й оптимістичніші. Зокрема, політолог Анатолій Октисюк зазначив: «Вважаю зупинку проєктів USAID корисною для зміцнення демократії в Україні. Завжди казав, що справжній громадський активіст не залежить від Сороса та USAID (фонд Дж. і А. Соросів — основний розпорядник коштів держагентства USAID; до речі, І. Маск назвав USAID кримінальною організацією. — Ред.). Незалежність — це передовсім про різні джерела надходження. Чим більше джерел фінансування, тим більша незалежність та інституційна спроможність. Можливо, це призведе до більш ефективного використання ресурсів та збільшення конкуренції». Дехто привертає увагу й до такого: в Україні діяли 112 проєктів на 7 мільярдів доларів із чіткими довгостроковими планами. Однак на ділі майже всі вони зводяться до нескінченних круглих столів та конференцій, про які знають лиш ті, хто бере в них участь... Та найголовніше і найболючіше для українського суспільства інше: більша частина грантових коштів залишається в США як чистий прибуток приватних компаній — виконавців цих грантів, які надають, так би мовити, послуги із супроводу для тих, хто хоче залучити кошти для своєї діяльності… До речі, в цьому руслі лунають прогнози про те, що діяльність програм іноземної допомоги все ж буде відновлено. Адже непублічні «вигодонабувачі» так легко своїх надходжень не віддадуть.

Тож як виживати тим ЗМІ, котрі хочуть виконувати своє покликання, а не просто брати участь у відмиванні коштів? Цікаве рішення придумали на Полтавщині. Онлайн-медіа «Полтавська хвиля» запустила проєкт «Схвильовані», де можна підтримати роботу редакції щомісячною підпискою. Такі передплатники отримають доступ до ширшої інформації, закритих заходів, можливість обирати й пропонувати теми для матеріалів тощо. Онлайн-ЗМІ Чернігівщини хочуть піти подібним шляхом — намагаються мобілізувати внутрішні ресурси, думають над запуском клубу читачів тощо.